ТОП-5 порад при укладанні договору з європейським партнером

Ділові відносини з європейським партнером надають українському бізнесу відразу декілька істотних переваг, серед яких — надійна правова система, високий рівень правової культури, гнучкі механізми вирішення спірних питань та ін. Та чи можна стверджувати, що сам факт європейського «походження» вашого контрагента є запорукою безпеки міжнародної угоди? Очевидно, що ні. Спробуємо визначити топ-5 елементів вашого контракту, що заслуговують на особливу увагу.

Познайомтеся ближче. Крок № 1 перед укладанням будь-якої угоди — це отримання вичерпної інформації про вашого контрагента. Формально-юридичною мовою цей етап називається KYC (Know your client — дізнайтеся про свого клієнта) та передбачає надання останнім вичерпної інформації/документів за вашим запитом. Як правило, такі дані включають реєстраційні та статутні документи згідно із вимогами юрисдикції контрагента, документи, що підтверджують достатність повноважень підписанта, та авторизацію вашої угоди уповноваженим на те органом (якщо застосовується). Отримавши та проаналізувавши необхідні дані, вам також варто зіставити їх з інформацією з публічних джерел. Викриття «проблемних» місць контрагента на цьому етапі дозволить уникнути неприємних наслідків у подальшому.

Визначте право, що застосовується, та порядок вирішення спірних ситуацій. Сторони договору вільні у виборі права, що застосовується до такого договору. У тому ж випадку, якщо таке право не визначено договором, то його визначають згідно із колізійними нормами юрисдикції кожної зі сторін. Визначившись із правом договору, варто також домовитися про порядок розв’язання спорів. Як правило, відповідний арбітражний форум визначається сторонами, виходячи з суті самого торгового договору (природи товару, щодо якого здійснюється угода). Приміром, на сьогодні існують спеціалізовані арбітражні інституції з розгляду спорів у сфері торгівлі зерном та кормами (GAFTA), торгівлі маслами та жирами (FOSFA) та ін. При виборі місця розгляду спору потрібно зважати на багато чинників, включаючи досвід арбітрів, ефективність та репутацію арбітражної установи, витрати на арбітраж.

Застосування CISG та протиріччя між формами (Battle of forms). Україна є учасником Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 1980 року. За загальним правилом, Конвенція застосовується автоматично, якщо держави сторін договору є її учасниками, або коли до договору застосовано право держави, що є учасником Конвенції. До предмету регулювання Конвенції віднесено не усі питання відносин між сторонами, а лише ті, що стосуються укладання таких договорів, а також питання прав та обов’язків сторін. Питання, не врегульовані Конвенцією, вирішуються у відповідності з застосованим до договору правом. Сторони також мають право повністю відмовитися від застосування Конвенції, вказавши про це в самому договору. Зазначимо, що в основу Конвенції покладено принцип, у відповідності з яким прийняття достатньо визначеної пропозиції до укладення договору призводить до укладання такого договору. Відсутність у оферті положень про ціну є підставою визнання оферти недійсною. Окрім цього, будь-яке істотне відступлення від умов оферти перетворює її на нову зустрічну оферту, а мовчання не свідчить про намір сторони укласти угоду. 

Домовтеся про порядок розрахунків. Світ сучасної міжнародної торгівлі надає нам широкий вибір фінансових інструментів для розрахунків у міжнародній торгівлі. Серед них — акредитиви у численних варіаціях їх форм, інкасо, прямі міжбанківські розрахунки, банківські гарантії, розрахунки за допомогою фінансових посередників та Escrow-агентів, розрахунки шляхом зарахування зустрічних вимог та ін. Та все ж зазначимо, що найбільш звичними для торгівлі та інших договірних відносин, згідно із нашої практикою, є прямі банківські розрахунки, оплата за допомогою акредитиву, оплата шляхом надання банківської гарантії.

Правильно застосовуйте Incoterms та домовтеся про ризики випадкової загибелі товару. Як свідчить наш досвід, значна частина спорів за міжнародними торговельними контрактами пов’язана саме з відповідальністю сторони у разі випадкової загибелі товару, а також із нечітким розподілом обов’язків сторін з доставки, митного оформлення та інших процедур. Саме ці питання входять у сферу регулювання Incoterms — стандартизованих комерційних умов, що їх може бути інкорпоровано в договір. Правильне розуміння та застосування відповідного правила Incoterms позбавить вас від складнощів із контрагентом на стадії виконання договору.

­Максим Услистий, радник Eterna Law