Україна буде з добривами, а аграрії — з боргами?

Відверто кажучи, чекати довелося надто довго. 10 днів для весняного сезону — вічність.  Аж, нарешті, вчора вийшла заява Української аграрної конфедерації, яка була підхоплена пресою.

Оплески. Завіса.

Це реально все, що вирішила зробити держава? Оголосити, що Аграрний фонд стане основним оператором ринку добрив і постачання газу? Комерційну структура, яка належить державі, але комерційна структура?

Таке рішення є найгіршим серед можливих, за єдиним винятком: не робити нічого — це ще гірше.

Хто забув, нагадаю Постанову Кабінету міністрів про реорганізацію Агарного фонду.  Зокрема, п. 6: «Міністерству фінансів для забезпечення виконання цієї Постанови здійснити випуск облігацій внутрішньої державної позики в розмірі 5 000 000 000 гривень зі строком обігу п«ять років та відсотковою ставкою доходу на рівні не вище 14,3 відсотка річних і внести їх від імені держави в оплату акцій первинної емісії товариства». Знаєте, що він означає з точки зору економіки? Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд» повинно приносити прибуток не менш ніж 14,3% річних.

Тому логічно, що «уряд розгляне можливість того, що добрива, які Аграрний фонд отримає від черкаського «Азоту» та «Рівнеазоту», будуть передані сільськогосподарським підприємствам в основному на умовах зустрічної поставки продукції майбутнього урожаю». А як інакше? Аграрний фонд має на цьому заробити.

Нагадаю, чому, власне кажучи, необхідне було втручання держави. Треба було вирішити три проблеми.

1.    Термінове відновлення роботи заводів і постачання законтрактованих аграріями обсягів добрив.

Чи вирішено проблему? — НІ.

Вже 31 березня. Поки буде визначено процедуру, забезпечено фінансування, юридично оформлено зобов«язання — пройде багато днів (а насправді, найвірогідніше, тижнів). Не будемо забувати і про те, що добрива мають постачатися на зворотній основі. Тобто Аграрний фонд має знайти нових ПОКУПЦІВ на добрива, укласти угоди, забезпечити логістику.

Кому потрібні азотні добрива в травні? А до наступного сезону ринок вже якось відрегулює себе сам.

2.    Вирішення питання  виконання групою OSTCHEM попередньо взятих на себе зобов«язань.

Чи вирішено проблему? — НІ.

Аграрія не цікавить просто доступність добрив. Він цілком обґрунтовано вимагає вчасно відвантажити те, що він вже оплатив. Не взяти ЗНОВУ кредит і не купити ЗНОВУ ті самі добрива. А отримати своє.

Аграрії та агрохіміки вже втратили десятки, якщо не сотні мільйонів гривень на зростанні цін, спекуляціях, пере кредитуванні тощо.

Хтось спробував розробити схему, яка дозволить групі OSTCHEM ПОВЕРНУТИ учасникам ринку ці чи то 2,5, чи то 1,7 (або все ж таки більше) мільярда гривень? Зрозуміло, що Аграрний фонд цього робити не буде. Бо це не його завдання. Більше того, є Кримінальний кодекс, який кваліфікував би такі дії як протиправні.

Навіть якщо уявити, що завтра підприємства запрацюють і Аграрний фонд знайде нових покупців на добрива, я не здивуюсь елементарному блокуванню аграріями прохідних підприємств. Бо більшість учасників ринку сприймуть це як перепродаж краденого. 

3.    Забезпечити роботу підприємств.

Це єдине завдання, яке можна виконати подібним рішенням. І не можна применшувати важливість цього завдання. ЗБЕРЕЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АГРОХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ є для агарної країни питанням національної безпеки, конкурентоспроможності і виживання.

З кожним тижнем простою підприємства втрачають кваліфіковані кадри, зменшується можливість реанімації виробництва. Ми вже наблизилися до точки неповернення. Переступити її — це злочин.

Та навіть тут є велике АЛЕ. Яким чином виробництво добрив на давальницьких умовах шляхом поставки газу ПАТ «Аграрний фонд» зможе вирішити питання зростаючої заборгованості із заробітної плати та інших платежів групи OSTCHEM?

Якщо група працюватиме під фактичним зовнішнім управлінням, то чому воно таке… «дивне»? Якщо зовнішнього управління не буде, то група OSTCHEM має генерувати прибуток. А це неможливо в поточних умовах.

Підсумовуючи. Реалізація описаного в прес-релізі Української аграрної конфедерації сценарію є половинчастим і великою мірою нежиттєздатним заходом. Без вирішення базових проблем, що призвели до зупинки заводів, сподіватися на повноцінне відновлення роботи підприємств групи OSTCHEM не варто.

ОСОБЛИВО ПРИКРО, що питання заборгованості групи OSTCHEM перед учасниками ринку залишається на периферії обговорення. Тому що воно потребує невідкладної уваги. Принаймні в тому, щоб заборгованість не призвела до банкрутств, блокування роботи підприємств, експропріації та інших негативних наслідків. Це не потребує грошей з бюджету. Це вимагає юридичного рішення уряду. Визнати ситуацію екстраординарною. Домовитись з банками та іншими учасниками ринку про тимчасовий мораторій на стягнення або про реструктуризацію боргів. І ось такі рішення реально могли б допомогти пом«якшити цю кризу.

Сергій Рубан, директор з маркетингу і комерції агрохімічної компанії GROSSDORF