ГМО в Україні: бути чи не бути

Дискусія про користь застосування ГМ-продуктів для людства триває. Втім, ставлення до цього питання сміливо можна віднести до етичного ряду.

У перекладі з грецького слово «біоетика» означає «етика життя» або «життєва етика». Сьогодні біоетика — це більш ніж просто розділ філософії.

Вперше в світі про біоетику почули в м. Нюрнберзі в 1946 р. Це було пов'язано з медичними дослідженнями на людях, що проводилися німцями в роки Другої світової війни. На Нюрнберзькому процесі було пред'явлено звинувачення 23 німецьким ученим-медикам. У їх числі — особистий лікар Гітлера і глава Комісаріату охорони здоров'я і санітарії Д. Брандт, особистий лікар Гиммлера, президент німецького Червоного Хреста К. Гебхард і ін. Згідно із вироком трибуналу, сімох німецьких медиків було засуджено до вищої міри покарання.

Саме тоді в Нюрнберзі було створено перший Міжнародний документ з біоетики, так званий Нюрнберзький кодекс, який регламентував проведення наукових досліджень і експериментів на людях.

Головна ідея біоетики — загальнолюдські цінності не повинні розглядатися окремо від біологічних фактів, таких як здорова їжа, свіже повітря, чиста вода, дикі куточки природи, чисті ліси, річки і ґрунт, які є не тільки екологічними ресурсами, але і головною умовою виживання людства.

Зі вступом України до СОТ вона взяла на себе певні зобов‘язання застосовувати технічні регламенти і стандарти національної безпеки для захисту життя і здоров‘я людини, охорони навколишнього природного середовища.

Згідно із Угодою про асоціацію ми маємо гармонізувати своє законодавство з європейським.

Після 2007 року найважливішою подією стала пропозиція Єврокомісії у 2010 році дозволити країнам-членам блокувати імпорт модифікованої продукції, навіть якщо її ввезення було дозволено на рівні ЄС.

Це рішення було заблоковано протягом п’яти років через конфлікт між прихильниками та противниками ГМО всередині Євросоюзу.

У січні 2015 року рішення було прийнято: 480 депутатів проголосували за, 180 — проти, 59 утрималося.

Рішення Європарламенту дозволяє заборонити ввезення ГМ-продуктів на підставі їх шкоди здоров’ю або довкіллю, небажаного соціоекономічного впливу, ризику потрапляння ГМ-речовин в інші продукти та з інших причин. Інновація викликала незадоволення як прихильників ГМ-продукції (ліквідація єдиних правил для всіх країн ще більше ускладнить вирощування модифікованої продукції), так і її противників (Єврокомісія залишила за собою право ухвалювати імпорт модифікованих продуктів).

Знайома українцям картина: європейські противники укладання режиму вільної торгівлі з США акцентують увагу саме не загрозі легалізації «ГМО-імпорту».

Ще трохи історії. Суперечка між США та ЄС з приводу заборони імпорту ГМ-продуктів почалася у травні 2003 року, коли Вашингтон виступив з ініціативою провести консультації з ЄС у рамках СОТ щодо де-факто наявного мораторію на імпорт біотехнологічних продуктів до країн Євросоюзу.

З точки зору США, Євросоюз неофіційно ввів мораторій на допуск біотехнологічних продуктів, оскільки починаючи з жовтня 1998 року заявки на затвердження модифікованих продуктів були «відхилені за допомогою дії/бездіяльності групи з п'яти держав-членів ЄС та/або Європейської комісії». Більше того, уже затверджені продукти не допускалися на ринки окремих країн Євросоюзу.

Цей торговельний бар’єр щороку завдавав $300 млн збитків американським аграріям.

В основі цього конфлікту лежать різні підходи до оцінки ризику, прийняті в США та ЄС. Згідно з правилами ЄС, відповідальним за надання доказів безпечності продукту є виробник; виробники повинні надавати будь-яку інформацію, яку вимагають споживачі. З іншого боку, регулятивна система США вважає продукт безпечним, допоки не надано наукових доказів його шкідливості, до кожного продукту ставляться однаково, тому маркування ГМ-продуктів є неприпустимим.

Таким чином, цей конфлікт стосується не лише збитків американських фермерів: перемога однієї зі сторін створила б прецедент, який би визначив напрямок розвитку правил міжнародної торгівлі.

У грудні 2006 року представники Євросоюзу оголосили про готовність ЄС реалізувати зауваження звіту робочої групи. У січні 2008 року США та ЄС зробили заяву про досягнуту домовленість.

В Україні вирощування й обіг генетично модифікованих продуктів регулюються законом України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». Згідно з ним, комерційне виробництво ГМО та продуктів з вмістом ГМО є забороненим без державної реєстрації. Реєстрація включає генетичний аналіз, оцінку впливу на довкілля та інші заходи. Процедура реєстрації є одночасно довгою та дорогою, та ще минулого року жоден із видів ГМО не був офіційно зареєстрованим.

Тим не менше, це не утримує фермерів від закупівлі та вирощування модифікованого насіння. На думку експертів, до 70% сої, вирощеної в Україні, є генетично модифікованою.

У лабораторії молекулярно-генетичних досліджень Українського науково-дослідного центру проблем стандартизації, сертифікації та якості захисту прав споживачів зауважують, що ГМО містить близько 30% українських харчових продуктів. Це насамперед продукти, до складу яких у якості добавки входить соя, зокрема: сосиски, випічка та шоколадні вироби.

Для того щоб врегулювати ситуацію, яка склалася, було запропоновано низку законопроектів, що дозволяють спрощену реєстрацію модифікованих організмів, уже схвалених для імпорту до ЄС.

Українська практика реєстрації ГМО особлива та прив‘язана до реєстрації ГМ-сортів. Пройти цю процедуру зараз, на думку експертів, практично нереально. З цієї причини в Україні майже відсутня практика такої реєстрації, а також не реєструються права інтелектуальної власності на сучасні сорти ГМ-продукції.

Це також не є корисним для національної економіки. Сьогодні багато аграріїв не вірять, що реєстрація і легалізація ГМО можлива у найближчому часі.

Обговорюючи цю проблему, важливо звернути увагу на низький рівень обізнаності населення в цьому питанні. Людей залякують, і вони бездумно засуджують все, що пов‘язане з ГМО, Адже якби всі ГМ-продукти були шкідливими, ми б мали хоча б декілька статей у Кримінальному кодексі за їх виготовлення і розповсюдження.

На жаль, це не єдине питання, вирішення якого в нашій країні гальмується внаслідок маніпулювання свідомістю пересічних громадян. Так сталося, наприклад, і з продовженням дії мораторію на відчуження земель товарного сільгосппризначення.

Отже, сподіваюсь, що інформування в ЗМІ щодо питання доцільності або шкідливого впливу застосування ГМ-продуктів, необхідності не заборони, а реєстрації і контролю виробництва й обігу таких товарів прискорить вирішення цього питання.

Марина Кривошей, керуючий партнер FORCE AND RIGHT LEGALL GROUP