Ви знаєте про відповідальність власників агропідприємств за зобов’язаннями останніх особистим майном? Ні, не чули!

За загальним правилом, особи не відповідають за зобов’язаннями юридичної особи, власником якої вони є, в тому числі аграрних підприємств. Винятком з вказаного правила можуть бути норми, встановлені установчими документами та законами, зокрема, це стосується товариств з додатковою відповідальністю та повних і командитних товариств. Вказані організаційно-правові форми не є поширеними серед аграрних суб’єктів господарювання, втім, потрібно враховувати, що власники і фермерських господарств, і сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю, та і самих товариств з обмеженою відповідальністю можуть відповідати за їх зобов’язаннями усім належним їм майном.

Слід почати з того, що Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі — Закон) передбачено відповідальність власників у справах про банкрутство. Звертаю увагу, що така відповідальність може бути як субсидіарною (додатковою), так і солідарною.

Норми вказаного Закону надають ліквідатору право заявляти вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства.

Так, у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника — юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями.

Що стосується межі відповідальності, то з вказаних осіб може бути стягнено різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі стягнення коштів вони мають виключне цільове призначення — на погашення вимог кредиторів. Це є субсидіарною відповідальністю.

Що ж до солідарної відповідальності, то відповідно до Закону у разі незвернення власника майна або уповноваженої ним особи до господарського суду про порушення справи про банкрутство юридичної особи, щодо якої було прийнято рішення про ліквідацію, та у випадку, якщо вартість майна є недостатньою для погашення перед кредиторами, такі особи несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

Для розуміння цієї норми наведу приклад, коли власниками сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Соя-2017» прийнято рішення про ліквідацію. У результаті проведення ліквідаційної процедури виявлено, що вартість майна цього підприємства становить 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп., а вимоги кредиторів становлять 500 000 (п’ятсот тисяч) грн 00 коп. Втім, власники та ліквідатор (голова ліквідаційної комісії) не звернулись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Таким чином, після цього вони відповідають своїм майном перед кредиторами у розмірі 400 000 (чотирьохсот тисяч) грн 00 коп.

Для стягнення цієї суми кредиторам необхідно звертатись з вимогами в окремому позовному провадженні. Це є прикладом солідарної цивільно-правової відповідальності.

У судовій практиці все частіше зустрічаються випадки субсидіарної відповідальності власників суб’єктів господарювання, а тому є доцільним звернути увагу підприємців на певні її особливості.

Так, доволі часто у судовій практиці застосовується субсидіарна відповідальність власників підприємств, в тому числі аграрних, у випадку наявності висновків про доведення боржника до банкрута, складених на підставі проведеного аналізу щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства. Цей аналіз проводиться розпорядником майна боржника у справах про банкрутство, а в його проведенні виявляються ознаки дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

Розпорядник майна може залучати до його проведення третіх осіб. Доволі часто для проведення аналізу суд залучає головне управління юстиції у відповідному регіоні за місцезнаходженням боржника.

Новосформований Верховний Суд України у Постанові від 30.01.2018 р. у справі № 923/862/15 зазначив, що діюче законодавство України не пов'язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на відповідних осіб згідно з ч. 5 ст. 41 Закону з обов'язковою наявністю вироку/вироків відносно таких осіб.

Враховуючи наведене, для притягнення до субсидіарної відповідальності власників аграрних підприємств не є обов’язковим притягнення цих осіб до кримінальної відповідальності за доведення до банкрутства, що є складом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 219 Кримінального кодексу України, втім, це буде доказом вини вказаних осіб, що вже є підставою для покладення на цю особу субсидіарної цивільно-правової відповідальності.

Значення також має і сформованість ліквідаційної маси. Так, у справі № 911/1012/13 судом було відмовлено у  задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у банкрутстві боржника, а саме — відшкодування вартості відчужених земельних ділянок на загальну суму 476 000 (чотириста сімдесят шість тисяч) грн 00 коп., оскільки ліквідаційна маса банкрута станом на дату розгляду в повному обсязі не сформована, а тому до завершення ліквідатором всіх можливих дій та заходів щодо стягнення на користь боржника коштів та повернення боржнику майна розгляд зазначеної заяви є неможливий.

У зв’язку з усім вищевикладеним рекомендуємо аграріям детально вивчати законодавство про банкрутство, підвищувати власну обізнаність та звертатись у разі необхідності за кваліфікованою правничою допомогою з метою захисту власних охоронюваних законом інтересів, адже у нелегкій роботі аграрного підприємця знання у сфері права завжди будуть щитом та фундаментом розвитку власного бізнесу.

Микола Струць, партнер IMG Partners, арбітражний керуючий, адвокат