Самотнє гірське життя французького пастуха

Для місцевих тваринників це традиція — в теплий сезон відправляти худобу на багаті альпійські луки. А для таких як Мем — це і є все життя, їхнє покликання.

Мем спить в невеликій хатині повністю одягнений. Йому весь час потрібно бути напоготові — раптом на отару нападуть вовки.

Для Мема ця робота — покликання. «Я не пам’ятаю, щоб я коли-небудь хотів чогось іншого», — говорить він.

Він прокидається в 6:30 ранку під звуки гітарних рифів Джимі Хендрікса. Одягнений в товсті вельветові штани, безрукавну куртку і сорочку дроворуба, він приступає до роботи.

Щоранку, перш ніж випускати овець, пастух посипає камені сіллю. Вівці радіють цьому, мекають, шумлять. А в цей час Мем оглядає тварин, і якщо необхідно — підрізає пошкоджені копита.

Оберігати отару пастуху допомагають троє собак.

Середина жовтня знаменує собою кінець сезону, і тоді приїжджають вантажівки, щоб перевезти стадо з гори.

Коли Мем повертається додому, йому потрібен цілий місяць, щоб перелаштуватися на життя в місті, і він з нетерпінням чекає наступного року, коли зможе повернутися в гори. «Бути з самим собою, від чого багато хто тікає, — саме те, чого я прагну», — говорить він.

Джерело фото: Guardian