Про ситуативні переваги на агроринку під час війни

Зерновий коридор дозволив дещо розвантажити внутрішній ринок, виконати контрактні зобов’язання перед закордонними покупцями. 

Не тільки зерно

Але звернімо увагу, що аграрний експорт — це не тільки зерно. І ситуація з експортом у цілому — доволі непроста. Через активні воєнні дії постраждала логістика, зруйнована інфраструктура. Деякі підприємства потребують релокації, а деяким і це неможливо зробити з огляду на специфіку технологічних процесів.

Тим не менш, ми отримуємо ситуативні переваги. Зокрема, профіцит зерна на ринку стимулює до розвитку тваринницьку галузь, інвестувати в неї зараз — вдала ідея. 

У той час, коли в країнах Європи склалася висока ціна на сировинне молоко, Україна як ніколи конкурує за собівартістю. Статистика останніх місяців уже демонструє привабливі показники з експорту вершкового масла та сухого молока. 

В «мінус» ніхто не сіятиме

Попри все, зараз в Україні великий профіцит зерна на ринку. І незважаючи на функціонування зернового коридору, так швидко, як раніше, ми експортувати не зможемо. Доведеться шукати нові ринки, нові ніші, нові можливості.

Нарощення виробництва продукції тваринництва займе час. Внутрішній ринок загалом теж не може спожити такі надвеликі обсяги.

На мою думку, площі під зерновими у короткостроковому періоді скоротяться. Аграрії аналізують економічну доцільність, ніхто собі в мінус сіяти не буде. 

Тож треба далі й далі працювати над експортом. І не тільки зерна як сировини (хоча ми дуже потужні у цьому сегменті, тут — велика конкурентна перевага України на світовому ринку), але й органічної продукції, продуктів переробки, готових продуктів з доданою вартістю.

До речі, зараз багато залежатиме від проведення посівної озимих культур. Якщо 30-40% площ не буде засіяно, ми побачимо збільшення дефіциту зерна на світовому ринку. Постраждають від цього найбідніші країни, які залежать від постачання продовольствия за програмою ООН.

Логістичні шляхи

Щоб експортувати, доведеться добре взятися за логістику. Велика ставка зараз робиться на автошляхи та Укрзалізницю. Але виникає багато нарікань, що попри всі зусилля, Укрзалізниця працює неоптимально. Це стосується аукціонів, розподілу парку. Величезну проблему створює неефективне використання вагонів. Ймовірно, Кабміну варто взяти це під свій контроль, можливо, збільшити конкуренцію завдяки приватним гравцям, адже питання стосується виживання не тільки АПК, але й усієї економіки. 

Якщо Укрзалізниця не стане працювати як надійний сервісний партнер, з кожним місяцем проблем виникатиме все більше.

Потужна ніша для співпраці з Європою — автотранспорт. Раніше були великі проблеми з перетином кордону через черги. Завдяки зусиллям Мінінфраструктури, співпраці з польськими колегами, ситуація починає вирішуватися, деякі переходи працюють ефективніше. 

Та я б дивилася на проблематику ширше. Потрібно відкрито і прагматично говорити про інтеграцію України в європейську логістичну інфраструктуру. У якому форматі ми б не здобули перемогу, Україна буде дуже швидко рухатися у напрямі членства в ЄС. Практичні кроки є сенс робити вже зараз. Наша держава значно інтегрована в економічні ланцюги створення доданої вартості в ЄС. Зараз цей процес не варто зупиняти, навпаки, інтенсифікувати. 

Ключові перетворення

Після перемоги сектор буде іншим. Сировинна складова залишиться, і це не погано. Зерно — це наша перевага і економічна подушка безпеки.

Але з погляду структури посівних площ, структури виробництва сектор зміниться. 

Зараз виробники заходитимуть в переробку, зокрема виробництво інгредієнтів. Багато компаній інвестують у проєкти альтернативної енергетики, щоб відійти від монозалежності від газу. Будуть інвестиції в тваринництво та переробку тваринницької продукції. Бізнес шукатиме альтернативні шляхи постачання та виробництва добрив.

Сектор точно стане кращим. Всі розуміють, що ситуація не вирішиться за 2-3 тижні, і це ще більше стимулює гравців ринку по-іншому працювати, перебудовуватися, шукати нові можливості та інакше приймати управлінські рішення.

Що залежатиме від держави

Воюючій країні не так просто закладати в бюджеті гроші на держпідтримку виробників. Я б не орієнтувала аграріїв, що на наступний рік будуть ці кошти.

Водночас у межах своїх можливостей я б радила зосередитися державі на найбільш ключових задачах:

• логістика та інфраструктура;
• пошук нових ринків та підтримка розвитку експорту, щоб виробники продовжували заробляти валютну виручку;
• допомога тим, хто фізично постраждав від війни, або чий бізнес потребує релокації.

Перед нами дуже багато роботи. Але ми маємо зробити так, щоб якомога більше українських продуктів з’являлися на всіх можливих поличках і займали всі можливі ніші. Це — шлях до нашої Перемоги.

Ольга Трофімцева, посол з особливих доручень при Міністерстві закордонних справ України, координатор Ради експортерів та інвесторів