ФІНАЛ. Неймовірні села України 2018: Іловиця
Вважається, що село оберігає свій святий — земляк Амфілохій Почаївський, канонізований у 2002 році за те, що вилікував сотні хворих і стражденних людей.
В миру його звали Яків Головатюк, спадковий лікар-костоправ. Вивчився у фельдшерській школі, пройшов фронти Першої світової війни. Через полон опинився в Альпах, де добрав досвіду і міг залишитися у доброго фермера. Коли б не тягнуло додому. Утік на рідне Тернопілля. Був ченцем у Почаївській лаврі, пройшов безліч випробувань, але врешті осів на батьківському обійсті в Малій Іловиці.
Саме з цієї затишної садиби розпочинаються маршрути сучасних подорожувальників. Хатинка, де ще до 1971 року жив старець Амфілохій, обережно відреставрована, з любов’ю зібрані особисті речі святого. У дворі — крихітна кухонька з піччю та величезним казаном, з якого панотець годував усіх, хто йшов до нього зцілюватися. Тисячі паломників приходять у ці місця і зараз.
Місцевому священику Ігорю Комаревичу вдалося прибудувати тут маленьку дерев’яну капличку для усамітнення паломників. Спільнокоштом також звели надійний зруб на дві кімнатки з кухнею. Залишилося вставити вікна. Панотець саме підбирає в Інтернеті економну систему опалення.
«Такий міні-готель зможе дати робочі місця, — уточнює священик. — Краще готувати обіди гостям-туристам, аніж їхати на заробітки в чужину».
Старожили переказували, що старець Амфілохій передбачав, ніби йому на зміну прийде молодий священик, котрий підніме і розвине рідне село. Оце саме зараз пророцтво збувається, вірять іловичани.
Після лікувальних сеансів цілитель обов’язково відправляв своїх пацієнтів до близького лісового джерела, що точиться зі скелі. Захоплюємось і ми його мудрістю: справді дивне місце для релаксу!
Дуже трепетно доповнили його сучасники, не порушивши лісової гармонії. Завдяки невеличкій дамбі біля підніжжя гори нещодавно утворилося чисте рукотворне озерце, де купаються діти, вистрибує з води риба, а на сонці гріється вуж. На дерев’яному помості — дві хатки-кабінки: можна зайти і зануритися у цілющу воду (навіть сорочка є для купелі).
Доки роздивляємося, місцеві вже за кілька хвилин встигли нарвати пригорщу ягід — суниця і чорниці в розпалі. А на підході й грибна пора.
Саме природну сировину — ягоди, гриби і лікарські трави — хочуть покласти ініціатори нового проекту в основу тутешнього бізнесу.
«Регіон вважається депресивним через відсутність якісних ґрунтів і промислових підприємств, — говорить голова громадської організації «Ініціативна Шумщина» Іванна Мрига. — А ми мінус перетворюємо на плюс: будемо сушити, пакувати, маркувати традиційну продукцію, яку з давніх-давен збирають місцеві. Єдине, чого їм завжди бракувало, — налагодженого збуту своєї продукції. Через що і мають несправедливо мізерні заробітки за таку цінну екологічно чисту продукцію».
Іванна упевнена, що головне зараз — об’єднати ініціативних місцевих людей. Тоді все вдасться.
Поділяємо її оптимізм. Недільного дня, коли ми приїхали в Іловицю, до місцевої школи зійшлися енергійні, активні люди, готові до оновлення свого села. Кажуть, справді багато молоді виїздить на заробітки за кордон, але для усіх це — вимушене, тимчасове. Переважно працюють на ягодах. Ніхто не залишився на чужині. За першої ж можливості повернуться, візьмуться за справу вдома.
Ягідний сезон тут може тривати з червня і аж до серпня. А там і найкращі гриби достигають.
Є люди з особливим талантом до лісу — вони знають потаємні місця, де найбільше ягід і грибів (продовжують збирати навіть після закінчення сезону).
Підрахували: щодня стабільна бригада з 20 людей може формувати партію з 200 кг ягід. Грибів — і того більше.
Підтримати ягідний проект готовий місцевий підприємець Володимир Сухенко. Поки лише його сім’я відважилася організувати у селі власний бізнес. Разом із дружиною та сином Володимиром з 2008 року господарюють на пилорамі. Дають роботу ще шістьом постійним робітникам. Говорять, замовлень вистачає цілий рік. Переробляють деревину людям на будівництво, ремонти, меблі тощо.
