#ІндексАПК. Закарпатська область
Як розповів директор департаменту агропромислового розвитку Закарпатської області Юрій Лесьо, сильними сторонами агровиробництва регіону є виноробство, садівництво, тваринництво і бджільництво.
У статистичному відділі ОДА нам повідомили, що індекс обсягу сільськогосподарського виробництва в 2018 році склав 106,5% в порівнянні з 2017 роком.
Садівництво: сильна сторона Закарпатської області
«Небачений урожай яблук у минулому році продемонстрував, що ми маємо проблеми і з переробкою, і з ринками збуту. Маючи прекрасні сорти яблук, хороші показники продукції, ми не можемо вийти з сировиною на європейський ринок, а повинні переробляти продукцію самостійно», — каже Юрій Лесьо.
Як приклад передового садового господарства директор департаменту називає господарство «Коник», яке має яблучний сад на 120 га в Ужгородському районі.
«Це господарство — приклад того, чого можна досягти, якщо вкладати душу в свою справу і залучати до цього інновації. Там вивели сорт яблук Red Love з червоною м'якоттю і купили сортувальну машину, якої немає ніде в Україні. У цьому господарстві консультує в режимі online фахівець з Голландії. По всьому підприємству стоять камери, які в режимі постійної трансляції фіксують кожен етап виробництва. Я вважаю, що це успіх», — робить висновок Юрій Лесьо.
«N. B.!» Індекс агроефективності областей України
Директор департаменту головним завданням в галузі бачить підвищення рентабельності фруктового виробництва. Установки з газовим середовищем, виробництво джемів, заморожування ягід і освоєння технологій виробництва алкогольних напоїв з яблук і груш залучать інвестиції та підвищать прибутковість садівництва.
До речі, 4 роки тому адміністрація продовжила програму зі стимуляції садівництва в області. Було закладено понад 20 садів і горішників.
«За останні роки ми відкрили 4 хороших плодорозсадника. Вони забезпечували область гарантовано якісним посадковим матеріалом. Ми давали саджанці всім бажаючим агровиробникам за 10% вартості. 90% оплачував бюджет. Але дати людям дерева — цього недостатньо, потрібно навчити доглядати за ним, давати завдання, перевіряти, контролювати. Ми вчимо садівників протягом трьох років. За цей період ведмедя можна навчити на велосипеді їздити в цирку, і якщо людина не навчилася, значить, вона несерйозно ставиться до справи і не хоче цим займатися», — розповідає Юрій Лесьо.
Щоб мати більш повне уявлення про стан садівництва області, ми познайомилися з Михайлом Зелді, селекціонером хурми, який займається цим екзотичним плодом більше 30 років і вирощує сорти, здатні пережити сорокаградусні морози. Його сад знаходиться в селі Холмовець. На своїй ділянці Михайло Зелді вирощує понад 100 сортів хурми, деякі з них йому надсилали з США і Японії, інші він виводив сам.
«Мені цікаво працювати з хурмою — вона дуже різна за смаком і за формою. У мене є сорти, які досягають майже 10 см в окружності, а є плоди кубічної форми або зовсім маленькі, але дуже солодкі», — розповідає про свій сад Михайло Зелді.
Селекціонер самостійно займається садом, навчає сусідів і всіх, хто купує у нього саджанці. Він хоче на своєму прикладі показати, що хурма може не тільки виживати в нашому кліматі, але і бути інвестиційно привабливою культурою для промислового виробництва.
«Є таке поняття «становлення сорту». Це коли молоде дерево з кожним роком набирає силу — дає всі більші плоди і родить активніше. Це таке щастя для садівника — бачити результати своєї праці. У мене всього 30 дерев, але минулого року вони дали більше 5 центнерів плодів», — каже селекціонер.
Михайло Зелді займається науковою роботою і є на сьогоднішній день єдиним виробником і селекціонером хурми такого рівня. Він учень дуже відомого ще при Союзі селекціонера хурми Валерія Черняєва, який першим почав селекцію цієї культури на півдні України в середині минулого століття.
Рослинництво: добиватися економії землі
При аграрному департаменті регулярно проводяться семінари для аграріїв на різну тематику, починаючи від вівчарства і закінчуючи виноробством. Директор департаменту сам читає семінари з насінництва і рослинництва.
«Я вважаю своїм особистим завданням прищепити культуру землеробства в області. Не можна обробляти в сучасному світі землю так, як ми робили це 100 років тому. У нас люди дуже тягнуться до аграрної справи, відкривають господарства, але, не маючи спеціальної освіти, дуже довго винаходять велосипед. Завдання адміністрації, крім усього іншого, навчити людей технологіям. За 4 роки нам вдалося домогтися того, що люди збирають з 1 тис. га такий урожай, який збирали раніше з 2 тисяч».
89% доходів від усієї виробленої в області продукції припадає на продукцію рослинництва. У минулому році обсяг виробництва зернових і зернобобових склав 1 млн 84 тис. т.
