#ІндексАПК. Чернівецька область

Тому не дивно, що за результатами дослідження «Індекс агроефективності областей України», проведеного AgroPortal.ua у партнерстві з асоціацією «Український клуб аграрного бізнесу» та Інститутом аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою (IAMO), саме галузь тваринництва підвищує середню технічну ефективність сільського господарства Чернівецької області.  

«N.B!» Індекс агроефективності областей України 

Загалом на Буковині сільське господарство формує майже 25% валового регіонального продукту, а в сукупності з харчовою промисловістю — понад 28%, тому сільське господарство справедливо вважається основною галуззю економіки в області.

«За характером земельних і кліматичних ресурсів територія Чернівецької області є сприятливою для розвитку і функціонування різних галузей сільського господарства. Але відзначу, що у всеукраїнському масштабі область цікава тим, що за показниками виробництва сільськогосподарської продукції з розрахунку на 100 га загалом по Україні займає третє місце, що свідчить про високу продуктивність виробництва. А відсоток сільського господарства у валовій доданій вартості нашої області є найбільшим серед областей Карпатського регіону та в 1,8 рази більший, ніж в Україні», — розповідає в.о. директора департаменту агропромислового розвитку Чернівецької ОДА Людмила Федірчик.

Рослинництво: незмінна структура посівів

Значна частина території Буковини зайнята дерново-підзолистими, світло-сірими і сірими ґрунтами, які, як правило, кислі, бідні на гумус і поживні речовини.

Основу сільськогосподарських угідь області складають схили, які на даний час є розораними майже на 80%.

«Чернівецька область має три зони: передгірські та гірські райони, де особисті домогосподарства займаються тваринництвом — ВРХ, вівчарством, бджільництвом, місцями рибництвом. А є низка районів, як то Заставнівський, Тисменицький, частково Хотинський і Сокирянський, де вирощують зернові та технічні культури», — деталізує заступник директора департаменту агропромислового розвитку Чернівецької ОДА Богдан Бойчук.

Людмила Федірчик додає, що, порівняно з іншими регіонами України, в західних областях історично склалося, що багато сільськогосподарської продукції виробляється в домогосподарствах населення. Тут люди цінують і дуже бережно ставляться до поняття «власність землі». Тому основними власниками та користувачами землі на Буковині є господарства населення, у яких зосереджено 314 тис. га сільгоспугідь (66,9%), у тому числі 201,5 тис. га ріллі (61,1%).  

Ще однією особливістю Чернівецької області є той факт, що тут уже практично 15 років не змінюється структура посівів. За словами Богдана Бойчука, стабільно з року в рік озимі займають 50-55 тис. га. При цьому кількість землі, орендованої сільгосппідприємствами, наразі це 125 тис. га, постійно зменшується, адже селяни все частіше висловлюють бажання самостійно обробляти свої паї.

На території Чернівецької області найбільший земельний банк має об’єднаний агрохолдинг CFG/«Мрія», який обробляє 25 тис. га, ТОВ «Сварог-Буковина» — 16 тис. га, ПП «Колос» ТМ «Чернівецькі ковбаси» — 7 тис. га і ТОВ «Хрещатик-Агро» — до 7 тис. га та ще з десяток сільгосппідприємств, які обробляють по 1,5-2,5 тис. га. 

Людмила Федірчик згадує: «В нас в одному районі пустували землі, 5-7 років ніким не оброблялися, на полі поросли дерева. Тоді агрохолдинг «Мрія» взяв ділянки в оренду, провів викорчовування, зробив землі придатними для обробітку. І це дуже добре, бо фермерські чи домогосподарства самотужки того не ладні були зробити. Тому є позитив від присутності великих агроформувань на теренах області».

Садівництво: місце, де народжується яблуко

Однією з найперспективніших галузей області, яка динамічно розвивається, є садівництво. Природні умови Буковини надзвичайно сприятливі для розвитку інтенсивного садівництва. Достатня кількість тепла та світла, помірна забезпеченість вологою в літній період, відносно м'які зими, належна придатність ґрунтів та багатий досвід місцевих садівників дозволяють вирощувати тут плоди високопродуктивних сортів яблуні, гpyшi, черешні, вишні, сливи, абрикоса, гopixa грецького та ягідних культур.