Володимир веде показати одне зі своїх приміщень, яке готовий надати під проект з переробки ягід, грибів. «Головне — знайти не просто збут, а гарантований збут. Іловиця тоді точно зможе піднятися на такій унікальній продукції», — впевнений підприємець.
Виконуюча обов’язки сільського старости Надія Павлюк визнає, що оптимізму її односельцям додалося після того, як Іловиця 2015 року увійшла до складу об’єднаної територіальної громади з центром у Шумську.
«У нас, мабуть, найбільше сіл зібралося — аж 35, — посміхається пані Надія. — Доти біднота біднотою були. Завжди на дотаціях ледь животіли з бюджетом у 70 тис. грн, хоча тільки на зарплати потрібно 110».
Перше, що зробили завдяки спільній громаді, — вуличне освітлення, про яке досі й не мріяли. У школі вікна поміняли і котли для опалення. Встановили дитячий майданчик, яким дітки не натішаться.
Завдяки співфінансуванню розпочали глобальну реконструкцію колишнього дитячого табору. Перші будиночки у лісі біля озера вже приймають своїх гостей.
Бюджет ОТГ поповнюють дрібні фермери. Холдинги, які обробляють місцеві угіддя, свої податки сплачують не на цій території, бідкаються місцеві. Власне, як і лісництва, важка техніка котрих розбиває тутешні й так жахливі дороги.
Примітка автора. Дорога до села йде через ліс. На шляху — безліч ям, наповнених дощовою водою, котрі вже який тиждень не можуть осушитися. Непристосованій машині не проїхати. Але нам пощастило, адже ми були на Toyota Land Cruiser Prado, яка з легкістю долала усі перешкоди. Більшу частину витривалості авто під час поїздки можна віднести на рахунок міцної рамної конструкції, яка може витримувати значно більші зусилля, які притаманні використанню в умовах бездоріжжя.
Громада намагається бодай якось відновити справедливість. «Дороги для нас стратегічно важливі, — з болем говорить Надія Павлюк. — Через віддаленість (30 км до Шумська й до Кременця) нашу продукцію важче збувати. І для туристів, подорожувальників це серйозна перепона».
Власне, проект з переробки продукції теж задумали через віддаленість. Правильне сушіння та надійне пакування допоможе складувати, зберігати цінну лісову продукцію довше, щоби якісною потім збувати за гарною ціною.
Об’єднана громада взялася налагоджувати і міжнародні зв’язки. От зараз, наприклад, 40 талановитих діток Шумщини виступають на міжнародному музичному фестивалі в Польщі. Не раз брали там призові місця.
Керівництво ОТГ скористалося запрошенням на музичне свято і веде переговори про інвестиції в історичну спадщину краю, адже ці території Тернопільщини мають спільну історію з Польщею.
Нам пощастило побувати у меморіальному музеї відомого поета, пісняра і громадського діяча Георгія Петрука-Попика. Пісні на його слова знають усі односельці й часто виконують. А у шкільному музеї не просто облаштували стенди із його життєписом, але відтворили кімнату, у якій він жив і працював.
А від місцевих історичних легенд тут просто дух перехоплює. Приміром, гора-останець названа 1201 року князем Романом Мстиславовичем. Саме на цьому місці князь почув звістку про народження сина і назвав його іменем поселення. У 1240 році Данилів град був серед трьох волинських міст, які не зміг узяти нападом хан Батий.
Троїцька церква на цій горі — єдина кам’яна споруда часів Київської Русі, яка збереглася на Тернопільщині. Раз на рік на свято Трійці у ній правлять службу.
Цікавенні місця відвідують туристи, зокрема під час турів вихідного дня на Данилову гору.
Таємні печери, підземні ходи (де «татарин шапку лишив і обіцяв повернутися») щороку обстежують археологічні експедиції. Утім, «чорні археологи» теж не втомлюються шукати цінності.
Біля кожної хати в Іловиці ростуть рясні черешні. Багато хто з ґаздів тримає коней. Майже на кожному обійсті є лелече гніздо, де вже з’явилося поповнення.
«Ці люди обов’язково піднімуть знову свій край. Вони це вміють. Їм тільки треба побачити перспективу», — упевнені ініціатори проекту, заснованого на регіональному природному потенціалі Шумщини.
Місце розташування: Тернопільська область, Шумський район, село Іловиця.
Як доїхати: з Києва до Шумська потрібно їхати автобусом. Звідти — автобусом до села. Перше відправлення з автостанції о 6:00.
Орієнтована вартість дороги: 280 грн в один бік (Київ-Шумськ).
Фінал Всеукраїнського конкурсу «Неймовірні села України 2018». Голосуємо!