Переробка олійних дає у 5 разів більше доданої вартості, ніж сировина

10 жовтня 2020, 08:00 3735

Характер експорту насіння деяких олійних культур в Україні потребує трансформації з метою збільшення частки експорту товарів з більшою доданою вартістю.

Таку думку висловив науковий співробітник відділу ціноутворення та аграрного ринку Національного наукового центру »Інститут аграрної економіки», к.е.н. Артем Педорченко, йдеться у повідомленні інституту.

За його словами, для насіння соняшнику ця задача в Україні успішно виконана. За рахунок введення експортного мита товар експорту було змінено з насіння на олію та шрот. В результаті відношення обсягів внутрішньої переробки до виробництва сягає майже 100%.

«Водночас змінити сировинний характер вітчизняного експорту насіння ріпаку та соєвих бобів повною мірою поки що не вдається. Україна поставляє за кордон до 90% насіння ріпаку та до 70% соєвих бобів», — зауважує експерт.

Як свідчать результати досліджень інституту, країни ЄС цю сировину майже не експортують. При цьому внутрішнє використання перевищує виробництво за рахунок імпорту таких позицій як насіння ріпаку, соєві боби, соєвий шрот, соняшникова олія та шрот.

«Україна має прагнути здійснити перехід від експорту насіння олійних культур до експорту продуктів їх переробки, на першому етапі — олії та шроту, надалі — продуктів більш глибокого ступеню переробки, продукції тваринництва, біопалива тощо», — стверджує Артем Педорченко.

Для соєвих бобів і насіння ріпаку, нагадав науковець, спроба трансформації структури експорту була зроблена з введенням так званих «соєвих правок», які зробили рентабельність прямого експорту сої від'ємною, а операції з експорту сої товаровиробниками і експорт продуктів переробки залишалися рентабельними.

«У результаті протягом 2018/19 МР обсяги переробки сої в країні досягли 1,3 млн т, тоді як за попередній рік складали близько 1 млн т. Також суттєво збільшився обсяг експорту олії — з 183 тис. т до 311 тис. т і шроту — з 343 тис. т до 692 тис. т», — нагадує він.

За розрахунками науковців, при переробці на вітчизняних підприємствах і експорті продуктів переробки додана вартість, створювана в країні, майже у 5 разів більше, ніж при експорті бобів як сировини.

«Для трансформації сировинного характеру експорту олійних культур необхідно створювати умови для нарощування експорту товарів із більшою доданою вартістю, адже це суттєво підвищить рівень зайнятості у переробній промисловості, забезпечить залучення інвестицій у цю галузь і збільшить надходження до бюджету», — підсумовує Артем Педорченко.