Діджиталізація українського агробізнесу: без «рожевих окулярів»

14 листопада 2018, 07:00 7749
Ярослав Бойко

Чи готовий український агробізнес до діджиталізації? Чи стане він «Agriculture 4.0.»? Щоб зрозуміти майбутнє, треба подивитись на реальний стан речей.

Шок!

Precision agriculture передбачає розділення полів на зони управління — management zones, які мають однорідні специфічні характеристики, причому найважливішим критерієм, який у великій мірі визначає економічний потенціал зони або поля, —  є тип ґрунту. Та застарілість і необ'єктивність інформації про реальний стан ґрунтів в Україні — шокує.

На сьогодні відсутня точна цифрова інформація про властивості та агрохімічні дані ґрунтів України. Основним картографічним джерелом інформації про ґрунтовий покрив є матеріали обстеження ґрунтів, що проводилось… аж в 1957-1961 роках ще за часів Хрущова. Враховуючи, що актуальність матеріалів ґрунтових обстежень втрачається вже за 15-20 років, строк давності ґрунтових карт давно вже збіг.

Більше того, відповідно до Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, при зіставленні цін продажу земельних ділянок під сільськогосподарськими угіддями враховуються, зокрема, такі якісні показники земельної ділянки, як родючість та стан ґрунтів, що визначаються через їх бонітет. І це питання особливо гостро звучить зараз, з огляду на перспективи відкриття ринку землі.

Востаннє реальне бонітування ґрунтів в Україні проводилось у… 1993 році. Роботи з бонітування ґрунтів сільськогосподарських угідь виконувалися у відповідності до Методики бонітування ґрунтів України 1992 року. Об'єктом бонітування прийняті одиниці ґрунтового покриву, які виділялись на картах ґрунтів і об'єднані в агровиробничі групи ґрунтів згідно з «Номенклатурним списком агровиробничих груп ґрунтів Української РСР» (Київ, 1978).

Тож маємо визнати: у діджитал-еру український АПК йде з ґрунтовими картами часів Хрущова, даними бонітування початку 90-х і застарілими методиками.

Факт: на сьогодні в державі відсутні дані про реальний стан ґрунтового покриву і рівень його родючості як основного інструменту для об'єктивної оцінки якості та вартості земельних ділянок.

Чорноземи чи інновації?

Поки в розвинених країнах світу впроваджували точне землеробство, українські аграрії отримували прибутки завдяки високородючим ґрунтам, але не ефективному господарюванню. Час зіграв не на нашу користь. У США, наприклад, елементи точного землеробства використовують понад 80% фермерів. Тому для них діджиталізація — це просто наступний етап розвитку, очевидний і зрозумілий процес, до якого вони готові і технологічно, і ментально.

Якщо Україна не прийме рішучих заходів щодо впровадження інновацій у вітчизняний агрокомплекс, то прірва в розвитку стане надто великою, а сьогоднішні конкуренти на міжнародному агроринку — недосяжними. Коли ми говоримо про конкурентоспроможність українського агробізнесу, а не окремих агрокомпаній, то маємо розуміти — процес цифровізації має бути масштабним. І без державної підтримки тут не обійтись. А з цим — проблема.

Державна програма цифровізації АПК…

…якої в Україні — немає. На державному рівні відсутня ініціатива впровадження цифрових технологій в сільське господарство. І це в країні, яка рухається в напрямку до відкриття ринку землі?

Нам потрібно починати хоча б з базових речей або перших кроків цифровізації, а сьогодні навіть відсутні точні геопросторові дані про фактичний стан землекористування, розораність ґрунтів, межі ділянок в натурі та їх цільове використання по всій Україні, що ускладнює державний контроль за використанням та охороною земель, також відсутні передумови для регулярного проведення моніторингу земель та якості ґрунтів.

І не треба «списувати» відсутність бажання щось змінювати на відсутність економічних можливостей. Як приклад — візьмемо хоча б Казахстан: тут на державному рівні було проведено фактичну цифровізацію всіх полів, які на сьогодні знаходяться в єдиній державній базі. У результаті є чітке розуміння по кожному агропідприємству чи фермеру: де в нього розміщені поля, точні контури (межі), точна площа, і що він там вирощує. Сьогодні в Казахстані пішли ще далі та впроваджують цифровізацію властивостей полів як для підвищення ефективності рослинництва, так і контролю за станом якісних показників ґрунтів. Ось це — реальна турбота про ефективний розвиток АПК і збереження земельного фонду.

Тож треба розуміти: цифрова ера агробізнесу — вже на порозі. Щоб вижити в нових умовах на глобальному ринку, треба рішуче змінювати свої підходи до землеробства: і на рівні держави, і на рівні кожної компанії. Історія зволікань не пробачає.

Ярослав Бойко, СЕО компанії AgriLab, офіційний представник Міжнародної організації з точного землеробства (ISPA) в Україні

Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.