Кожне господарство має свою унікальну історію, не схожу на інші, і за кожною обов’язково стоїть особиста історія фермера та його сім’ї. Шлях до успіху власника ФГ «Хліб-Агро» Володимира Ткаченка був непростим і, можна сказати, відбувся швидше «всупереч», ніж «завдяки».
Від алмазів до фермерства — один крок
Розповідає, що ріс без батька, мама через інвалідність була прикута до ліжка, а вихованням майбутнього фермера займалися дідусь і бабуся. Попри труднощі Володимир успішно закінчив ПТУ за фахом гранувальника алмазів і діамантів та згодом розпочав свою кар’єру на Вінницькому заводі «Кристал». Передовими ідеями молодого спеціаліста зацікавилися у Бельгії: на роботу запросили до самої De Beers — найбільшої у світі компанії з видобутку алмазів. Та доля розпорядилася інакше.
У 1994-му бабуся забрала паї з колгоспу, наполягла, аби онук зосередився на вирощуванні буряків, і… не прогадала. Фермер-початківець же, попри скептицизм оточення, самотужки освоював агрономію, ветеринарію, пробував різні напрями аграрної справи і завжди вірив у себе.
Сьогодні Володимир очолює успішне фермерське господарство, має 500 га землі в обробітку, власну систему вирощування кукурудзи і є господарем новенького елеватора, який, як стверджує сам власник, дає йому повну незалежність. А від першої професії фермеру дістався надточний і надвідповідальний підхід до справи і філігранність у всьому, чим би не займався.
Нові горизонти українського фермерства
«Особисто для мене переломним у всьому був 2014 рік, — розповідає Володимир Ткаченко. — Саме тоді на наш ринок почали виходити іноземні виробники насіння та співпрацювати з українськими фермерами. Бачачи мою небайдужість до справи, власним коштом відправили на навчання до Аргентини — і саме там я побачив технологічне майбутнє. Був просто у захваті від цієї країни. Як люди збирають по два врожаї. Як живуть фермери, як виглядають їхні ранчо з величезними стадіонами для футболу та поло, як їм допомагає держава, які вони реально вільні та незалежні. І як багато нам ще треба зробити, аби досягти такого рівня».
Будівництво фермерського елеватора: чи просто реалізувати?
Сушарка стала центром фермерського елеваторного комплексу, до будівництва якого в господарстві підійшли дуже серйозно. «Ми два роки їздили по господарствах, вивчали сушарки, — розповідає Володимир. — Але, окрім сушарки, потрібно було й інше обладнання — хопери, транспорт тощо. Все треба було прораховувати і з нуля побудувати повністю весь сушильний комплекс. І тут було дуже непросто вибрати виробника».
Серед труднощів, про які розповідає Володимир Васильович, основним називає те, що не всі компанії хочуть працювати із невеликими фермерськими господарствами.
«Ми розглядали й іноземців, і наших, але до кого не звертався, відчуття було таке, що ти на півдорозі. Зустрічалися і потужні виробники, для яких наші 15 млн — ніщо, їм просто нецікаво було з нами працювати».
Елеваторний комплекс «під ключ»
Проте наполегливі пошуки увінчалися успіхом. «Зрештою знайомі порадили нам KMZ Industries. Ми відвідали завод і отримали відповіді на всі наші запитання, — говорить Володимир Васильович. — Я довірився цьому виробнику, і мене не підвели».
Монтаж обладнання та автоматизацію на об’єкті здійснювали бригади виробника. Усі функції виведені на монітор, і елеватором з однієї точки управляє одна людина.
Крім того, завод виготовив і кастомізоване рішення — нестандартно високу норію: саме така була потрібна господарству через вкрай обмежену площу забудови.
Фермерський елеватор у цифрах
Будівництво елеватора власник «Хліб-Агро» вважає більш ніж вигідною справою. Каже, лише за перший рік роботи вдалося заощадити 2 млн грн на сушінні на стороні.
Володимир Ткаченко, власник ФГ «Хліб-Агро»
«Капіталізація усього об’єкта складає 15,3 млн грн, Оскільки KMZ Industries — вітчизняний виробник, то на держкомпенсацію подавали усе обладнання. Якщо працюєш у правовому полі — будь ласка, отримай своє: держава компенсувала нам 4 млн грн. І якщо врахувати, що позаторік я посереднику лише за послуги сушіння віддав 3 млн грн, то лише на цьому, маючи власний елеваторний комплекс, я за рік роботи заощадив 2 млн грн. З огляду на це і сума в 15,3 млн грн виглядає не такими вже й величезними коштами».
Головними умовами успішного будівництва елеваторник вважає наявність усіх необхідних дозволів, співпрацю з надійним проєктантом і підтримку досвідченого партнера-виробника, який допоможе пройти всі стадії будівництва. «Завод має взяти вас під своє крило, — говорить Володимир Васильович. — Фермер, він займається землею і не може знати всіх тонкощів. А у виробника є спеціалісти, які підберуть обладнання з огляду саме на ваші задачі, змонтують, автоматизують, порадять, розкажуть про нюанси».
Будувати чи не будувати?
На запитання, чи взагалі варто будувати елеватор фермеру, Володимир Ткаченко однозначно відповідає: «Так!» «Стовідсотково треба будувати, — говорить господар. — Бо то ваша повна незалежність. Звісно, якщо стратегія «виростив — збув, і моя хата скраю», то це теж чиєсь право. Але якщо хочеш навчатися кращого в усьому світі, хочеш планувати своє майбутнє і майбутнє своїх дітей, не залежати від ситуації на ринку і ні під кого не підлаштовуватися, то елеватор обов’язковий. З ним ми самі можемо ставати експортерами».
Світлана Яценко, AgroPortal.ua