Урожай наполовину, або Скільки коштує ерозія ґрунтів?
Це все є наслідком надмірного та неправильного використання ґрунту в сільськогосподарських цілях. В Україні немає спеціалізованого органу контролю та запобігання ерозії ґрунту. Виходячи з цього, пилові бурі та ерозії будуть тільки посилюватися, з кожним роком завдаючи все більшого удару по економіці.
€1,25 млрд на рік платить ЄС за ерозію ґрунтів
Згідно з даними Загального дослідного центру Єврокомісії (JRC), ерозія ґрунтів у європейських країнах обходиться у €1,25 млрд на рік за рахунок зниження продуктивності сільського господарства і €155 млн — за рахунок ВВП. На рівні ЄС ерозія ґрунту зачіпає більше 12 млн га землі — близько 7,2% від загальної площі сільськогосподарських угідь.
«Вартість ерозії ґрунтів поки не враховується при оцінці економічних наслідків. Але наші земельні ресурси не нескінченні, і ми повинні почати цінувати наші ґрунти більше, тому що вони забезпечують більшу частину їжі, яку ми споживаємо. Ми повинні докласти більше зусиль щодо захисту цих ґрунтів, щоб вони могли впоратися зі зростаючим попитом на продукти харчування», — вважає провідний автор дослідження JRC Панос Панагос.
Прямі витрати завдають шкоди головним чином фермерам через втрати у виробництві, пошкодження плантацій, зменшення площі посадки й вартість додаткових поживних речовин, необхідних для компенсації втрати верхнього родючого шару ґрунту. Непрямі витрати ерозії ґрунту відчуваються різними секторами економіки та суспільством у цілому. Вони включають усебе втрату середовища проживання диких тварин та біорізноманіття, занедбаність земель, пошкодження залізниць, автомобільних доріг та інших громадських інфраструктур.
Наприклад, на рівні країни Італія втрачає до €619 млн на рік, оскільки 33% всієї сільськогосподарської площі страждає від сильної ерозії. У Прибалтиці, Данії, Нідерландах, Бельгії та Ірландії ерозія земель є меншою проблемою, і, отже, ці країни мають менші економічні втрати.
«Хоча темпи ерозії ґрунту ще не являють собою проблему продовольчої безпеки в Європі, антиерозійні заходи повинні продовжувати здійснюватися для подальшого зниження поточних нестійких рівнів ерозії. Крім того, необхідні подальші дослідження для кількісної оцінки економічних втрат, понесених у результаті зовнішніх наслідків ерозії ґрунту», — зазначає Панагос.
Понад 10 млн га орних земель в Україні страждають від ерозії
За даними Healthy Soils, ґрунтовий покрив в Україні дуже різноманітний. Близько 650 типів ґрунтів і 4000 таксономічних одиниць були виділені після масштабних досліджень ще в 1957-1961 рр. Площа чорноземів, що володіють найбільшою потенційною родючістю, складає 27,8 млн га, або 46% від загальної площі країни.
Однак усі види деградації земель, виділені ФАО, широко розповсюджені в Україні. Наприклад, солоність і вітрова ерозія характерні для степової зони України, а підкислення — для Лісостепу.
ООН відзначає, що проблема деградації земель є вкрай важливою для України, оскільки вона зачіпає більше 20% орних земель країни. Щорічно від ерозії втрачається від 300 до 600 млн т ґрунту, а врожайність може бути знижена на 50% в залежності від рівня деградації. Найбільш небезпечною формою деградації земель в Україні є ерозія ґрунту вітром і водою.
За повідомленням ФАО, в Україні водна ерозія зачіпає 13,4 млн га, в тому числі 10,6 млн га орних земель. Ерозія безпосередньо впливає на родючість ґрунтів і сільськогосподарське виробництво, що може призвести до значних економічних втрат, що перевищують 20 млрд грн на рік.