Сьогодні при 1,4% землеволодінь країни Буковина має 2,7% (земельного фонду) садів України, а виробництвом плодів в області займається понад 200 підприємств та фермерських господарств.

Богдан Бойчук зазначає, що в області спостерігаються високі темпи посадки молодих садів, площа під якими щорічно складає 250-500 га, що дозволить в найближчі роки забезпечити валове виробництво плодово-ягідної продукції близько 400 тис. тонн. За його словами, в 2018 році на Буковині посаджено 852,12 га всіх плодово-ягідних культур, що в 1,9 рази більше, ніж у 2017 році.

Відповідно з кожним роком зростає й виробництво. За останні 10 років виробництво плодово-ягідних культур зросло майже в 4 рази (з 62,1 тис. т до 245,9 тис. т), а врожайність — у 2,9 рази (з 53,9 ц/га до 155,7 ц/га). Більшу частку вирощеної продукції садівництва складають яблука — майже 80%, а це близько 12,8% від усієї валової продукції яблук по Україні. Зокрема, в 2018 році в області зібрано 187,5 тис. т яблук при середній урожайності 197,7 ц/га, що на 38,4 ц/га більше за середній показник по Україні.

«N.B!» Яблучний бізнес: вирощування, переробка, експорт

Михайло Телешецький має 11 га яблуневого саду в селі Недобоївці Хотинського району, де вирощує сім сортів яблук з використанням найсучасніших технологій. Повноправно сад можна вважати взірцевим, бо щороку на базі цього господарства проводять семінар, на який з’їжджаються садівники з найближчих областей для обміну досвідом.

7-річний сад якраз лише вступає в активне плодоношення, але торік вже дав 70 т яблук з 1 га. Щоправда, гарну врожайність перебила низька ціна на яблуко і втрата окремих ринків збуту.

Власник саду розповідає, що раніше чимало місцевих виробників орієнтувалися на реалізацію яблук до східного регіону, але ситуація змінилася і доводиться переходити на ринки країн ЄС.

«Наприклад, яблука сорту Гала експортували до Греції, там люблять солодкі сорти. Стараємося виходити на європейський ринок, бо Україна просіла з ціною, до того ж маємо на внутрішньому ринку значне перевиробництво. Середня закупівельна ціна реалізації в цьому році складала 3,5-4 грн за 1 кг, на експорт забирали за ціною до 5 грн, це при тому що собівартість складає 3 грн/кг. Зі збутом зараз дуже важко», — розповідає Михайло Телешецький.

Зважаючи на обставини, Михайло поки не збирається збільшувати площі під садом. Зазначає, що технології для вирощування яблука доволі дорогі, наприклад, система захисту і підживлення саду на 1 га обходиться від 1-1,5 тис. доларів, і на цьому економити не можна. До того ж в сезон, а це 1,5 місяці, в саду працює до 20 найманих працівників, адже збирання яблук проводиться виключно вручну.

«Сад — довготривале вкладення, потрібно 5-6 років, щоб лише повернути вкладені кошти. В свої перші 5 га саду вклав 100 тис. доларів і зібрав у перший рік плодоношення саду 4 відра яблук. З роками вже потім іде вал, кількість, і якщо є ціна, то воно окуповується. Але зараз ціна в 3 грн/кг при доларі 27 грн, тож, звісно, процес повернення інвестицій набагато сповільнився. Але добре, що ситуація щороку змінюється», — зазначає Михайло Телешецький.

Незважаючи на щільність садівництва на Буковині виробники не конкурують, а навпаки — намагаються об’єднатися для організації спільного збуту яблук.

«Для експорту нам вигідно формувати спільні партії, адже один виробник не здатен забезпечити три фури одного сорту яблук, а гуртом це можна зібрати. Так само роблять і італійські та польські фермери. Ми вже спробували так працювати цього сезону на базі «Агромаркету» ФГ «Тодосійчук», де обладнано 30 холодильних камер, стоїть голландська сортувальна лінія, яка сортує яблука за розміром і кольором, а також обладнання для виготовлення тари. Фруктосховище розраховане на зберігання 5 тис. т яблук і має контрольоване газове середовище, що дозволяє зберігати продукцію без втрати смакових якостей і товарного вигляду. Це дає змогу виробникам найближчих районів з листопада по червень формувати як невеликі партії товару, так і забезпечувати партії на експорт», — розповідає Михайло Телешецький.

