Перспективність конопляного ринку залежить від органів влади

Робочі місця у виробничій сфері скорочуються завдяки автоматизації та роботизації процесів і перенасиченості світового ринку товарами.

В аграрній сфері, яка є однією з провідних в економіці України, спостерігається різке скорочення сільського населення, на що міська економіка не надає адекватних компенсаторів з огляду на відсутність вільних ніш через встановлений поділ праці у світі.

Щодо розширення нематеріальної сфери економіки (послуг із просування спільних інтересів), то тут також не відбулося кількісних змін, оскільки у наших громадян низький рівень здатності й готовності до об’єднування. Цим можна пояснити так само низьку активність суб’єктів господарювання до консолідації принаймні в галузевих спілках.

Асоціації виробників певної галузі, наприклад льонарства та коноплярства, покликані надавати послуги інтелектуального характеру для членів свого об’єднання, бути посередниками між підприємствами і владою. Для цього асоціації мобілізують матеріальні засоби для праці фахівців та фінансування заходів. Виробники не поспішають віддавати частину заробленого на такі потреби, та й законодавство до цього не спонукає. Склалося зачакловане коло, яке треба розірвати, визначивши точку прикладання зусиль.

Таким місцем, яке стало ахілесовою п’ятою всього агропромислового комплексу України, є профільне міністерство. Його реформують, скільки пам’ятаємо, ще з часів перебудови в СРСР. У сучасних умовах міністерство агропромислового розвитку має стати диспетчерським хабом щодо реалізації ініціатив аграрних об’єднань і рекомендацій науки. Нині начебто маємо відновлене після скасування два роки тому Мінагрополітики. Але Мінекономіки повертає до його відання тільки сільськогосподарську частину, а переробку залишає за собою.

Зрозуміло, що за цим стоять інтереси асоціацій переробників у перерозподілі доданої вартості, яка утворюється в рослинництві. Отже, знову маємо конфлікт інтересів, але цього разу не всередині відомства, а міжвідомчий. На коноплярство це має негативний вплив, оскільки об’єднання коноплярів не в змозі змагатися за посівні площі з асоціацією «Укроліяпром», де битва за врожай розгортається вже всередині цієї галузі внаслідок двократного перевищення виробничих потужностей над обсягом зібраного врожаю.

Якщо розглядати рівень щойно утворених громад і нових районів, то тут є зацікавленість у створенні робочих місць, насамперед в матеріальній сфері, а така не можлива без диверсифікації виробництва та взаємодії дрібних виробників.

Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» нещодавно прийнято, чим дано старт створенню місцевих кластерів для виробництва і споживання місцевих продуктів.

Потрібні дотації, організаційно-правова допомога у створенні об’єднань виробників та суміжників аж до підтримки просвітницьких структур для пропагування здорового харчування і способу життя. Ця кампанія має впроваджуватися під гаслами: «Стоп глобалізації!», «Створімо місцевий бренд!», «Державній програмі «Здорова нація» — зелене світло!».

У цьому аспекті коноплярство має значні перспективи як джерело постачання не просто здорових харчів, одягу, будівельних матеріалів тощо, а ще й як цілий пласт самобутньої культури, що дає поштовх індустрії туризму й здорового способу життя. Прикладом реалізації такого напрямку регіональної економіки може стати пілотний проєкт «Слобожанські коноплі», запорукою успіху якого є державно-приватне партнерство.

Водночас виникає запитання до самої поки що не сконсолідованої коноплярської спільноти щодо принципів і правил поведінки, такого собі кодексу честі конопляра. Треба покласти край спекуляціям з легалізації канабісу (марихуани)! Бо це розв’язує руки правоохоронним органам, щоб на корені гальмувати загалом розвиток галузі.

Професійна спільнота має провести чітке відмежування виду конопель технічних від медичних. Вадою проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання обігу конопель в медичних цілях, науково-технічній діяльності та промисловості» є, на наш погляд, те, що в ньому підводяться під спільний знаменник медичні та технічні коноплі, тобто нівелюються досягнення з виведення конопель без вмісту наркотичних речовин.

Потрібне закріплення чіткої позиції Інституту луб’яних культур НААН з цього приводу, впровадження не тільки в професійний, а й широкий громадський обіг науково обґрунтованих визначень і термінів щодо конопель і продуктів із них.

Агроасоціації, кооперативні об’єднання зі свого боку формують запит галузі, є ініціаторами законодавчих змін, створюють правила корпоративної поведінки в своїй галузі та вибудовують міжгалузеву гармонізацію, аби уникнути дискримінації та недобросовісної міжгалузевої конкуренції. Зокрема, взаємодія між собою наявних асоціацій у галузі коноплярства, таких як асоціація «Українські технічні коноплі», ГС «Асоціація розвитку льонарства і коноплярства України», ГО «Українська конопляна асоціація», ГО «Українська асоціація медичного канабісу» та інших учасників конопляного ринку потрібна в представленні перед органами влади спільної позиції щодо потреб галузі.
 
Микола Шкурко, генеральний директор ТОВ ПВКФ «Сяйво», голова Ради директорів ГС «АРЛКУ»