Як розповідає у своїй статті професор, доктор с.-г. наук Мирослав Волощук, досить великі площі еродованих ґрунтів поширені на орних землях у Вінницькій, Луганській, Донецькій, Одеській, Чернівецькій та Тернопільській областях, де середньорічний змив ґрунтів становить 24,5-27,8 т/га. Втрати продукції землеробства від ерозії, за експериментальними оцінками, перевищують 9-12 млн тонн зернових одиниць на рік.
За даними Healthy Soils, найбільш поширеною формою деградації земель в Україні є втрата органічного вуглецю, зокрема гумусу. Через деградацію земель з 1990 по 2010 рік уміст гумусу в чорноземах України скоротився на 0,22%, що особливо помітно у степовій зоні.
Основною причиною виснаження ґрунтового гумусу є гостра нестача органічних добрив. Переважне використання азотних добрив робить ситуацію більш складною.
Крім того, водна та вітрова ерозія є двома іншими основними причинами деградації земель, що призводить до поступового вимивання та руйнування верхнього родючого шару ґрунту.
«У Степу та Лісостепу України дуже велика розораність території, практично повна відсутність пасовищ, лісів і перелогів. Також відносно невеликі площі заповідних територій. Це пов'язано з тим, що степова та лісостепова зони України — фактично повністю сільськогосподарська зона, яка дуже інтенсивно використовується», — каже завідувач кафедри ґрунтознавства та агрохімії Миколаївського національного аграрного університету Сергій Чорний.
За його словами, друга половина зими і весна — найбільш дефляційно-небезпечний період. Уцей час поверхня ґрунту знаходиться без рослинності, за винятком відносно невеликих площ, зайнятих озимими культурами. В результаті кліматичних змін, у зимовий та весняний період температури досить високі, а протягом доби вони часто переходять через нуль: коли вночі ґрунт замерзає, а вдень тане. За рахунок цього руйнується структура поверхні ґрунту, і вінрозпорошується. І тоді, під час сильних поривів вітру, цей ґрунт легко піднімається в повітря. Таким чином, нераціональне землекористування, зокрема структура посівних площ, зруйнована за час зимових відлиг структура ґрунту і сильні вітри стають причиною пилових бур.
«Останню пилову бурю в Києві можна вважати парадоксом. Це взагалі нехарактерно для даного регіону, оскільки це лісова зона. Це наслідок дуже високих температур протягом зими і весни, малої кількості опадів. Загалом це явище найчастіше спостерігається у степовій зоні України. У свою чергу, воно пов'язане зі специфічною структурою посівних площ. Близько 80-90% території цього регіону мають сільськогосподарські угіддя, що складаються практично повністю з ріллі. Наприклад, у Миколаївській області, зокрема в Баштанському районі, рілля складає близько 90% від усіх сільськогосподарських угідь», — говорить Сергій Чорний.
У 2007 році Україна постраждала від сильної пилової бурі, яка охопила Миколаївську, Херсонську, Запорізьку та Донецьку області. Втрата ґрунту становила близько 200-300 т/га, і було пошкоджено від 2 до 4 см верхнього родючого шару.
«Останній раз дуже велика пилова буря в Україні була в 2007 році. Це сталося в березні, і вона зачепила фактично пів країни. А локальні пилові бурі бувають практично щороку в різних частинах зони Степу», — зазначає Сергій Чорний.
ФАО вважає, що розробка в Україні національних підходів до боротьби з деградацією земель була сповільнена через складні інституційні структури, відсутність оновлених досліджень у галузі ерозії ґрунту та відсутність стабільного моніторингу ґрунту.
У 2019 році було створено Українське ґрунтове партнерство в рамках проєкту, що фінансується Глобальним екологічним фондом в інтересах Лісостепу України. Партнерство повинно діяти в якості єдиної національної платформи для діалогу і співпраці між міністерствами, провідними установами, існуючими дослідницькими школами та лабораторіями із земельних ресурсів та відповідними зацікавленими сторонами. Це має сприяти формуванню бази моніторингу земельного покриву, продуктивності земель і запасів вуглецю.