Буковинські виробники яблук кажуть, що найближчим часом збираються освоювати ринки Саудівської Аравії та Індії, де великий попит саме на українське яблуко. Вони переконані, що в Чернівецькій області вирощують найсмачніші яблука, бо ту соковитість плодам дає сама земля.

А в департаменті агропромислового розвитку теж мають свої прогнози: кажуть, що в цьому році посадять в області близько 284 га нових садів.

Овочівництво: село пекінської капусти

Чернівецька область, мабуть, в єдиному схожа на інші області України — тут, як і скрізь, основна частина овочів вирощується господарствами населення. Але при цьому Буковина славиться надзвичайним селом, де вирощують овочі і найбільше в Україні пекінської капусти.

Всі жителі села Перебиківці, яке розташоване на березі річки Дністер, вивели паї в натурі й у теплицях та відкритому ґрунті займаються виробництвом овочів — капусти, помідорів, перцю, моркви. Вирощують до трьох врожаїв на рік.

«Вирощену продукцію реалізовують як на внутрішньому, так і зовнішніх ринках, а є такі періоди, що до села в черзі стоять фури на завантаження.

Щоб селяни злагоджено і мирно працювали, голова сільради складає графік відвантажень та контролює процес. Насіння гуртово закуповують в Нідерландах, а торф — у Німеччині. З села не те що не виїзджають на заробітки, а ще й запрошують на роботу людей із сусідніх областей», — розповідає Людмила Федірчик.

Колись все село працювало у Польщі, оскільки Перебиківці — село непроїзне, знаходиться на межі трьох областей і віддалене від великих міст. Перебиківчани привезли додому європейські технології, тепер працюють самі й запрошують на роботу людей з ближніх сіл Тернопільщини та Хмельниччини. 

Селяни за власний кошт без державної підтримки та іноземних грантів побудували овочесховища для тривалого зберігання вирощеної продукції, яких налічується приблизно 100 одиниць, кожне обсягом до 800 тонн, та практично всі з холодильним обладнанням. Також по всіх Перебиківцях проведено трубопровід для поливу і крапельного зрошення.

Тваринництво: державні дотації не сприяють покращенню

В Чернівецькій області за результатами 2018 року було зафіксовано зменшення поголів’я ВРХ і свиней, лише поголів’я птиці демонструвало зростання на 398,5 тис., або на 12,7% порівняно з 2017 роком.

«З тваринництвом ситуація не дуже сприятлива, і державні дотації поки не сприяють покращенню. В області відмічається позитивна тенденція в рослинництві, в тваринництві є перспектива, але по індиківництву та свинарству, не по ВРХ. Щоб займатися ВРХ, потрібно мати кормову базу, землю для цього, а великі холдинги не цікавить тваринництво.

До того ж на зменшення поголів’я вплинуло відкриття кордону перед новим роком, коли було завезено понад 200 тис. т мороженого м’яса, що поставило відразу українських виробників на коліна. Заготівельна ціна доходила до 32 грн/кг живої ваги ВРХ при собівартості в 35-37 грн/кг», — пояснює ситуацію Богдан Бойчук.

Натомість з вирощування індиків і виробництва м’яса індички Чернівецька область займає перше місце в Україні. Більше того, перша в незалежній Україні птахофабрика з вирощування індиків «Перша продовольча група» з’явилася в Мамаївцях на Буковині. Зараз в області індиківництвом займається 7 підприємств.

«Маємо багато птахівничих комплексів. Якщо брати всеукраїнську статистику, то цього не видно, оскільки індичка обліковується в загальних даних по м’ясу птиці. Також хочеться відмітити цікаве і нетрадиційне виробництво, характерне для нашої області в гірських районах, — вирощування форелі», — зазначає Людмила Федірчик.

