Серйозно про бджіл і мед у День пасічника!

Які є актуальні виклики у бджільництві?

Громадська організація «Всеукраїнське Братство бджолярів України» акцентує свою роботу  на основних викликах, які сьогодні існують у бджільництві України. Серед важливих:

1.Проблема загибелі бджіл через застосування аграріями  для обробки сільськогосподарських угідь хімічних  засобів, що шкодять бджолам ( пестицидів). Закони, інструкції щодо цього питання порушуються в першу чергу аграріями. Бджоляр залишається сам на сам з проблемою в разі отруєння бджіл, бо добитися відповідальності порушника не вбачається реальним.

2. Інтеграція українського бджільництва в європейський простір. Необхідність внесення якісних змін у галузеве законодавство.

3. Реалізація меду (внутрішній і зовнішній ринки) та інших продуктів бджільництва. Малий і середній підприємець — виробник бджоляр повинен стати  самостійним оператором міжнародних ринків.

Чому гинуть бджоли? До чого призведе масова загибель бджіл?

Три чверті усіх рослин існують в симбіозі з бджолами. Квітучі рослини залежать від бджіл. Бджоли запилюють 80% сільськогосподарських культур (яблуню,  сливу, вишню, грушу, черешню, кавуни, дині, абрикос, суниці, малину, смородину, аґрус,  чорницю, ожину, помідори, огірки, перець, квасолю, кабачки, гречку, соняшник, гірчицю, коріандр, ріпак, акацію, липу, вербу, синяк, верес, еспарцет, буркун білий, конюшину, фацелію,  цитрусові тощо). Запилення медоносними бджолами  культур забезпечує одержання високих врожаїв і якісного насіння. Врожаї сільськогосподарських культур, що запилюються бджолами, збільшуються в середньому на 30-50%. Бджоли тісно  пов'язані із середою, в якій вони знаходяться. Бджоли постійно залежать від рослинного і тваринного світу, чистоти повітря і погодних чинників. Екологічні зміни позначаються на життєздатності бджіл. За станом бджолиних сімей, їх виживання, кількості і якості меду, пилку, що збирається бджолами  можна судити про ту екологічну обстановку, в якій вони знаходяться. Бджола — це біоіндикатор екосистеми. І її — бджолу — потрібно берегти! Зберегти бджіл — означає зберегти життя. Збереження бджоли від отруєння пестицидами (інсектицидами, неонікотиноїди) — це найголовніше завдання. Агрокомпанії та фермери обробляють належні їм посіви сільськогосподарських культур отрутохімікатами проти шкідників та хвороб без дотримання вимог Закону України «Про бджільництво», інших  діючих нормативно-правових актів. Обробка угідь проводиться отрутохімікатами, токсичними для бджіл, під час цвітіння медоносів, без попередження бджолярів тощо. Неконтрольоване застосування пестицидів, особливо на медоносних культурах, призводить до масової загибелі бджіл. В бджолині сім'ї пестициди потрапляють з нектаром і пилком, в результаті чого забруднюються кормові запаси і товарна продукція. Масова загибель бджіл може призвести до зникнення багатьох видів рослин. Розорення бджолярів призведе до зменшення бджільницької індустрії, скороченню пасік, зменшенню популяції  бджіл і кризі в процесі запилення сільськогосподарських культур. А відтак встане питання продовольчої безпеки. Отже, загибель бджіл від отруєння пестицидами має дуже серйозні наслідки як для екосистеми так і для продовольчої безпеки. Наша організація постійно веде роботу у бджільницькому середовищі, серед  фермерів щодо проблеми отруєння бджіл. 30 травня 2017 у Брюсселі на Форумі громадянського суспільства , де мали переговори Дорадчі групи з питань сталого розвитку української та європейської сторін, я виступила з питанням необхідності вирішення в Україні питання застосування пестицидів в такий спосіб, аби не було нанесено екологічної шкоди і в тому числі з метою збереження бджіл.

Чи є законодавче підґрунтя у бджільництві?

Наша організація «Всеукраїнське Братство Бджолярів України» і я особисто працюємо  щодо становлення законодавчої бази у бджільництві. Тільки побудова законодавчо грамотної політики у бджільництві дасть можливість якісно відповідати на наведені виклики і сформувати український бджільницький сектор, як цілісну працюючу успішну систему у сільському господарстві. Тільки тоді бджолярі «повірять» і самі почнуть входити у законодавчу модель зі своїми інноваціями і отримувати можливість їх реалізації в правовому полі. Бджільництво України як галузь випало з поля зору законодавчої і виконавчої влади. Бджільництво не ідентифіковане  в Міністерстві аграрної політики та продовольства України. Нажаль у профільному міністерстві ми не знаходимо відповідної уваги і підтримки. Тому співпрацюємо з фахівцями Європейського союзу і світу, будучи членами Європейської Федерації бджільницьких асоціацій Апіславія і Міжнародної Федерації бджільницьких асоціацій Апімондія.