«Серед основних завдань такого партнерства — поліпшення управління, розвиток сталого управління ґрунтами, забезпечення прозорої системи моніторингу природної деградації земель, поліпшення національного моніторингу навколишнього середовища та зміцнення потенціалу країни щодо формування суспільного інтересу до проблем ґрунту», — зазначає національний координатор проєкту ФАО Оксана Рябченко.
Крім того, за словами Сергія Чорного, в контексті нової земельної реформи відсутня конкретна програма лісомеліорації та збереження ґрунтів. Досить тривалий час велася розмова про створення окремої державної служби з охорони ґрунтів, але її досі немає. Потрібен окремийзакон України про охорону ґрунтів. Але і держава, і виробники сільськогосподарської продукції дивляться на ґрунт, як на ресурс, який потрібно використовувати, і не більше того. У зв'язку з цим ймовірність таких явищ, як пилові бурі в Україні, буде тільки зростати.
Які існують рішення для запобігання ерозії ґрунту?
«В першу чергу, це лісомеліорація, створення нових лісосмуг і підтримання в нормальному стані існуючої мережі лісосмуг, — говорить Сергій Чорний. — Лісосмуги зменшують силу вітру в приземному шарі та вітрову ерозію. Держава повинна управляти процесом землекористування, зокрема, стимулювати тваринництво. Це важливо, оскільки тваринництво вимагає більше пасовищ, більше кормових культур, зокрема, багаторічних трав (а не тільки соняшник і зернові культури повинні висіватися). Це позитивно вплине на структуру посівних площ, і поверхня ґрунту буде краще захищена протягом зими та весни».
Втрати гумусу можна компенсувати за рахунок використання природних джерел, таких як рослинні й тваринні залишки, продукти життєдіяльності мікроорганізмів, побічні продукти.
Ефективним може бути зрощення, що означає вирощування двох культур разом на одному полі, наприклад, посадка рядів кукурудзи або сої між рядами олійних пальм. Чергування культур із глибоким та дрібним корінням покращує структуру ґрунту і одночасно знижує ерозію.
Крім того, стійкі методи землекористування повинні бути фінансово життєздатними для фермерів. Середні заходи з боротьби з ерозією обходяться в $500 за гектар, що є значним капіталовкладенням для фермера. Уряди та банки повинні допомогти фермерам отримати доступ до кредитів і підтримки в справі запобігання ерозії. Вартість запобігання ерозії набагато нижче, ніж вартість відновлення і реабілітації земель, що становить мінімум $1,5-2 тис./га.
Зараз уже багато фермерів переходять на нульову обробку ґрунту, яка в перші роки може знизити економічну вигоду, але натомість із землею можна працювати ще довгі роки, наповнюючи її біологічними організмами і зберігаючи вологу.
«N.B!» Посівна-2020: перевірка українських чорноземів міцністю трусів
«Чим більше буде природних катаклізмів, тим швидше звернуть увагу на технологію No-till. Наприклад, південні регіони України частіше піддаються впливу вітрової ерозії. Явище пилової бурі досить поширене тут. Саме на півдні дуже багато людей вже перейшли на нульову обробку ґрунту і повністю оцінили її переваги», — каже пропагандист технології No-till Михайло Драганчук.
Також він додає, що поступово відбувається кліматичне зрушення, тому ґрунти на півночі України все частіше починають відчувати негативний вплив не тільки від водної, а й вітрової ерозії. Цілком можливо, що дуже скоро північні регіони України почнуть активно використовувати No-till на практиці.
«Зараз у нашій країні багато людей виявилося в ролі «землевласників» і «землекористувачів». Але, на жаль, небагатьох із них можна назвати «хліборобами», — підсумував Михайло Драганчук.
Анастасія Кирієнко, AgroPortal.ua