Сироварня «Мольфар» на Львівщині була створена уже після початку повномасштабної війни подружжям Ярослава та Наталі Сиваків, які до того займалися винятково офісною роботою.
«Ідея виникла до повномасштабного вторгнення. Все почалося з того, що ми замовляли молочні продукти у місцевого фермера, та нам не подобалася організація доставки. Ми вирішили, що могли б зробити краще. Спочатку планували просто продавати продукцію, вироблену цим фермером, а потім вирішили, що без контролю якості ми не можемо займатись цією справою. Тож дуже швидко зрозуміли, що потрібно організовувати свою виробничу базу, і так, власне, почалося будівництво», — розповів AgroPortal.ua Ярослав.
Сировину підприємці беруть у місцевих фермерів, знайомі з усіма більш-менш великими господарствами. У населення молоко не закуповують, оскільки знаходяться доволі близько до міста, і фактично люди там уже майже не тримають велику рогату худобу.
У «Мольфар» виробляють різні сири, мають доволі широкий асортимент. Пропонують споживачам три групи продуктів — м’які, напівтверді та витримані. Серед м’яких є такі як рікота, сулугуні, окремо стоять сири класу Паста Філата — це буррата, моцарела, страчателла. В асортименті напівтвердих — гауда і чедар. З витриманих — гауда, джюгас (пармезан). Серед найпопулярніших виокремлюють гауду з наповнювачами, зокрема з трюфелем. Також дуже популярний ірландський чедар, оскільки він дуже екзотичний, виготовляється з додаванням темного пива і копченої цибулі.
За словами Ярослава Сивака, у них є своя концепція з реалізації продукції. Цей проєкт захищався у бізнес-школі як потенційно франчайзингова історія. Підприємці планують реалізувати левову частку своєї продукції самі, можливо, стати маркетплейсом для інших виробників. Основне місце, де зараз реалізується продукція, — це сайт і соціальні мережі.
У найближчих планах «Мольфар» — розширення асортименту. Тут постійно щось оновлюють, додають різні наповнювачі до своїх сирів, також намагаються експериментувати з різним терміном вистоювання. Молоко від різних порід корів дозволяє міксувати різні смаки. Тож, як наголошують самі сировари, філософія їхнього бізнесу — це суцільний експеримент, особливо якщо це буде продаватися клієнтам.
Наша сироварня знаходиться у селі Рокитне за 20 км від Львова. Це неймовірно мальовнича місцевість, дуже схожа на Карпати. Місцеві мешканці говорять про своє село так: «Бог, коли створював Україну, ніс Карпати на захід і впустив шматочок тут». Наша майстерня оточена горбистою місцевістю, вкритою луками і мішаними лісами. Ця природа надихає нас і впливає на смак наших продуктів. Коли ми вибирали собі місце, то керувались туристичним потенціалом.
Також він додає, що планують проведення майстер-класів із сироваріння. «Війна прямо пропорційно вплинула на те, щоб взагалі розпочати цей бізнес, оскільки з патріотичного погляду ми вважаємо, що в Україні є дуже великий потенціал для виробництва товарів із доданою вартістю, особливо у харчовій галузі. Ми не тільки спроможні продавати зерно за кордон, а й продукт із великою доданою вартістю. Навколо крафту і, зокрема, сироваріння в Україні можна створити й певні інтелектуальні продукти, які будуть мати цілком серйозний експортний потенціал, і війна в цьому стала таким каталізатором, що якщо не зараз, то ніколи», — говорить Ярослав Сивак.
Повномасштабна війна внесла корективи в роботу сироварні, а, точніше, поставила перед власниками певні бізнесові задачі, які потрібно було негайно вирішувати, коригувати плани. Один із найсерйозніших викликів — нестача сировини відповідної якості.
«У Львівській області спостерігається певний дефіцит сировини, особливо якісної. Також ми стикаємося зі слабкою культурою споживання: українське суспільство мало знайоме з поняттям якісного сиру та знанням про цей продукт. Але це не проблема, це задача для вирішення. Як ми її вирішуємо? Ми намагаємось спілкуватись з кожним зі своїх клієнтів, виробляти якомога якіснішу продукцію», — підсумував Ярослав Сивак.
Тетяна Ярмоленко, AgroPortal.ua