На сьогодні не прийняті поправки і зміни до основного галузевого Закону України «Про бджільництво», які ми разом з науковцями розробили і подали до профільного Міністерства аграрної політики та продовольства України. Внутрішній і зовнішній ринки меду не сформовані — бджоляр не може самостійно бути оператором внутрішнього і зовнішнього ринків, а змушений продавати мед трейдеру. Бджолярі потребують ґрунтовного перегляду всіх законодавчих актів і підзаконних актів, що стосуються використання аграріями пестицидів, токсичних для бджіл. Ветеринарне обслуговування пасік практично відсутнє, адже непідконтрольним є ринок ветеринарних препаратів. ДСТУ по «меду натуральному» є добровільний, а внутрішній ринок меду не захищений від ввезення в Україну неякісного продукту і фальсифікату. Медоносна база України суттєва зменшується, а ґрунти забруднюються отрутохімікатами.

Отже, для реформування галузі бджільництва потрібна підтримка держави для виробника — пасічника і в першу чергу на законодавчому рівні.

Слава України як  Медової держави — це результат роботи «Братства».

12 років поспіль наша організація «Всеукраїнське Братство Бджолярів України», проводить міжнародну діяльність з метою просування українського бджільництва і медової продукції на ринки світу. У більш як 30 країнах світу, на різних континентах, ми представляли українське бджільництво на самих престижних Міжнародних бджільницьких заходах, отримали більше 50 нагород за якісну продукцію від бджіл. Цю роботу продовжуємо. Ми відкрили Медову Україну всьому світові. Восени 2013 року наша організація успішно провела 43-ій  Міжнародний Конгрес Апімондії, делегатами якого були фахівці бджільництва 115 країн всіх 5 континентів. Світ визнав Україну Медову. За 4 роки підготовки Конгресу ми прийняли в Україні чисельні делегації фахівців бджільництва різних країн, провели сотні зустрічей і переговорів в Україні і за кордоном. Мета була — зробити  Україну одним з фаворитів для імпортерів світу, представити Україну як потенційного партнера і лідера в медовому бізнесі світу. І мета досягнута — завдяки ефективній роботі ми проклали шлях трейдерам на ринки Європи і  країн світу. Якщо в 2005-2007 роках експорт меду з України становив кілька тисяч тон і експортерами були 3-5 компаній, то вже  у 2016 році з України експортовано 56988 тон  меду на 97282 тис доларів США  у країни Європейського Союзу і США. Експортерами стало — 57 компаній. Ось результати  міжнародної діяльності нашої громади «Всеукраїнське Братство Бджолярів України». Цими показниками можемо пишатися.

Сьогодні експортери успішно розвиваються, їх стає більше, оснащення їх вражає. 

Але, нажаль, ні держава ні трейдери не дбають  про подальшу підтримку  іміджу України, як Медової Держави, і загалом про розвиток бджільництва як галузі, що є основою  сільського господарства!Більшість трейдерів — експортерів сьогодні експортують мед із мінімальною доданою вартістю як сировину, що зменшує і поступлення прибутків у державу і не розвиває галузь.

Чи може бджоляр сам бути оператором національного і міжнародного ринків?

Реалізація меду — одне з основних питань для бджоляра-виробника після питання збереження бджоли. На внутрішній ринок бджоляр  пропонує свою продукцію через «базу знайомих» і на ринках. Хто отримує меду більше — розраховує продати через посередника експортеру. Така сьогодні «схема»: бджоляр-посередник-експортер.

Але бджоляр сьогодні не може продати мед експортеру, щоби отримати запланований дохід і розвиватися, беручи до уваги нові технології і виконуючи вимоги щодо безпеки продукції. Закупівельна ціна меду  впала до «мінімальної позначки» — 30-35 грн/кг.  Для українського пасічника виробництво меду стає нерентабельним. Експортер по такій мінімальній ціні готовий брати товарний мед  а також навіть не товарний — а той, що містить залишки антибіотиків від вживання бджолярами недозволених ветеринарних препаратів для лікування бджіл. Експортер не стимулює бджоляра до якісної роботи. Бо він в гомогенізованій партії меду у 20 тон може «приховати» недозволені залишки. Продає експортер мед переважно не кінцевому споживачу, а «перекупу». Продає сировину в бочках. Далі наш український мед іде собі світом з рук в руки, даючи заробіток іншим. А наш бджоляр  зі спухшими від ужалювань руками і з хворою від тяжких вуликів спиною залишається при своїх інтересах, отримавши те, що вдалося виручити.

Яка головна вимога експорту? Це — безпека продукції. Крапка.

Тому фахівці нашої організації розробили  для бджолярів — малих і середніх підприємців — перелік мінімальних вимог, які вони мають виконати для виробництва безпечної продукції, аби отримати право на експорт свого меду — монофлорного, органічного, ексклюзивного тощо. Запровадження вимог дасть можливість вирівняти ринок. Зникне небезпека монополії. Тільки так і не інакше. Так працює світ. Для  бджолярів така можлива експортна практика стане  стимулом для якісної роботи, для отримання безпечної продукції, для збільшення виробництва. «Портфель замовлень» для експорту  забезпечить наша громадська організація, адже за дванадцять років вона має міжнародний авторитет і контакти по всьому світу, що сприятимуть розвитку українського малого і середнього виробника, фермера — бджоляра.  

Отже, закінчуємо пасічницький сезон з надією на перспективну весну 2018 року!

Тетяна Васильківська, голова правління ГО «Всеукраїнське Братство бджолярів України»