«Для мене приклад високотехнологічного і високоефективного сільського господарства — це Кіпр. Там такий бідний ґрунт, що з нього тільки горщики ліпити, а їхні аграрії, завдяки технологіям, отримують урожай в 60-70 ц/га. А ми, з такою якістю землі, не можемо вирощувати більше 15 центнерів?! Бути такого не може! При нашому малоземеллі на Закарпатті ми повинні добиватися економії землі — ми можемо збирати в 10 разів більше, ніж збираємо зараз», — каже Юрій Лесьо.
Для підвищення агроефективності адміністрація запрошує фахівців зі Словаччини, Чехії, Польщі, організовує конференції, круглі столи, поїздки на передові європейські виробництва, намагаючись таким чином максимально вигідно використовувати свою близькість до державного кордону.
«Я прихильник постійних, частих і неутомливих зустрічей. У нас є деяка інертність населення, тому нам потрібно давати людям більше практичних знань у форматі «бери і роби». Нас цікавить успіх дрібних підприємців, підвищення активності, підвищення врожайності», — ділиться стратегією Юрій Лесьо.
Виноградарство: тут виноробством займається навіть Олег Скрипка
Область приділяє велику увагу брендуванню регіону. На думку керівника, Закарпаття має велику кількість унікальних символів, які гідні входити до числа національних.
«Одна карпатська бджола чого варта! Це ж найбільш мирна бджола з усіх, наша порода! А бринза, а вино?» — перераховує Юрій Лесьо.
Згадавши про вино, ми поспішили заїхати на молоді, але вже легендарні виноградники «Чизай». Виноградники на Закарпатті розкинулися на площі понад 3,5 тис. га. М'який клімат, кам'янистий ґрунт і географічне розташування роблять Закарпаття винною столицею України. Закарпаття — це єдиний регіон у країні, де виноградник не потребує поливу.
«Шато Чизай» було засновано в 1995 році і має площу 272 га. Виноградники розташовані в трьох районах, неподалік від Берегового. На виробництві працює лише 80 осіб, вручну доглядаючи за виноградниками.
«У нас безперервний цикл турботи про виноград, цілорічний. Два місяці збирали виноград, потім 2 місяці обрізали, потім 2 місяці підв'язували, потім стільки ж мили. Але дозвольте, у нас же 1 млн 88 тис. кущів», — розповідає про тонкощі виробництва директор компанії Анатолій Полосков.
Щорічно на винограднику виробляють 1,6 млн пляшок вина, більшість з яких реалізується на внутрішньому ринку.
«Головна проблема виноробів — це відсутність культури споживання вина серед громадян. Ми активно прищеплюємо людям думку, що пити вино за обідом або вечерею — це нормальна практика, а не пияцтво. Ми прищеплюємо думку, що українське вино краще за закордонне. Це так і є. На міжнародних конкурсах наші вина цінуються дуже високо», — розповів Ігор Радом, виконавчий директор «Шато Чизай».
«N. B.!» Порошкові вина — не більше, ніж міф
До ідеї просування закарпатського бренду приєднався і соліст групи «Воплі Відоплясова» Олег Скрипка. Кілька років тому він звернувся до адміністрації виноградника з некомерційною пропозицією про співпрацю. Олег вибрав кілька ділянок виноградників, де ягоду збирають під його керівництвом і виробляють вино за його технологією. У минулому році вийшла перша серія вина під його особистим брендом.
«На виноробство мене надихнули дві творчих людини — Стінг і П'єр Рішар. Вони дуже люблять вино і серйозно займаються ним. Найголовніше — у них дуже хороші, гідні вина. Плюс їхній продукт персоніфікований, і артист несе особисту відповідальність за якість. За збігом обставин я познайомився з П'єром Рішаром, був у нього в шато і на виноградниках, пробував вина... Мені він абсолютно все розповів і показав, і тоді я загорівся ідеєю виноробства. Пізніше я познайомився з дирекцією «Шато Чизай» та зрозумів, що вони однієї філософії зі мною. Вони мені і дали можливість створити авторське вино», — розповів Олег Скрипка.
Олег виростив поки виноград для білого і рожевого вина, але планує запустити також виробництво червоного. В цілому музикант розглядає виноробство як частину своєї культурної роботи в найширшому сенсі.
«Ми були здивовані, коли Олег звернувся до нас із пропозицією. Але ще більше ми здивувалися, коли дізналися, наскільки добре він розбирається в виноробстві. Технологія, за якою робиться його вино, дещо відрізняється від нашої, але вино виходить чудовим, особливим, впізнаваним», — згадує Ігор Радом.
Ігор також розвінчав міф про «порошкове вино», якого всі так бояться. Чутки про цю технологію виникли в ті часи, коли доставити вино за полярне коло можна було тільки у вигляді порошку. Виробництво такого вина було дуже дорогим, і воно давно не практикується, тим більше в Україні. Натуральні вина виробляти набагато дешевше, простіше і краще.
У президента «Шато Чизай» Геннадія Гутмана ми спробували з'ясувати ціну виробництва.
«Ціну виноградника неможливо сформулювати. Посудіть самі — один гектар закладки виноградника обходиться в $100 тис. Виноградник — це безцінне, це вічність, історія», — підсумував Геннадій Гутман.
