Конфлікт інтересів між агросектором та транспортним сектором. Чи є рішення?

Зосередження аграріїв на внутрішньому ринку —  не перемога, а передумова економічної поразки

Наслідки невтручання держави в конфлікт інтересів галузей можуть бути катастрофічними, тому що це призведе до стагнації аграрної галузі, залізничної логістики й підірве спроможності України заробляти кошти на експорті. Зупинка агроекспорту, падіння обсягів перевезень аграрних вантажів призведуть до відтоку компетентних кадрів з обох галузей. Занепад і закриття частини маршрутних станцій через відсутність агровантажів спричинять стагнацію залізничної та суміжної інфраструктур, що в підсумку суттєво звузить можливості повоєнного відновлення економіки. 

Зосередження аграріїв на внутрішньому ринку — не перемога, а передумова економічної поразки. Природа бізнесу така, що він не сидітиме в пастці, а буде з неї вибиратися. Якщо всі шляхи на експорт замкнені, аграрний бізнес зосередиться на внутрішньому ринку і знайде прибуткові ніші. Вузькі фахівці, які вирощували та збирали колосальні врожаї кукурудзи, ремонтували техніку, після року без роботи та з іншою зарплатою почнуть дивитися, де вона краща, та підуть до інших бізнесів і країн. Опинившись без роботи, машиніст, фахівець локомотивної бригади чи інший працівник залізниці знайде собі інше зайняття. Тобто люди й бізнеси влаштують своє життя. Але втрати в масштабі держави будуть катастрофічними. Легковажно відмовившись від статусу «аграрної держави», Україна втратить єдине стабільне джерело валютних надходжень, які зараз може використовувати на збройний опір агресії. В агросекторі ми втратимо ті кадри та компетенції, які за 20 років виростили наш експорт з річних 5 млн т більше, ніж у десять разів, та зробили Україну потужним гравцем на світовому продовольчому ринку. Втративши зернову базу, що генерувала прибуток, «Укрзалізниця», у якої сьогодні 191 тисяча співробітників, теж не зможе втримати фахівців. І коли ми почнемо відбудовувати країну та повертати довоєнні обсяги виробництва, хто буде перевозити ці вантажі? Навіть якщо нам дадуть грошей на локомотиви, де ми знайдемо людей? 

Послідовність дій, які можуть припинити взаємознищення аграрної та транспортної галузей та зберегти експортний потенціал країни

• По-перше, уряд в особі Мінагро та Мінінфраструктури та «Укрзалізниці» має створити умови для спільного, прозорого й відповідального планування аграрного виробництва та бізнес-процесів залізничної логістики.
• По-друге, це планування має відбуватися в незалежному цифровому середовищі, що повністю усуне вплив чиновників і корупційних чинників на логістичні бізнес-процеси.
• Третій крок: після визначення оптимального співвідношення обсягів вантажів та кількості вагонів уряд має визначитись із утилізацією незатребуваних вагонних парків та надалі не допускати їхнього профіциту.  

І виробництво, і пов'язана із ним безпосередньо логістика та реалізація продукції не відбуваються сьогодні – на завтра, а розтягнуті в часі. Сільськогосподарський цикл триває рік і більше, починаючи з ріллі до збирання врожаю й отримання грошей з продажу. Щоб дати агросектору впевненість, що врожай-2024 буде можливо експортувати, уряд має зробити прозорими та доступними ресурси логістики для їхнього бронювання під майбутній вивіз врожаю. Це технічно можливо з огляду на сьогоднішній рівень диджиталізації бізнес-процесів. У вільному цифровому середовищі буде можливо обирати, конкурувати, заздалегідь планувати перевезення й інші події та розрахувати навантаження на всі ресурси інфраструктури. Коли ми побачимо, яка кількість вагонів буде потрібна для здійснення очікуваних обсягів перевезень, необхідно розрахувати доцільність утримання зайвих вагонів, а будівництво нових — здійснювати винятково під прогнозоване зростання вантажопотоку.

Потрібно запровадити досвід інших країн. У Європі ніхто не будує новий вагон і не купує локомотив, якщо під ці засоби не визначена вантажна база мінімум на 5 років наперед. Для чого США використовує дані The Food and Agriculture Organization (FAO), яка аналізує ефективність агропродовольчих систем і збирає дані про посіви й врожаї у всьому світі? Щоби не посіяти зайвого, і, навпаки, досіяти те, чого не вистачає. Можливо, варто прораховувати на кілька років наперед структуру експорту, його обсяги, маршрути та оптимальну кількість транспортних засобів? За таких умов і залізниця, і агросектор цілеспрямовано рухатимуться в одному напрямі — підвищення ефективності. А не обмінюватимуться катаклізмами, як зараз. 

Юрій Щуклін, експерт логістики, член Комітету з логістики Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА)