Нагадування на 500 тис. грн, або Чому необхідно отримати ліцензію на пальне?

Коротко про те, що змінилося для кінцевих споживачів, аграріїв у зв’язку з прийняттям Закону України №391-IX від 18.12.2019.

1. Власне споживання та підряд — Податковий кодекс (а саме пункт 14.1.212) було доповнено нормою із роз’ясненням щодо власного споживання в рамках операцій із заправлення пальним за договорами підряду. Ця норма буде застосовуватися при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання:

• призначені для виконання певних робіт (робота на землі сільськогосподарського або лісового призначення, у гірничодобувній сфері, будівництві доріг);
• належать іншим особам;
• виконують роботу протягом строку дії договору підряду;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання, обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Це пункт, на якому дуже довго наполягали аграрії, оскільки багато підприємств замовляють виконання ряду польових робіт за договором підряду, де основним пунктом з боку виконавця прописується те, що пальне і заправлення техніки надається/здійснюється замовником.

В розумінні законодавства, до моменту прийняття Закону України №391-IX, для того, аби заправити комбайн підрядника для збору врожаю з полів та виконання інших технологічних операцій, аграріям необхідно було б отримувати ліцензію на роздрібну торгівлю пальним.

При цьому на той момент законодавчі новації щодо ліцензування були впроваджені під час польових робіт, коли більшість персоналу і менеджменту задіяна в підготовці та контролюванні процесу.

2. Ліцензування зберігання пального — зміни розділили процедуру отримання ліцензії, виокремивши тих, хто зберігає пальне виключно для власного споживання.

Зберігання пального НЕ для власного споживання — заява і копії наступних документів:

1) чинні на дату подання заявки документи на землю (ч. 38 статті 15 Закону №481/95-ВР);

2) документи, що підтверджують прийняття об’єктів у експлуатацію відповідно до законодавства;

3) дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Зберігання пального для власного споживання — заява, в якій зазначають загальну місткість резервуарів і місцезнаходження.

Проте перехід для аграріїв і промислових споживачів на «декларативний» принцип отримання ліцензії не звільняє від необхідності її отримання, враховуючи, що терміни добігають кінця.

Мова йде про термін, до якого у разі відсутності ліцензії не будуть застосовуватися фінансові санкції. Статтею 18 Закону №481/95-ВР передбачено, що до 31 березня 2020 року не будуть застосовуватися фінансові санкції (штраф). Нинішні норми законодавства передбачають штраф за відсутність ліцензії на зберігання в розмірі 500 тис. грн.

А тому є чимало питань щодо юридичної природи ліцензування зберігання пального для агросектору і для кінцевих споживачів загалом. Це ж стосується і встановлення лічильників-витратомірів, оскільки це доволі значний обсяг роботи, особливо на великих підприємствах-споживачах, але це є предметом окремих дискусій та обговорень.

Проте редакція Закону України №391-IX є такою собі компромісною версією для подальшої співпраці «білого» агробізнесу, нафтогазового сектору та держави у покращенні законодавства в сфері обігу пального та в боротьбі з «тіньовим» ринком.

Олег Нестеров, координатор комітету з техніки асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»