Тваринництво: секрети буйволячої ферми
Ще однією сильною стороною Закарпатської області директор департаменту називає тваринництво. З 2017 року спостерігається стабільне зростання поголів'я великої рогатої худоби, свиней, птиці, овець і кіз. На думку Юрія Лесьо, вівчарство — це та сфера, яка ще не до кінця оцінена інвесторами.
«Тваринництво у нас специфічне, 63% території — це ліси, і тут потрібні тварини, які можуть ходити по горах. Ось у тваринництві не потрібно експериментів — тут нічого нового не вигадаєш. Його просто потрібно вдосконалити. У нас з'явилося дуже багато високотехнологічних сироварень. Завдяки фантазії людей у нас є унікальні сири: сир з м'ятою або базиліком, сині або зелені сири, сири зі щавлем. Наше завдання, як адміністраторів, виводити приватників на більш високий рівень. Це ж зовсім інші перспективи і рентабельність. Я прошу їх реєструватися юридично, щоб адміністрація могла допомагати їм офіційно», — каже Юрій Лесьо.
«Екзотика так екзотика!» — подумали ми і вирушили на ферму «Карпатський буйвіл» недалеко від Виноградова. На цій фермі живе близько 50 буйволів карпатської породи. З їхнього молока готують дуже смачні натуральні продукти — масло, сир, молоко, йогурти. Молоко буйвола в три рази жирніше за коров'яче, солодке і дуже нагадує за смаком домашні вершки. Ферма виробляє близько 100 літрів молока в день. Незважаючи на зростаючу популярність ферми, на екскурсії і загальний інтерес до натурального харчування, на фермі ще тримають близько 50 кіз і більше двох десятків свиней для рентабельності.
«Карпатський буйвіл — це зовсім не екзотика. Це місцева «робоча конячка», яка еволюціонувала тут за десятки сотень років. Раніше люди користувалися буйволами як робочою силою замість тягових коней, які не можуть ходити по горах. За часів колективізації буйволів масово знищували через їхню непродуктивність, і їх залишилося зовсім мало. У буйволів є секрет — вони прив'язуються до господаря і не будуть давати молоко сторонній людині, якій не довіряють», — розповіла адміністратор ферми Інна Левдар.
Буйволи дуже невибагливі в їжі, не хворіють і мають високий рівень інтелекту. 30 років тому популяція карпатського буйвола перевищувала 2 тис. особин, а зараз знизилася до 200.
«Буйвіл коштує близько $3 тис. Наших буйволів скуповували по забійних цехах і по приватниках. Зараз у нас найбільша популяція цих тварин, і ми сподіваємося отримати статус заповідника, тому що тварини мають гостру потребу в охороні», — резюмує Інна Левдар.
Вартість літра молока — 100 грн. Сири тут варять за власними рецептами. Особливо Інна пишається згущеним молоком — воно дійсно дуже смачне.
Закарпатська «Поліетиленова долина»
Ще однією сильною стороною агропромислового комплексу області Юрій Лесьо називає тепличні господарства. У минулому році тут виростили понад 18 тис. т овочів у закритому ґрунті. Він каже, що на Закарпатті ще недавно була величезна теплиця на 14 га, але її дах обрушився під снігом кілька років тому. Але це не зіпсувало картину виробництва, оскільки приватні господарства дуже ефективно займаються вирощуванням овочів у плівкових теплицях.
Щоб побачити все на власні очі, ми поїхали в так звану «Поліетиленову долину», в село Заріччя. Тут збирають 4 врожаї капусти, перцю і томатів на рік з 5 км2. У кожному дворі цього самого двору практично немає — а відразу за будинком здіймаються округлі спини саморобних теплиць. Місцеве населення — люди дуже працьовиті й неговіркі, коментарі погоджуються давати, не вказуючи прізвищ.
«Зараз виросло перше покоління жителів Заріччя, яке їздить відпочивати. Тут з 80-х років люди тільки те й робили, що працювали день і ніч, вирощували овочі, а зараз їхні діти, а іноді й онуки дозволили собі послаблення. У нас в селі більше 70 фур, вони не поміщаються по дворах і стоять по всій області. Хто багатший — возять урожай до Львова та Києва, а хто бідніший — здають вирощене тим, хто багатший», — розповідає про життя в селі Ярослав.
Кожна сім'я тут — це династія, у якій є секрети вирощування овочів, збуту, конкуренції. Населення тут невелике, 4 тис. осіб, і єдине, що рятує їх від конфліктів, — це релігія.
«Тепер, якщо ви запитаєте у мене, яка найбільша проблема в агропромисловому комплексі області, я відповім вам — нестача людей! Є такі райони, де дорослої людини не знайдеш — діти і люди похилого віку тільки. Але ми зрушили з мертвої точки. У мене є приклад Хустського району. У цьому районі іноземці до нас на роботу приїжджають, тому що у нас зарплати стали вище. Люди поступово звикають до думки про те, що тут, на рідній землі, теж можна заробити. Це дуже важливо», — резюмує Юрій Лесьо.
Лада-Олександра Антомонова, AgroPortal.ua