Земельне питання і МВФ: поспішай повільно

Особисто я ніколи не вважав вдалою ідеєю педалювати введення сільськогосподарської землі у ринковий обіг через вимоги міжнародної фінансової установи. Я не хочу аналізувати причини таких вимог, але чітко можу сказати: саме ці вимоги формують у багатьох пересічних українців страх щодо бажання міжнародних корпорацій скупити українську землю. І тут вже інколи не спрацьовує будь-яка логіка. Питання землі для багатьох людей у нашій державі — річ певною мірою сакральна. Тому нав«язування «ззовні» правил її обігу апріорі приречене на провал. Питання необхідності запровадження ринку сільськогосподарської землі має визріти в самому суспільстві еволюційним шляхом, а не штучно штовхатись в середовищі «грантоїдів» та людей, які не мають жодного відношення до села.

Об»єктивно — зараз парламент це питання не проголосує ні під яким «соусом». Навіть ті депутати, які розуміють, що запуск ринку землі — це невідворотне явище, а не якась «страшилка», все одно навряд чи готові голосувати за нього прямо зараз. По-перше, попри багато розмов, ми ще й досі не бачили урядового проекту земельної реформи, внесеного на розгляд Верховної Ради. Із тих відомостей, що озвучувалися у свій час міністром агрополітики Тарасом Кутовим, першим заступником міністра Максимом Мартинюком, а також прем»єром Володимиром Гройсманом, було зрозуміло, що напрацювання уряду в цьому напрямку — дискусійні і неоднозначні.

По-друге, я вже неодноразово наголошував на тому, що власне запуск ринку землі — питання другого порядку, перед яким спочатку треба вирішити низку інших питань у земельному законодавстві. Коли землі за межами населених пунктів будуть передані місцевим громадам (а законопроект №4355 вже давно «завис» у Раді, чекаючи на друге читання), коли на рівні закону буде визначений порядок консолідації земель, коли ми розберемося з законодавчою «спадщиною», яка нам залишила казуси земель колективної власності та невитребуваних паїв, от тоді ми вже можемо підходити до дискусії по конкретним пунктам обігу земель сільськогосподарського призначення — як, кому і скільки? Більше того, тільки після вирішення вищеозначених питань ми маємо шанс отримати цивілізований ринок землі, а не хаос, в якому кожен намагатиметься «урвати» ласий для нього шматок, та ще й повне розбалансування агровиробництва. Тільки після того, як землями будуть розпоряджатися громади, ми можемо говорити про якусь підтримку земельної реформи «знизу», на місцях. Бо зараз, коли місцева влада фактично усунута від повноважень у земельній сфері, земельна реформа буде сприйматися в штики, не інакше як чергова афера київських чиновників.

Ну і ще одне — фермери повинні отримати дійсно ефективну підтримку від держави, і тільки коли малі та середні агровиробники зможуть бути конкурентними гравцями на ринку земель, ми можемо переходити до його впровадження. А для цього потрібні пільги, дешеві кредити, програми з підтримки закупівель сільськогосподарської техніки — все те, про що зараз говорить уряд. Але фермери повинні відчути це в реальності, а не просто почути гарні слова з телевізора. Давайте подивимось, яка зараз реакція фермерської спільноти на питання зняття мораторію? Дуже агресивна. Але пропоную уряду експеримент: запустіть програму здешевлення кредитів, і дайте на це суттєві кошти. Не треба вести мову про підтримку великих підприємств, нехай учасниками програми будуть лише ті, у кого в обробітку невеликі площі. І через 2 роки ми побачимо, що кількість тих аграріїв, які виступають проти зняття мораторію, суттєво зменшиться. Тому що люди матимуть можливість викупити ті землі, на яких вони працюють. А з соціальної точки зору для розвитку села буде набагато краще, якщо такі землі будуть викуплені саме фермером, який їх обробляє, а не людиною, яка має на меті не господарювання, а лише вигідний перепродаж будь-кому іншому.

Хотів би акцентувати увагу — як до вимог МВФ, так і зараз, усі дискусії щодо умов обігу землі в переважній більшості ведуться в київських кабінетах. Роз«яснювальної роботи на місцях немає взагалі. Тому цим користуються політики-популісти, які спекулюють на цій темі, залякуючи людей для того, щоб «героїчно врятувати» їх на майбутніх виборах. І змінити вказану ситуацію я вважаю одним з головних завдань виконавчої влади. Без проведення широкої роз«яснювальної роботи питання зняття мораторію буде закрито для України надовго.

Земельна реформа — невідворотна, і вона відбудеться. Але наше завдання як законодавців полягає в тому, щоб це дійсно стало реформою — тобто чіткою системою кроків, які ми повинні здійснити для врегулювання відносин у земельній сфері. І ця реформа не може бути чиєюсь забаганкою чи вказівкою, вона повинна бути направлена на досягнення кінцевого результату, а не на вдоволення чиїхось політичних амбіцій.

У питанні ринку землі найкраще підходить латинський афоризм: поспішай повільно. Дуже багато часу було згаяно у гарячих, але зовсім не конструктивних дебатах. Тому відкладати це питання у довгу шухляду, просто із року в рік продовжуючи і так діючий мораторій — не варіант. Але разом з тим ми не повинні шукати якісь гарячкові виходи із ситуації, в яку нас загнав популізм і бездіяльність політиків. Рухатися потрібно поступово і за чіткою логікою, яку я вже описав вище. Це дозволить зробити перехід до ринку максимально безболісним. 

Олег Кулініч, народний депутат, голова підкомітету з питань земельних відносин Аграрного комітету ВРУ