ГМО в Україні: нелегальне ввезення, міфи та відсутність контролю. Що далі?
Роман Сластьон Генетичні модифікації рослин зазвичай націлені на стійкість до окремих гербіцидів (гліфосати, дикамба тощо), стійкість до шкідників (лускокрилі тощо), стійкість до вірусів, стійкість до посухи та інших стресових явищ, поліпшення якісних характеристик продукції (вміст крохмалю, краща перетравність кормів тощо).
У нас в Україні є проблеми з гербіцидним захистом по класичній сої, поширенням і контролем лускокрилих і діабротики по кукурудзі, дорогим та складним гербіцидним захистом цукрового буряку, тому ГМ-сорти та гібриди могли б у багатьох випадках вирішувати ці проблеми ефективніше.
ГМ-культури у нас уже по факту вирощуються, хоча де-юре немає жодного зареєстрованого ГМО.
За різними оцінками, від 50 до 70% сої. Значно менше, але все ж є свідчення виявлення ГМ-кукурудзи та ріпаку. Проте це все нелегальне ввезення, поширення насіння та обіг. Ця ситуація ненормальна і зумовлена поточним недієвим законодавством та відсутністю належного контролю.
Чому в Україні на законодавчому рівні не врегульовано це питання?
Ще в 2007 році був прийнятий Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». Проте він далекий від того, щоб комплексно регулювати питання обігу ГМО. Закон лише на 12 сторінок тексту, які залишають багато питань, і навіть на рамковому рівні багато неузгодженостей щодо прийняття необхідних підзаконних актів.
Так, до прикладу, вказано, що порядок утилізації недозволеного ГМО має встановити Міносвіти, але повноваження їм такі не передбачили. Яке відношення Міносвіти має до утилізації ГМО — це окрема загадка.
Які основні міфи щодо ГМ-культур серед споживачів та як їх розвіювати?
Міфів щодо ГМО досить багато. Є міф про нібито науково доведену шкідливість: викликає ракові захворювання, безпліддя, генні мутації у тварин і людей. Проте реально науково доведених фактів негативного впливу ГМО наразі немає. Існує науковий консенсус про те, що доступна на даний момент їжа, отримана з ГМ-культур, не становить більшого ризику для здоров'я людини, ніж звичайна їжа, але кожен ГМ-продукт необхідно тестувати в кожному окремому випадку перед впровадженням.
Також є поширений в Україні міф, що в Європейському Союзі ГМО заборонено. Проте це не так. В Європейському Союзі є реєстр дозволених до обігу ГМО, переважно кормового зерна для імпорту. Загалом ЄС щороку імпортує понад 30 млн т ГМ-продукції, переважно з сої. З іншого боку, вирощування ГМ-культур дійсно більш обмежене, і тут ситуація по країнах ЄС різниться. Так, комерційне вирощування ГМ-кукурудзи дозволено в Іспанії та Португалії, тоді як інші країни заборонили комерційне вирощування ГМ-кукурудзи, а деякі залишили право вирощування в дослідних цілях.
Роман Сластьон, генеральний директор УКАБ
Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.