Мед, субпродукти та курячі лапки: чим Україна годуватиме Китай з 2020 року
Такий прогноз у ексклюзивному коментарі AgroPortal.ua озвучив виконавчий директор української асоціації «Пояс та шлях» Тарас Голуб.
Займатиметься цим за китайськими методиками, як і раніше, Держпродспоживслужба: акредитацією виробників кукурудзи, яловичини, молочних продуктів та інших продовольчих товарів, що дозволені до імпорту в КНР попередніми міжурядовими угодами.
«До початку роботи на китайському ринку наші аграрії мають зрозуміти правила його гри: він функціонує за іншими законами, не такими, як у нас. По-перше, там працюють на великих обсягах, маленькій маржі та з глибокою диверсифікацією каналів дистрибуції. Перемога — за великими компаніями або конгломератом маленьких. По-друге, для успішної роботи на цьому ринку потрібно жити у клієнта, а справжній китайський споживач не покине «державу в середині світу», — говорить експерт.
Тобто, стратегія сидіти в Україні і чекати клієнта не принесе результату. «Сюди прийде тільки посередник, а продажі в Китаї можна профінансувати тільки гуртом. Час покаже, чи зможуть невеликі виробники об'єднатися задля експорту в Китай», — додає Голуб.
На його погляд, найзначніша подія, яка має відбутися в українсько-китайських відносинах, — це відкриття ринку птиці. Така угода може бути підписана у другому або третьому кварталі наступного року.
«Китайський ринок птиці приваблює своїми високомаржинальними продуктами. Зокрема, це лапки і деякі субпродукти. Наші компанії і зараз поставляють їх у цю країну, але за чорними схемами», — говорить експерт.
На першому етапі українські виробники матимуть змогу отримати додаткову маржинальну премію. Це можливо для тих, хто вирішив іти першим та добре підготувався. Потім її обсяги поступово зменшаться, і далі вона зникне взагалі, як це сталося з премією на кукурудзу і відбувається з премією на олію.
Також актуальним є питання поставки напівфабрикатів та кінцевих продуктів, що не підпадають під регулювання безпеки продовольчих товарів у КНР, але для цього потрібні великі обігові кошти та маркетингові бюджети.
Нова ера може розпочатися і для українського меду, вважає Голуб. Його поставки до Китаю були дозволені, доки цей продукт не потрапив до списків регульованих, але на практиці вони практично не відбувалися, бо продукт експортували через посередників. Наприклад, через Італію.
«Чому так? По-перше, щоб працювати на китайському ринку, потрібні гроші. Треба мати відповідні обігові активи, щоб одразу поставити велику партію. По-друге, там надають перевагу впізнаваній марці. Тож наші виробники домовлялися з тим, хто вже має таку марку, і під чужим брендом здійснювали поставки», — розповідає Голуб.
На сьогодні ж можна буде домовлятися про франшизу: приміром, це може бути італійська марка, але продукт вироблений в Україні.
«Таким чином виробники отримуватимуть більше маржі. У перспективі це може бути довготривала співпраця», — підсумував виконавчий директор асоціації «Пояс та шлях».
Наталія Рекуненко, AgroPortal.ua