Аграрне відомство в заручниках

Найперша логічна відповідь — для формування аграрної політики. Яка передумова для досягнення цієї мети? Чітко виписані функції, а також кваліфікована команда, яка по-перша здатна змістовно виконувати це завдання, а по-друге, розуміє і відстоює інтереси сектору.

Якщо із приводу керівного кадрового складу поки що особливих новин не було, а отже прогнози робити передчасно, то із функціями вже виникають питання. Наприклад, в тих документах, які зараз опрацьовуються на урядовому рівні, питання  формування та реалізації політики в сфері безпечності та окремих показників якості сільськогосподарської продукції віднесене до повноважень як Мінагрополітики, так і Мінекономіки. Очевидно, в даному випадку присутні елементи боротьби за повноваження, і там, де важко розділити, вирішили розділити по-братськи, обом. Але два органи формування політики — це лише поле для невизначеності, коли незрозуміло, хто чим займатиметься. В найгіршому варіанті — це два правових поля в одній сфері регулювання.

Друга важлива функція міністерства — координація роботи центральних органів виконавчої влади. Тут теоретично обмежений, але достатньо важливий функціонал — погодження структури ЦОВів,  керівників структурних підрозділів центрального апарату, керівників і заступників територіальних управлінь. Хоча закон про держслужбу в «класичній редакції» дворічної давнини цього і не передбачав, але на це і тоді не звертали уваги. А зараз і поготів, ім'ям коронавірусу і не такі речі робляться.

На даний момент, виглядає так, що через Мінагрополітики планується спрямовувати роботу лише Держгеокадастру. У зв'язку із цим навіть неформальна назва виникла — Міністерство кадастру. Поза контекстом управління земельними ресурсами і здійснення державного контролю (де повноваження Держгеокадастру або вже зменшені, або очікується їх подальша ревізія), проблематики лишається достатньо — це і формування на базі кадастру національної інфраструктури геопросторових даних,  картографування із сучасною розподільною здатністю території України, завершення інвентаризації державних земель (якщо вони ще залишились), синхронізація інформаційних систем із базами даних Мінюсту і ДФС (що важливо зокрема для адміністрування обмежень на ринку земель) тощо. Значною мірою виконання цих робіт залежить від взаємодії із іншими міністерствами і відомствами і тут роль Мінагрополітики може бути суттєвою. Але, будьмо щирі, ці завдання навряд чи тягнуть на створення окремого міністерства.

Наступний блок питань — управління ДПшками, що знаходяться в сфері підпорядкування. На даний момент всі вони знаходяться в сфері управління Мінекономіки. Очевидно, навряд чи є зміст передавати із одного міністерства до іншого «звичайні» підприємства, що здійснюють господарську діяльність. Вже давно назріло прийняття законопроекту про особливості приватизації (із урахуванням розпаювання земель), адже історично наявність ДП лише відволікала корупційними спокусами від прямої функції формування політики.  А бувають такі люди, які відволікатись раді.

Однак деякі із ДП виконують квазі-адміністративні функції, там де це передбачено законодавством. Наприклад, це стосується сертифікації насіння. Важливо, щоб вони були в сфері підпорядкування того міністерства, ця яким закріплена ця функція. Інакше це в Україні не працює.

Загалом, грає роль і швидкість реорганізації, оскільки під час цього процесу надання адміністративних послуг традиційно опиняється під питанням.

Державна підтримка, наскільки розуміло, відходить Мінагрополітики, що очікувано.

Загалом, процес створення нового міністерства викликає багато питань. Виглядає так, що уряд планує розділити сільське господарство і агропромисловий комплекс. Очевидно, що питання частково пов«язане із тим, що зараз в силу певних причин буде важко в парламенті змінити назву міністерства економіки. Але лише частково.

Як на мене, це класичний приклад політики в стилі «так ви ж хотіли», коли питання програмування ефективності відходить на другий або навіть на третій план.  Але для цього міністерства не створюються. Як і не ліквідовуються.

Володимир Лапа, радник із стратегічного розвитку УКАБ