Європейський тренд: отримання ліцензій готові спростити

25 серпня 2016, 07:00 3508

Українці продовжують підкорювати європейський ринок своєю продукцією. Перші партії сухого молока в рамках тарифних квот вже експортував «Молочний Альянс». Компанія відзначає, що польський імпортер був досить жорстким, відбирав проби, змусив переробляти документи, але поставка все ж була здійснена, що є знаковою подією для молочної галузі України.

Сухе молоко поставляється в ЄС шляхом отримання ліцензій на імпорт. Процедура отримання такої ліцензії європейським партнером української компанії досить складна і бюрократична.

Імпортні ліцензії оформляються в тому випадку, якщо в рамках квот поставляються м'ясо птиці та напівфабрикати з нього; молоко, вершки, згущене молоко і йогурти; пшениця, пшеничне борошно і гранули; яйця; кукурудза, кукурудзяна мука; свинина; ячмінь, ячмінна мука; вершкове масло і молочні пасти; яловичина; сухе молоко.

Зараз в ЄС йде обговорення необхідності зробити процедуру отримання такої ліцензії більш гнучкою і прозорою.

У червні 2016 р. українська делегація на чолі з міністром аграрної політики та продовольства Тарасом Кутовим провела переговори з представниками Єврокомісії в рамках агрополітичного діалогу ЄС-Україна. Українська сторона сподівається на збільшення ряду квот, активно використовуваних українськими виробниками.

«В ЄС компанії зацікавлені торгівлею з Україною, це логістично близький регіон, до того ж ціни на нашу продукцію низькі. Першими про це чітко дали зрозуміти голландці, які заявили, що їм подобається український продукт», — каже керівник Українського медіа-центру реформ Тарас Качка.

Крім цього, відбулася зустріч представників українських аграрних асоціацій з європейськими колегами, в ході якої також піднімалося питання ясності отримання ліцензій на імпорт для поставок в рамках тарифних квот.

Джерело: Центр експорту Export-UA
Джерело: Центр експорту Export-UA

Наразі, за словами директора Центру експорту Export-UA Галини Перепелиці, оператор-імпортер повинен подати заявку на відкриття квоти. Одночасно із заявкою подаються документи, що підтверджують фінансові гарантії виконання ліцензії. Уповноваженим органом ЄС видається ліцензія на ввезення товарів в певний період часу, який залежить від виду товарів, що ввозяться. В період дії ліцензії оператор-імпортер зобов'язується ввезти товари, заявлені в ліцензії.

При ввезенні 95% заявленого обсягу товарів, зобов'язання вважаються виконаними, і оператору-імпортеру повертається фінансова гарантія. При порушенні термінів дії ліцензії або обсягу поставок гарантія повертається в неповному обсязі. Таким чином, оператор-імпортер бере на себе серйозні зобов'язання. Крім зобов'язань, оператор-імпортер повинен відповідати певним вимогам — мати досвід здійснення зовнішньоекономічної діяльності і досвід роботи з ліцензіями. Також існують обмеження в часі, протягом якого можна зарезервувати відповідний обсяг квот.

«Схема отримання імпортної ліцензії зараз є недостатньо гнучкою і забюрократизованою. Це розуміють і європейські компанії. Україна в особі Мінагропроду і профільних асоціацій активно займається цим питанням. В ЄС також спостерігається рух у напрямку до спрощення адміністрування цих імпортних квот, там над цим працюють зацікавлені асоціації. Саме тому розпочатий в червні формат діалогу з ними з української сторони важливо розвивати і далі», — говорить керівник проекту «Консультування України з питань аграрної торгівлі в рамках угоди про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі (ЗВТ) між ЄС та Україною» Ольга Трофімцева.

За її словами, Єврокомісія до кінця року може прийняти зміни в частині спрощення механізмів отримання імпортної ліцензії, робочі групи готують свої пропозиції для ЄК. Адже сьогодні компанія-імпортер має значне фінансове навантаження, оскільки вона повинна надавати певні фінансові гарантії, що поставка буде зроблена. Крім цього, досить складно відбувається процедура отримання ліцензії, якщо компанія-імпортер змінює свою юридичну адресу або зливається з іншою компанією. Це викликає багато нюансів в роботі імпортера з боку Єврокомісії.

В Свою чергу Тарас Качка говорить про організаційний момент отримання ліцензій на імпорт. «Існують різні механізми отримання ліцензії. По окремих продуктах цей процес централізований і імпортер звертається зі своєю заявою до Брюсселя. По зерну процес децентралізували, тепер імпортер звертається з заявкою в аграрне міністерство країни-члена ЄС», — зазначає експерт. За його словами, по м'ясу птиці квота розподіляється поквартально, щоб не допустити перенасичення ринку. Тут є складність в розумінні того, використана квота за квартал чи ні.

Проте, торгівля — це двосторонній процес. Перші кроки з боку ЄС вже зроблені. За словами директора об'єднання «Борошномели України» Родіона Рибчинського, українське підприємство в 2016 р. вперше доставило борошно в ЄС без мита. Зараз існує загальна квота на постачання пшениці і пшеничного борошна в ЄС обсягом у 900 тис. т, яку зернотрейдери вибирали в попередні роки без борошномелів.

«Ми не повинні постійно тиснути на ЄС тільки тим, що у нас є їм що продати, вони і так це знають. Нас повинні бачити не тільки конкурентом на європейському ринку, а й партнером у певних важливих питаннях», — вважає Трофімцева.

Експерт зазначає, що можна тільки уявити шок європейської галузі птахівництва, коли після підписання угоди про зону вільної торгівлі з ЄС у 2014 р. імпорт м'яса птиці з України виріс на 7000%, хоча в т поставки були не такими значними для європейського ринку.

Що ж робити? Аграрне відомство спільно з іншими зацікавленими партнерами зараз має аргументовано доносити до європейських контрагентів, які квотні групи товарів є критичними для українських експортерів сьогодні, стверджують експерти.

Йдеться, в першу чергу, про квоти, які використовуються дуже активно: цукор, м'ясо птиці, зерно, крохмаль. При цьому ми повинні вчитися відстоювати свої бізнес-інтереси дипломатично, але твердо.


Оксана Пирожок, AgroPortal.ua