Інвестори поставили на паузу фінансування до виборів

Влада оновлюється: маємо нового Президента, незабаром парламентські вибори. Чого бізнес очікує від оновленої влади?

Анна Дерев’янко: Нам би хотілося, щоб влада дала чіткі дороговкази, куди далі прямуватиме країна. Бізнесу потрібна конкретна стратегія: де ми будемо через 5 років і яким шляхом ми туди підемо. Ми бачимо зараз озвучені тези, проте не розуміємо, що конкретно планується до реалізації. Також хотілося, щоб продовжувались реформи, які розпочалися протягом останніх років. Зараз лунає багато критики, тим не менш, було зроблено багато. І все ж на кожній зустрічі з прем’єром і Президентом Порошенко членам ЄБА було за що сказати «дякуємо».

 

Можна конкретніше, які реформи ви маєте на увазі?

Анна Дерев’янко: Прозоре відшкодування ПДВ, очищення банківської системи, перетворення в сфері енергетики, безвізовий режим, підписання Угоди про асоціацію з ЄС і створення ЗВТ. Також розпочата реформа освіти і системи охорони здоров’я, пенсійна реформа. Напрацювання неідеальні, проте їх треба продовжувати, а не перекреслювати. Тому ми за продовження реформ.

І ми за те, щоб полегшувались умови ведення бізнесу. Дерегуляція була проведена, проте суттєвого полегшення поки не відбулося. Іноземні компанії відмічають, що у нас система отримання дозволів і сертифікатів мало зазнала змін. Тобто, є три побажання — не чіпати бізнес, створити прості умови для розвитку та створити макроекономічну стабільність. Це ключові для планування речі.

Алекс Ліссітса: Погоджуюсь, на сьогодні лунає багато критики з приводу того, що нічого не було зроблено правильно. Мало хто говорить про ті реформи, що відбулися. А ці зміни, мабуть, були найкращими за все існування держави. Ситуація стала відмінною від того, якою була, особливо для прозорого ведення бізнесу.

 

Погоджуюсь, що тут не можна зупинятися і треба швидше завершувати розпочате. Якщо говорити конкретно про агробізнес, то ЗВТ із ЄС — це переорієнтація ринку від РФ до Європи. А це — радикальні зміни щодо того, яка має бути продукція, як її сертифікувати і які органи мають бути відповідальними за це. Колосальна робота була проведена у плані реорганізації українських інституцій.

Не можна просто перекреслити всю ту роботу і сказати, що все було погано. Хоча б тому, що новій владі також потрібно буде вести перемовини із Брюсселем і відстоювати ті форми співпраці, які були до цього часу. Європейські виробники дивляться на нас вже не як на партнерів, а як на конкурентів, і ми маємо це відчувати. А це вже ведення переговорів на рівні Getting&Giving.

Головна реформа АПК — децентралізація, багато громад вже об’єдналися. Проте процес триває, і незрозуміло, коли має завершитися. Від нової влади хочеться почути, якщо децентралізація буде завершена до кінця року, то це треба чітко зазначити. Бо це питання стосується всієї сільської України.

Поки що немає чіткої відповіді на запитання щодо земельної реформи, яке для агросектору ключове. Немає і чіткої відповіді у програмах багатьох партій, що йдуть на парламентські вибори. Хотілося б завершити реформу сільської медицини. Є запитання до системи оподаткування. Якщо відмовилися від пільгового ПДВ, то треба розуміти, чи залишиться нинішня система хоча б на 5 років.

Інвестори зараз розгублені, їм потрібне чітке розуміння подальших планів. Насправді ніхто не розуміє, куди йде Україна. Капіталізація українських компаній на Варшавській та Лондонській фондових біржах не змінилася. Це означає, що інвестори мають побоювання.

 

Анна Дерев’янко: Інвестори ставлять фінансування на паузу до парламентських виборів, тому що в Україні зараз є невизначеність. Основне, чого зараз очікують і бізнес, і інвестори, — запровадження справедливої гілки судової влади. Це має бути справедливий арбітр у виникаючих спорах для розуміння того, що в Україні рівні правила гри. Крім того, мають бути запроваджені чіткі дії на ефективну боротьбу із корупцією.

Алекс Ліссітса: В Україні склалася ситуація, що у політику йдуть не стільки, щоб зробити певні перетворення, скільки мати вплив на, скажімо, державні підприємства. Рівень корупції найбільший саме серед ДП. Вважаю, що залишити треба саме ті, що мають найбільшу стратегічну цінність, інші — приватизувати негайно.

Зараз на балансі Мінагропроду висить багато ДП, і нікому не відомо, чим вони займаються. Місця директорів продаються, тривають нескінченні судові розслідування, земля використовується не за призначенням.

