Змінюю професію

Родина Михайла та Богдани Горюк із Чернівецької області почала займатись сироварінням кілька років тому. Спочатку це було хобі, згодом їхні сири набули популярності, й уже зараз за тиждень подружжя переробляє близько 1 т молока, яке закуповують у місцевого населення.

Жінка за кермом трактора — вже не дивина. Через дефіцит кадрів усе більше українок освоюють новий фах, і причини для цього в кожної свої. Нині на базі Олександрійського навчального відділення Рівненського центру ПТО ДСЗ на підставі ваучерів, виданих Хмельницьким ОЦЗ, професію тракториста опановують троє слухачок.

У багатьох регіонах України вже завершився сезон збору спаржі, та сім'я Шаповалів із села Миротин на Рівненщині буде зрізати її ще тиждень точно, можливо, й більше.

Кількість можливостей для жінок стати трактористкою стрімко зростає. Через війну в країні агропідприємства відчувають дефіцит кадрів саме у тих спеціальностях, які раніше вважалися суто чоловічими.

Харків’янин Володимир Мироненко під час повномасштабного вторгнення змінив не лише місце проживання, а й професію айтішника на сіті-фермера. Його бізнес почав стрімко розвиватися — лише за декілька місяців після заснування в Івано-Франківську ферми «Micro Green Прикарпаття» мікрозелень з’явилася на полицях супермаркетів «Сільпо».

Головним бажанням родини Кириленків під час першої хвилі коронавірусу в Україні було забезпечити себе якісними продуктами, адже попереду чекала невідомість. Ті події стали поштовхом до того, що незабаром у них з’явилася перша коза Леся.

Сироварня «Мольфар» на Львівщині була створена уже після початку повномасштабної війни подружжям Ярослава та Наталі Сиваків, які до того займалися винятково офісною роботою.

У XIX сторіччі пів фунта (200 г) пастили коштувало дорожче яловичини: 25 копійок — пастила, 5 — м’ясо. Сьогодні ж цей смаколик доступний кожному поціновувачу здорового харчування. У крафтової майстерні Pastilomania, що на Вінниччині, одна смужка в 5 грамів пастили коштує 8 гривень.

Під час карантину власник IT-компанії Микола Мельник вирішив свої комп’ютерні навички застосувати у виробництві агропродукції. Експеримент вдався. Сьогодні у ФГ «Мельник-Агро», що на Хмельниччині, вирощують овочі та зелень в 15-ти теплицях та у відкритому ґрунті на площі 300 га.

На території, де майже 30 років тому знаходилася військова частина, сьогодні росте сад яблунь, груш, жимолості та лісового горіху. З урожаю виробляють корисні, а головне — без жодних барвників, консервантів та з мінімальним додаванням цукру варення та соки під маркою «Крамаренків сад».

Люди йдуть на людей. Усвідомлення цього факту дало поштовх виховательці з Полтавщини Мирославі Сапченко розпочати свою справу та фермерський блог в Instagram.

Переїхати зі столиці до села на березі моря подружжя Гуржій мріяло ще 10 років тому. Сьогодні ж вони розширюють сад, виноградник, продають саджанці рослин та екзотичних дерев. Також заклали лавандове поле на березі Чорного моря.

У СФГ «Сонячна земля» на Чернігівщині вирощують понад 20 видів різних органічних культур, збирають трави для чаїв та популяризують сільське господарство через соціальні мережі.

Фермі «Пухнастий дзьоб» лише 10 місяців, 5 із яких вона існує в умовах повномасштабної війни і місяць знаходилася в окупації.

Рік тому в карпатському селі Тухля Стрийського району Катерина Тарасенко зареєструвала кооператив «Карпатські ґазди», але вже 26 лютого цього року довелося змінити локацію з Карпат на Прикарпаття. Тут вони виготовляють сири, розводять рибу в ставках, заготовляють сіно, вирощують городину та розвивають агротуризм.

Львів’янка Юлія Малекс із чоловіком чотири роки тому кардинально змінили своє життя — з культурної столиці України переїхали на закинутий хутір, в якому залишилося лише кілька будинків.