Ситуація на глобальних ринках зерна за останні 30 років кардинально змінилася, і такі країни як Польща та Україна не є настільки великими гравцями на цьому ринку, аби на нього впливати.
Про це заявив генеральний директор ІМК та президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса в коментарі «Голосу Америки».
«Країни, які раніше були експортерами і глобальними гравцями, так званими маркет-мейкерами, зараз зазнали змін. Це стосується насамперед ролі країн Європейського Союзу. Бразилія цього року вперше обійшла США з експорту кукурудзи, а росія займає близько 30% глобального експорту пшениці», — пояснив він.
Ліссітса не погоджується із характеристикою українського агросектору як великих господарств, більшість із яких перебуває в іноземній власності.
«Більшість українських агрохолдингів є українською власністю, причому більшість власників є громадянами України, або вони зареєстровані на Варшавській фондовій біржі, де серед акціонерів є польські пенсіонери. Таким чином, неправомірно твердити, що закордонні структури контролюють українське сільське господарство», — каже він.
За його словами, з 32 млн га сільськогосподарських земель в Україні лише близько 5 млн га належать великим сільськогосподарським підприємствам. Решта належить фермерам та середнім підприємствам.
І саме малі фермери із Західної України намагаються експортувати своє зерно через Польщу, оскільки для великих компаній більш економічно транспортувати його через Чорне море, пояснює експерт.
«Малі польські фермери загалом не є конкурентоспроможними на світовому ринку незалежно від ситуації в Україні. З середньою площею ферми в 11 га прибутковість стає серйозною проблемою», — підсумовує Ліссітса.