Потрібна політична воля, щоб продати ці держструктури нормальним інвесторам за невеликі кошти, можливо, навіть за 1 грн, аби в них був наведений лад і вони капіталізувалися. Ідея відбудови корпоративної культури у ДП і доведення їх до рівня прибутковості — не працює. Не впевнений, що навіть китайці захочуть за безцінь забрати ДПЗКУ.

Анна Дерев’янко: Наше дослідження із Dragon Capital показало, що бізнес чекає на усунення корупції, призначення на ключові позиції реформаторів із високою репутацією, із обмеженням впливу олігархів на політику, швидке досягнення домовленостей із МВФ.

 

Основні хвилювання бізнесу — щодо відхилення від прозахідного вектору розвитку, провал антикорупційної політики, спроби підірвати незалежність НБУ та переговори із МВФ.

Як бізнес сприймає ризики, пов’язані із політикою? Наприклад, нещодавня інформація щодо оголошення дефолту.

Алекс Ліссітса: Якби Україна хотіла знизити державний борг шляхом оголошення дефолту або реструктурувати його, то це потрібно було робити одразу після Майдану. Тоді можна було частину боргу списати. Оскільки на сьогодні всі борги визнані, їх вже реструктуризовано, то зараз пізно говорити про дефолт.

Український аграрний бізнес пов’язаний із міжнародними структурами, як ніхто інший. Ми кредитуємося у банках, які фінансуються західним світом. Курс гривні залежить від того, що саме і у яких обсягах експортуємо. Тому дефолт — це найгірше, що може трапитись із бізнесом, що працює в Україні. Хотів би почути від нової влади, що дефолт не стоїть на порядку денному.

 

Анна Дерев’янко: Технічних причин для оголошення дефолту в Україні немає. Тому такі заяви сприймаються бізнесом достатньо схвильовано. Дефолт — це хаос і зубожіння, і заяви команди Зеленського про те, що підстав для дефолту немає, заспокоюють.

Чи готовий український чи іноземний бізнес придбати збиткові ДП, навіть за невеликі кошти?

Анна Дерев’янко: В залежності від того, що продається і з якими зобов’язаннями. Можна придбати за одну гривню, а повертати мільйони, чи навіть мільярди. Тому кожну ситуацію треба розглядати окремо. Все буде залежати від результату парламентських виборів. Говорити про мільйонні зобов’язання, які будуть брати інвестори, тим паче у перехідний рік, зарано.

Алекс Ліссітса: Великих транзакцій навіть всередині України поки що не відбувається, бо всі очікують, чим закінчаться вибори до Верховної Ради. Така стадія вичікування бізнесу виникла через несподіваний вибір Президента Зеленського і рішення про дострокове проведення парламентських виборів.

Анна Дерев’янко: Окрім того, інвестори дивляться на валютну лібералізацію, на те, як надалі будуть розвиватися відносини між НБУ та іншими гравцями, що наразі невідомо. Зараз поки зарано говорити про дії нового Президента, проте через декілька місяців бізнес почне цікавитись конкретними результатами.

Якщо говорити про детінізацію, яке співвідношення економіки залишається в тіні? Які кроки потрібно зробити владі, щоб вийти в 0%?

 

Анна Дерев’янко: Статистика різна щодо розміру тіньової економіки. Офіційна — 35%, проте ця цифра коливається в залежності від сектору економіки. Це може бути від 20 до 80%. Як бізнес-спільнота, ми дуже стурбовані цим питанням, тому що за фактом в Україні існують нерівні правила гри. Хто платить податки, знаходиться у менш конкурентоздатній площині, ніж тіньовий бізнес.

Нова влада має зробити все, щоб значно знизити прояви тіньової економіки. Для цього має бути налагоджена робота всіх державних органів, а також політична воля очільників влади. Потрібно прийняти ряд законів, для того щоб будь-яка фінансова операція була облікована.

Одна річ — не допустити ввозу контрабанди, і зовсім інша — унеможливити її продаж в Україні. Тим паче, потрібно проводити роботу із населенням, щоб не купували контрафакт.

 

Алекс Ліссітса: Питання детінізації стоїть перед урядом не перший рік, тим паче — саме тіньового обробітку землі. Якщо підняти цифри, то за фактом в Україні експортується на 30% більше олії, аніж свідчать дані по соняшнику за офіційною статистикою. І якщо навіть припустити, що кожного року врожайність вища на 25%, виникає логічне запитання — як таке може бути?

І якщо фіскальні питання стосовно митної служби можна вирішити, то в АПК, як прибутковій галузі, всі мають платити податки, і одноосібники також. Якщо ввести податок $50/га і направляти кошти в об’єднану громаду, впевнений, що місцева влада самостійно почне перевіряти, хто скільки не заплатив. При нинішніх електронних картах кадастру взагалі не бачу проблеми заплатити податок розміром $50-100/га. Таким чином можна розбудувати і логістику, і сільську інфраструктуру підняти.

