Утримання індиків не кожному під силу. На Житомирщині підприємець виробляє 10 т м’яса за сезон
Операція «індичка». Чи є в Україні якісна сировина для переробки
30 вересня 2023, 05:38 8107
Тетяна та Олексій Клешньови у 2014 році вимушено переїхали з Луганщини до Дніпра. Після кількох років невизначеності та роздумів про майбутнє подружжя почало працювати над створенням хамону з індичої гомілки. Чому індичої? На той час сім’я перейшла на здоровий спосіб харчування і шукала продукти, які були б не лише смачними, а й корисними.
«У 2019 році ми вже п’ять років як були ВПО. В нашому житті було багато складних моментів, та ми ніколи не здавалися. Наша родина так чи інакше пов’язана з харчовою промисловістю. Вдома завжди готували щось смачне. Хотілося цим ділитися, тому й вийшли на простори Instagram. Тут ми знайшли своїх перших клієнтів», — розповідає під час прямого ефіру в Instagram Тетяна Клешньова.
Сьогодні ТМ Kenzer Meat має в асортименті 19 позицій: варена продукція (сосиски, ковбаси), маринована (шашлик та ковбаски для грилю), сушена (ковбаски та філе індички), в’ялена (хамон та балик), паштети, тушкованка, фарш тощо.
Пошукова операція під назвою «індичка»
Сировину для переробки Клешньови спочатку купували на ринках та в магазинах. Коли зросли в обсягах — вирішили шукати постачальника.
«Ми перепробували м’ясо від 10 виробників і зупинилися на продукції фермера з Сумщини, який вирощує птицю в екологічно чистому регіоні. Його сировина має сертифікати ХАССП та Халяль, тому в якості ми впевнені. Спершу виробник не дуже хотів з нами співпрацювати, оскільки ми дуже маленькі й знаходимося за 200 км від нього. Та ми знайшли аргументи, щоб його переконати», — зазначає Олексій Клешньов.
Уже чотири роки ТМ Kenzer Meat працює з сумським фермером. Ввечері птицю забивають, а зранку вона вже у Дніпрі. Купує подружжя вже розділеного індика, кажуть, що так вигідніше.
«Нас часто запитують, чи не плануємо вирощувати птицю самостійно. Взагалі це привабливий напрям, але потрібні додаткові робочі руки та кошти. Тому наразі ми сконцентровані на своїй справі, хочемо робити не на кількість, а на якість», — пояснює підприємиця.
Технологічних карт з м’яса індички не існує
У топі продажів бренду — сосиски, частка продажів іншої продукції є однаковою. Якщо з виробництвом сиров’яленої та консервованої продукції проблем не було, то з вареною виникли труднощі.
«Технологічних карт з м’яса індички не існує. Щоб утворити консистенцію для сосиски, потрібно додавати жир свинячий, а щоб цей жир тримався купи й не розвалювався, додають інші речовини. Тому ми взяли за основу рецептуру, яку теща використовувала на м’ясокомбінаті, та її допрацювали», — зазначає Олексій.
Продукція ТМ Kenzer Meat зберігається в середньому три доби. За словами Тетяни, у м’ясо з маркетів додають консервант, адже без нього сосиска чи ковбаса довго «жити» не буде.
«Ми працюємо у форматі доставки їжі — є передзамовлення, ми його виконуємо і відправляємо на наступний день. 90% продажів йдуть через Instagram, офлайн маємо двох партнерів — у Дніпрі та Одесі. Працюємо також над власною бакалійною лавкою», — розповідає Тетяна.
Подружжя зазначає, що до 2014 року в Україні зростало споживання індичатини, потім був спад, і з 2016 року динаміка знову пішла вгору. Так було до повномасштабної війни.
«Зараз через війну ринок дуже просів, складно відслідкувати тренди. Споживачі виїхали, а ті, що залишилися, змінюють звички — починають економити. А наш продукт сегменту «середній +». Ми маленькі виробники, але маємо великий потенціал і за декілька років можемо вирости в 10 разів. Ми якісно працюємо з клієнтами, розширюємо асортимент, тому частину ринку можемо забрати під себе за рахунок того, що взагалі працюємо», — впевнений підприємець.
Сьогодні на полицях маркетів швидше можна зустріти польські м’ясні продукти з індика, ніж українські. Та якщо подивиться їхній склад, то там лише до 50% цього м’яса.
Попри війну, виробництво набирає обертів
«ТМ Kenzer Meat офіційно зареєстрована. Тепер наші споживачі та ми захищені від підробок, адже для нас Kenzer Meat — не просто назва. Це похідна від мого дівочого прізвища, тож якість ми підтверджуємо власним ім’ям», — говорить Тетяна Клешньова.
В середньому щомісяця бренд переробляє тонну індичатини. Незважаючи на війну, обсяги виробництва в 2022 році виросли на 23% порівняно з 2021-м, хоча в планах був приріст 50%, а за дев'ять місяців цього року — ще на 15%.
«Ми розпочинали без стартового капіталу Всі гроші перші 2,5 роки реінвестували. І постійно брали кредити. Та ми й досі закредитовані. Вхід у бізнес збільшується щороку. Покупець стає все більш вибагливим, тому саме він диктує умови», — зазначає Клешньова.
Підприємці вже брали участь у деяких грантових програмах. У програмі від уряду Естонії виграли і купили великий промисловий холодильник, де зараз зберігається м’ясна продукція.
Продовжують працювати в невеликому цеху і кажуть, що у їхній роботі лише дві проблеми: підігнати виробництво під продажі, а коли продажі підігнали — підігнати виробництво.
«Зараз в Україні змінюється законодавство до євронорми, і тепер кожен виробник буде відповідати своєю репутацією. Також з’являється формат крафтових м’ясних виробників. Тому ми будемо робити всі документи відповідно до цих норм», — стверджує подружжя.
Окрім м’ясного, родина вирішила розвивати й інший напрям — купили на Полтавщині ділянку, на якій виростили овочі для переробки. Незабаром до індички можна буде придбати смачні соуси.
Іванна Панасюк, AgroPortal.ua