Не так кількісно, але не менш якісно в області займаються свинарством. У Миговому Вижницького району працює підприємство «Євросвинка-плюс», яке займається вирощуванням племінних свиней французьких порід п’єтрен і ландрас і є чи не найбільшим виробником цих тварин в Україні.

На свинокомплексі ТОВ «Генетік-Інвест» в селі Михайлівка діє відгодівельний свинокомплекс з виробництва свинини. Це приклад найсучаснішого високотехнологічного виробництва, де повністю всі процеси автоматизовані. В 2018 році на ТОВ «Генетік-Інвест» відкрилася третя черга свинокомплексу, тут зібрано весь найкращий досвід щодо технологій у свинарстві.

На свинокомплексі утримується 5,5-6 тис. свиней, при цьому працює всього 4 людини. Поросята, які постачаються з Goodvalley у вазі 17,5-19 кг, знаходяться тут на відгодівлі 6 місяців до забійної ваги 110-130 кг.

Подача кормів і води відбувається автоматично, вентиляційна система забезпечує тварин, в залежності від віку, потрібною кількістю чистого повітря. У разі якщо стається якась технічна поламка, про це відразу повідомляється інженерній службі. Завдяки тому, що ферма повністю компютеризована, керівництво може подивитися в будь-який час, що відбувається на фермі, відслідкувати температурний режим і постачання кормів.

«N.B!» Порося на вагу. Де і як виробляють свинину

Директор виробничого комплексу Віталій Шевчук розповідає, що корми поки щодня, крім вихідних, привозять з підприємства «Євросвинка-плюс», де є комбікормовий завод, але в планах збудувати кормоцех на місці, щоб усунути щоденні витрати на логістику.

За його словами, поки в свинарстві є дві проблеми — АЧС і ціни на свинину.

«АЧС страшна тим, що від неї немає протидії та ліків. На виробництві застосовуємо максимальну кількість заходів, навіть не на 10%, а на всі 200%. Всі працівники проходять повну процедуру — дезінфікуючі килимки, перевдягання, душ. Весь транспорт, який заїжджає на територію, теж проходить бар’єри дезінфекції.

Щодо цінової ситуації, то з початку року ціна суттєво впала — до 39 грн/кг в живій вазі, а це нижче собівартості. У січні-березені ціна для виробників свинини була нерентабельною. Зараз закупівельні ціни в межах 47-50 грн/кг, але ще очікуємо підвищення цін», — зазначає Віталій Шевчук.

Кооперація: як «Добрі ґазди» займаються сироварінням

Гарним прикладом розвитку кооперації в Чернівецькій області є СОК «Добрі ґазди». Громада села Михайлівка Глибоцької об’єднаної громади залучила європейські кошти і збудувала нову сироварню «Добрі ґазди», де виробляються тверді та м’які сири за голландською й італійською технологіями.

Як розповів керуючий справами виконавчого комітету Глибоцької селищної ради Василь Зеленівський, поштовхом до створення сільськогосподарського кооперативу та сироварні стала Програма розвитку ООН, яка впроваджувала проект «Сталий розвиток сільських територій Чернівецької та Одеської областей». Глибоцька ОТГ подала проект створення кооперативу в селі Михайлівка і перемогла в конкурсі.

«В результаті проект підтримала Австрійська агенція розвитку та ПРООН в розмірі 607 тис. грн. Обов’язковою умовою підтримки було також співфінансування з боку громади — відповідно 10% від загальної суми виділено з бюджету ОТГ (75 тис. грн). Таку саму кількість коштів було виділено і з боку СОК «Добрі ґазди», до якого увійшли 32 учасники. Саме члени кооперативу забезпечують молоком сироварню. Загалом майже 760 тис. грн були витрачені на придбання обладнання для варіння сиру. Ремонт приміщення, яке колись було лазнею, а зараз перебуває у власності ОТГ, здійснили за рахунок селищної ради, яка виділила 1,3 млн грн і таким чином підтримала кооперацію», — розповідає Василь Зеленівський.