Це не дуже сподобається дрібним фермерам, але по-іншому не можна. Або ми всі разом, сплачуючи податки, відбудовуємо країну, або вже не маємо права вимагати від держави інфраструктурні гарантії. Якщо підприємці не готові платити податки, тоді не варто розраховувати на нормальну медицину, освіту тощо. І якщо не платити податки, то доведеться платити за кожен окремий сервіс.

Анна Дерев’янко: Український менталітет такий, що люди не хочуть платити податки, проте не хочуть платити і за інфраструктуру. Тут має бути проведена освітня робота.

 

Алекс Ліссітса: Українців не відпускає радянське минуле простих трудівників, у багатьох відсутнє розуміння, що гроші звідкись не приходять, вони формуються з податків кожного. Проте домінування економічної безграмотності серед населення призводить до необґрунтованого економічного плану розподілу коштів як на рівні окремої сім’ї, так і загалом на рівні держави.

Чи пов’язана трудова міграція з рівнем освіти? Якщо люди не вміють розподіляти кошти, чи є це причиною трудової міграції, коли їм здається, що там вони зароблять більше?

Алекс Ліссітса: Думаю, що ці питання не пов’язані. Мігрують по роботі ті, хто взагалі має змогу ефективно працювати — кваліфіковані теслярі, водії, і зростаючі економіки потребують саме таких. Для наших заробітчан — це безпека і майбутнє для дітей.

А у плані економічної освіти — потрібно просто давати масам можливість розвиватися. На державних каналах немає освітніх програм. Немає економічних видань, які б простою мовою пояснювали основи.

У нас залишилось колгоспне ставлення до роботи, коли наймані працівники не надто віддаються справі. Це означає, що навіть високі зарплати у с/г не здатні мотивувати таких людей.

 

Анна Дерев’янко: Люди виїжджають на комплекс речей, які більш привабливі в інших країнах. І треба зробити всі умови, щоб людям хотілося тут жити. Соціальні гарантії там кращі, навіть при невеликих зарплатах. Соціальних гарантій у нас немає, проте їх можна створити лише тоді, коли країна стане багатшою. Це станеться, коли буде розкритий економічний потенціал, а всі підприємці будуть платити податки.

Зараз треба думати, як закрити ту прогалину, яка утворилась у зв’язку із трудовою міграцією. Це вже є велика проблема для бізнесу. Поки щодо того, хто буде працювати тут, якщо українці масово виїжджають, у державних органів відповіді немає.

Як стимулювати підприємницький дух українців і поширити тут середній клас?

 

Анна Дерев’янко: Тут має бути налагоджена судова гілка влади, як арбітр. Також має бути захищена інтелектуальна власність, для того щоб люди могли створювати щось нове і заробляти на цьому. При великій кількості креативних людей, стартапів або середнього бізнесу надто мало. Багато хто боїться або мігрує, або недостатньо освіти для цього.

Алекс Ліссітса: В Німеччині після війни був сформований середній клас, а вже після того — різні за фінансуванням бізнеси. Проте з роками багатші почали багатшати, а бідні — біднішати. Це відбувається в усіх країнах. Тому утримати модель поширення середнього класу дуже важко.

Після розпаду СРСР багато хто почав займатись підприємництвом. Цей процес застопорився через тотальну недовіру до державних органів. Люди бояться стартувати бізнес, тому що бояться, що завтра його хтось забере. 

Анна Дерев’янко: Окрім цього, у контролюючих органів немає культури допомагати стартуючому бізнесу.

Алекс Ліссітса: Система перевірки бізнесу дуже забюрократизована. І державні інститути застрягли у минулих роках, тому що така в нас регуляторна політика. Більшість регулюючої документації для ведення бізнесу треба множити на нуль.

Те ж саме із освітою. Наука повинна бути творчою і створювати щось нове. А у нас вже прописані всі норми, які мають бути у наукових роботах, тільки тому, що так написано у постанові Міністерства освіти. Ми самі створюємо дурні проблеми, які потім довго вирішуємо. Навіщо?

Анна Дерев’янко: Один зі способів поширити стартапи — це співпраця бізнесу і науки. Потрібні інкубатори для бізнесу. Є окремі проекти, проте системної роботи не вистачає.

Запити до бізнесу на окремі теми в університетах були б дуже доречні. Це стосується і початкової освіти, коли треба думати, як діти будуть розвиватися. Тому реформи як освіти, так і інші треба продовжувати.

 

Дякую за приділений час.

Алла Стрижеус, AgroPortal.ua