Вінниччина завершила цукровий сезон із рекордом
Два вдалих сезони поспіль: що чекає українських цукровиків 2024 року
18 січня 2024, 05:56 9247
В Україні добігає завершення сезон цукроваріння, який за всіма показниками був вдалим як для аграріїв, які вирощували цукровий буряк, так і для виробників цукру. За попередніми прогнозами, в Україні його вироблять понад 1,8 млн т. Цукровики сподіваються на збереження високих світових цін на продукт і можливість конкурентного вільного ринку.
Про підсумки сезону в Україні, ціноутворення та ситуацію на світових ринках AgroPortal.ua запитав у директора НПