Коронавірус як черговий шанс для розвитку агросектору та аграрної освіти

Але в той же час потрібно бути реалістами і дивитися в сьогоднішній день через призму можливостей держави. Переконаний, що в багатьох країнах світу сьогодні думають над тим, як збільшити виробництво, зробити його безпечнішим, якіснішим… У цьому випадку потрібно сказати, що Україна, незважаючи ні на які негативні моменти, сьогодні у світі сприймається як годувальниця. Ми наразі маємо більше 70 млн т зерна і чудово розуміємо, що резерв перевищити 100 ще є. І цей резерв знаходиться не лише в площині аграрних холдингів, переважна більшість яких сьогодні отримує світового рівня врожаї. А ще і у площині розвитку фермера, дрібних та середніх підприємств. І тут якраз виникає запитання для усіх нас. Як ми можемо підтримати цього фермера, який стане драйвером найближчим часом?

До речі, наразі ми переживаємо зміну поколінь на рівні фермерів. І останні десять років показали, що в галузях сільського господарства, особливо рослинництві, і з 20, і зі 100 га можна отримувати достатній прибуток і мати запаси для розвитку. Таким чином, нове покоління — це люди 30-40 років, які усвідомлюють можливості, які працювали у великих холдингах, які можуть сьогодні взяти відповідальність і працювати на українській землі, створивши відповідні структури. І після закінчення пандемії таких людей буде більше.

Інтуїція підказує, що європейський ринок робочої сили після пандемії коронавірусу суттєво зміниться. Крах багатьох європейських підприємств вивільнить значний обсяг робочої сили, яка змушена буде шукати можливості працевлаштування в аграрному секторі, а відповідно — зменшаться можливості для працевлаштування українців. Та потрібно бути відвертими, що значна частина і не захоче повертатися. Особливо тих, хто встиг заробити первісний капітал і досвід. І от якраз український аграрний сектор буде тим середовищем, де вони зможуть себе реалізувати.

Хочу сказати, що крупні українські підприємства, які вийшли на світовий ринок, підтвердили високий рівень якості української продукції. Оскільки українська сировина купується Європейським союзом, Китаєм та практично усім світом, значить це — якісна сировина. А це — чергове підтвердження, що наступний етап, з яким треба вийти на світовий ринок, — готова продукція. Правда, потрібно розуміти, що без повноцінного маркетингу малоймовірно, що ми зможемо завоювати ринок не сільськогосподарської сировини, а продовольчих товарів.

Так, це виклик для України, але я абсолютно впевнений, що ми можемо його прийняти. Якщо сьогодні зрозуміємо, що крім масового виробництва сировини, малий і середній бізнес може розвиватися за рахунок органічного виробництва, нішевих культур, крафту тощо.

Тому для нас сьогодні дуже важливо, щоб аграрна освіта і наука не просто спостерігала, а підтримувала ці процеси і була їх драйвером. Я хочу сказати, що наш університет сьогодні відрізняється від інших, тому що направленість наукової діяльності — конкретні потреби ринку і бізнесу, які будуть зростати. Ми сьогодні дуже активно працюємо над тим, щоб університет мав достатні рейтинги у контексті тих спеціальностей, за якими він готує фахівців. Ми ставимо за основу якість випускника, його знання, вміння, розвиток м'яких навичок та практичну спрямованість.

І реалізуючи такі принципи, ми турбуємося не про себе, а про всю вітчизняну аграрну сферу. Адже постпандемійна Європа змінить підходи і до набору абітурієнтів. Уже в цьому році відбудеться зменшення кількості вступників з України. Відповідно, сьогодні аграрні ЗВО та аграрний бізнес мають бути однодумцями щодо майбутнього кадрового потенціалу, а для цього потрібно, щоб до аграрних університетів прийшли кращі випускники. Тому потрібно разом займатися профорієнтацією та формувати імідж престижності аграрних професій.

Адже незалежно від пандемії чи кризи кожного дня людина хоче їсти! Тому наше завдання — забезпечити цю потребу для усього світу. 

Володимир Ладика, ректор Сумського національного аграрного університету