Як розповів директор СОК «Добрі ґазди» Володимир Білоус, наразі до кооперативу входить 36 домогосподарств. Молоко приймають щодня, крім вихідних. Відразу на місці робиться аналіз на жирність, і від цього вже формується ціна на молоко. Наразі за молоко з базовою жирністю 3,4 платять 9 грн/л. Володимир Білоус зазначає, що чим більша жирність молока, тим більша його вартість, є господарі, які зараз отримують 12 грн/л.

Влітку щодня кооператив приймає до 700 л, в зимовий період — до 300 л, але обсяги виробництва сироварні дозволяють приймати і переробляти за добу 1500 л.

«Ми розуміли, що лише в переробці можна отримати додаткову вартість, тому відразу були націлені не просто на молочний кооператив, а обов’язково з переробкою. Сьогодні технологічно в сироварні «Добрі ґазди» можемо виробляти багато видів сиру, але наразі виробляємо лише шість. Тут все залежить від камери зберігання, яка в нас одна, і тому ми не можемо відділити певні сири один від одного. Крім того, для кооперативу в перший час проблемою стає наявність оборотних коштів, адже з людьми потрібно розраховуватися за здане молоко, а сироваріння — це довготривалий процес, від 1 до 6 місяців», — розповідає Василь Зеленівський.

Збувають свої сири «Добрі ґазди» в спеціалізованих магазинах в Чернівцях, наприклад в «Сирній Лавці», представляють на регіональних ярмарках та фестивалях, а ще відправляють всім охочим «Новою поштою».

А ще на Буковині мешкає і має свою сироварню найкращий сировар Європи Юрій Візнюк, який, до речі, приїжджав і консультував сироварню «Добрі ґазди». Юрій родом із села Шишківці Кіцманського району, кілька років провів на заробітках в австрійських Альпах, де навчився варити гірський сир. За нього на європейській виставці сиру в Австрії він і отримав золоту медаль. Після цього Юрій Візнюк взяв 100 тис. євро безвідсоткового кредиту і у Вижницькому районі побудував власну сироварню.

Буковинський делікатес із Мамаївців

Трапляються на Буковині випадки, коли до сільського господарства долучаються люди зовсім з іншої сфери. Так сталося з Оксаною і Василем Юськів, які два роки тому відкрили равликову ферму «Буковинський равлик».

«N.B!» Слизький делікатес. Буковинський равлик 

Колишня вчителька молодших класів піддалася вмовлянням чоловіка, і вони разом розпочали бізнес — купили в Полтавській області 100 кг маточного стада равликів та розподілили між собою обов’язки. Вже зараз у подружжя Юськів 70 соток землі й більше тонни равлика Helix Aspersa Muller.

«Равликова ферма — то дуже кропітка праця, адже щодня їх потрібно перемити і перебрати, слідкувати за температурою в приміщенні, яка має бути 17°С вночі й 19°С вдень, вчасно погодувати. До речі, рецепт корму купили в Іспанії і робимо самі. Перед початком сезону важливо правильно облаштувати поле. Насправді то дуже велика робота», — розповідає Оксана Юськів.

До цього часу подружжя займалося розведенням стада, але в перспективі планують займатися продажем равликової ікри та маточного стада, а коли залучать до справи більше буковинців — вже розвиватимуть і експорт.  

За цей час Оксана дізналася безліч рецептів, але найулюбленіший — равлики із бринзою, а ще знає, що цей делікатес найкраще смакує з білим вином і білим хлібом.

«Головне в житті — мати мрію в перспективі й на кожен день. Якщо чогось дуже прагнути, то обв’язково цього досягнеш», — впевнені Оксана і Василь Юськів.

P.S. Якщо говорити про перспективи, то в департаменті агропромислового розвитку Чернівецької ОДА розповіли, що вже цього року в області планується відкриття елеваторів у Кельменецькому і Заставнівському районах. В кінці травня в Мамаївцях на одному з підприємств, що займається вирощуванням індиків, заплановане відкриття забійного цеху та м’ясопереробного заводу. Також у Глибоцькому районі планується відкриття першої черги відгодівельного комплексу биків, розрахованого на відгодівлю і утримання до 1500 голів.

Людмила Лебідь, Наталія Помянська, AgroPortal.ua