Відчути гори на смак: як в Україні популяризують гастрономічну Гуцульщину
Гуцульській овечій бриндзі немає аналогів у всьому світі. Рецепт цього автентичного продукту передавався з покоління в покоління щонайменше починаючи з XV ст., а віднедавна унікальний смак цього сиру став доступним кожному туристу. Технологія виробництва гуцульської коров’ячої бриндзи відома щонайменше з XVIII ст. Завдяки своїй унікальності, якості та культурній цінності, ці сири стали першими в Україні продуктами з географічним зазначенням (ГЗ).
«Наш проєкт ще молодий, йому лише декілька місяців. Цього року він відпрацював лише пів сезону — з липня по вересень, та, незважаючи на це, ми прийняли 7,5 тис. туристів, що в п’ять разів перевищило наші очікування», — розповідає керівник проєкту «Гуцульські сирні плаї» Тарас Антонюк.
Проєкт спрямований на збереження та популяризацію гірського вівчарства, скотарства та сироваріння як окремого елемента культурної спадщини.
До сирного маршруту зараз входить 16 локацій, з них 8 — полонинські господарства, 2 — високогірні господарства, які розташовані у межах населених пунктів, 4 — дегустаційні зали та 2 — музеї.
Музей гуцульської бриндзі розташований у Рахові. Тут є VR-окуляри, які допоможуть туристу перенестися на полонинське господарство та спостерігати за роботою вівчарів. Етнографічний музей старожитностей Гуцульщини — приватний музей Ярослава Зеленчука у мальовничому селі Криворівня (Івано-Франківська область). Музей цікавий великою колекцією давніх речей гуцулів.
Особливістю господарств маршруту є те, що вони виготовляють сири із географічним зазначенням — гуцульську коров’ячу бриндзу та гуцульську овечу бриндзю.
Овечу бриндзю із географічним зазначенням готують тільки у Рахівському районі на Закарпатті, а коров’ячу бриндзу з ГЗ — у Верховинському районі на Івано-Франківщині.
«Гуцульські сири приєдналися до системи, визнаної Європою, а це величезна перевага для продукту. По-перше, це увага до виробників і підтримка їхньої роботи. По-друге, продукти з позначкою ГЗ продаються у 1,5-2,5 рази дорожче, аніж подібні», — зазначає Тарас Антонюк.
Він додає, що виробництво продуктів має прописану технологію, яка прив’язана до сезонності, — вони виготовляються з кінця травня до початку жовтня.
Кожна виробнича локація розташована доволі глибоко в горах і неподалік промаркованих пішохідних туристичних маршрутів. Продукти, які пропонуються в рамках маршруту, — це поєднання краси Карпат та знайомство з традиційною культурою сироваріння.
«Насправді, роботу на цих локаціях, ми розпочали ще в 2018 році. Переконати людей об’єднатися для спільної мети — це довгий процес. Через відбитки минулого, в нас сформувався комплекс недовіри один до одного. А в гуцулів — тим більше: вони живуть далеко один від одного і не звикли на когось покладатися. Тому наш маршрут — це наслідок досить тривалої роботи», — зізнається керівник проєкту.
Втілити проєкт у життя вдалося в рамках партнерської програми «Культура. Туризм. Регіони» Українського культурного фонду та Державного агентства розвитку туризму. Грант у розмірі 750 тис. грн. покрив витрати на промоцію: розробку веб сайту, путівника, брендбуку, маркування маршруту тощо.
Прототипомо створення проєкту «Гуцульські сирні плаї» є французький досвід, а саме — Дорога сирів Савойї. Французька модель передбачає сайт, на якому споживач може отримати путівник і контактну інформацію про кожного з учасників маршруту і на власний розсуд скласти маршрут.
«Зараз ми думаємо над тим, як краще споживачу долучитися до нашого проєкту: чи буде це досвід Дороги сирів Савойї, чи єдиний туроператор, чи, можливо, навіть формат кількаденного походу в гори. Це ще відкрите питання», — зазначає Тарас Антонюк.
Проєкт уже зареєстрував ГО «Гуцульські сирні плаї». У найближчих планах — реєстрація торгової марки та вихід на самофінансування.
Іванна Панасюк, AgroPortal.ua