Чи думаємо ми про наступні покоління?

Думаю, питання риторичне, та все ж спробую пояснити свою стурбованість.

Нещодавно спостерігав картину (як, напевно, кожного року до цього). Після збирання зернових орендарі (чи власники) підпалили стерню. Здавалося б, нічого особливого, але наслідки таких дій могли виявитися непередбачуваними, якби вогонь перекинувся на житлові масиви чи прилеглі лісові насадження.

Спалювання стерні призводить до викидів шкідливих речовин у атмосферу та зменшує природну родючість землі (можна наводити ще багато прикладів негативу від канцерогенів і т. ін.).

Ще одним негативним чинником є неконтрольоване внесення мінеральних добрив. І знову ж таки, їх внесення може проходити в безпосередній близькості від місць проживання людей, що погано впливає на здоров’я населення.

У теорії податків існує поняття «подвійного дивіденду», простіше кажучи, через впровадження екологічного оподаткування досягається дві мети: наповнення бюджету фінансовими ресурсами (фіскальна) та зменшення видатків державного бюджету на охорону навколишнього природного середовища у зв’язку з тим, що суб’єкти господарювання мають діяти у спосіб, який призводить до зменшення обсягів забруднення (в іншому разі вони змушені сплачувати більше податків).

Сьогодні сільськогосподарський бізнес не несе суттєвого податкового навантаження навіть у порівнянні з іншими видами економічної діяльності. Коли заходить мова про податки в сільськогосподарському бізнесі, то складається таке враження, що зачепили священну тварину (хоч ми і не в Індії). А отже, якщо немає суттєвого фіскального навантаження, не формується відчуття відповідальності за наслідки діяльності.

Зараз ми маємо досить багато прикладів, коли наші можновладці та власники сільськогосподарського бізнесу висловлюють радість (гордість) щодо урожаю та кількості експортованої продукції рослинництва. Але це сьогодення, а хто думає про завтрашній день? А «завтра», коли природна родючість землі буде мінімізована, забруднення сільськогосподарських земель унеможливить експорт вирощеної продукції, якою буде риторика чиновників та власників сільськогосподарських підприємств?

На жаль, сьогодні про екологічні наслідки сільськогосподарської діяльності держава не дбає достатньою мірою.

Олександр Лабенко, доцент кафедри оподаткування та страхування, НУБіП України