Чайний гриб та мох. Українка придумала, як озеленити фасади та очистити повітря

Чому наші міста мають бути більш схожими на ліс

Ідеальна для людини вологість повітря — 40-70 %. Проте в містах цей рівень нижчий — навіть та вода, яка випадає з опадами, не затримується, а потрапляє в каналізацію. Тому міське повітря зазвичай сухіше. Це шкідливо для людини — таке повітря пересушує слизові оболонки та є ідеальним середовищем для розмноження вірусів.

Брак вологи та озеленення спричиняє також перегрівання міст — у Києві, наприклад, різниця може сягати 10 градусів. Найспекотніше — на Оболоні, Троєщині, Осокорках та в районі Хрещатика.

«Наші міста — це така сама екосистема, як степи та ліси. Різниця лиш у тому, що міста не мали мільйонів років еволюції, тому процеси в них не збалансовані. Тому я вважаю, ми маємо навчитись у природи використовувати воду раціонально», — вважає авторка проєкту NanoRetention Катерина Кроленко.

Катерина пропонує наблизити міську екосистему до природної, розміщуючи на фасадах багатоповерхівок панелі з мохом. Адже він виробляє не менше кисню, ніж дерева. А ще може переживати посуху та холод, що важливо для українського клімату.

«Ми використовуватимемо мох, який росте в нашій країні — під час посух та холодів він впадає в сплячку. А за сприятливих умов повертається до життя. До речі, у скандинавських країнах також можна побачити мох на фасадах — він виживає й у холоднішому, ніж у нас, кліматі. А ще мох дуже класно очищує повітря й поглинає шум», — розповідає Катерина.

Як зробити фасади багатоповерхівок зеленими

Зараз системи озеленення фасадів беруть воду із системи водопостачання. Зазвичай це робиться через комп'ютеризовані системи: для цього необхідні різноманітні насоси, таймери, датчики. Однак Катерина вирішила, що використовувати воду з водогону, у перспективі, не екологічно — і почала думати, як можна використовувати для живлення рослин дощову воду.

Рішення прийшло несподівано: «Якось я прочитала новину, як із чайного гриба (його ще називають комбучею) роблять штучну шкіру. Вивчивши цей матеріал детальніше, я дізналась, що можна зробити так, щоби чайний гриб збирав дощову воду і з часом віддавав її — наприклад, рослині».

Як чайний гриб може прижитись не тільки на кухнях

Властивості чайного гриба почали активно досліджувати приблизно 10 років тому. Наноцелюлоза (або бактеріальна целюлоза), яку отримують при його обробці, використовується в медицині — з неї роблять штучні хрящі, кістки, пластирі, які пришвидшують загоєння ран та ін.

«У наноцелюлози кристалічна ґратка дуже високої якості. Через це матеріал швидко набирає воду, але при цьому рідина розповсюджується по матеріалу дуже рівномірно. А ще наноцелюлоза чудово переживає заморозку», — коментує Катерина.

Важливою задачею було також зрозуміти, як конструкція кріпитиметься до фасадів. «Озеленити висотку непросто, коли ви її вже побудували. Краще це робити на етапі проєктування. Наша архітекторка, Марина Білоярцева, підказувала, які вже існуючі інженерні рішення можна використовувати для кріплення на фасадах», — зазначає Катерина. Також реалізовувати проєкт допомагали архітекторка Ольга Гусарова та дизайнерка Аліна Костікова.

У результаті команда проєкту дійшла до ідеї, що система має бути модульною та розміщуватись на вентильованих фасадах. Модулі кріпитимуться незалежно один від одного, що дозволить підібрати оптимальну конструкцію для конкретної будівлі та легко їх змінювати.

Як українці представили свої ідеї на Нідерландському тижні дизайну

Ідея озеленення міських фасадів з'явилась у Катерини під час участі в проєкті European Design Upgrade. Це міжнародна ініціатива, спрямована на підтримку талановитих дизайнерів, митців та технологів, яка реалізується в партнерстві України (K.Fund, GoLocal), Бельгії (Brussels Creative) та Фінляндії (Urban Mill).

У проєкті взяли участь 37 команд дизайнерів, які розвивали свої проєкти під керівництвом тренерів та менторів. «За освітою я — фізик. Тому для мене це був абсолютно новий досвід ведення проєкту від початку до кінця. Робила все: від кошторисів до 3-д рендеру, навіть холодні дзвінки виробникам комбучі були», — розповідає Катерина.

Нещодавно команда NanoRetention разом із двома іншими українськими командами презентувала свої ідеї на Нідерландському тижні дизайну 2020: «Була рада стати частиною такої масштабної події. У Європі багато уваги приділяють питанням екології. У нас також чимало науковців та активістів, які займаються цим питаннями. Але насправді докорінно змінити ситуацію можна тільки за підтримки держави. Проте навіть за нинішніх умов українці роблять багато класних речей», — коментує авторка проєкту.

Найближчим часом Катерина планує знайти фінансування та оптимізувати процес вирощування наноцелюлози — адже для випуску робочого прототипу потрібно провести ще чимало досліджень.

AgroPortal.ua за матеріалами Rubryka.com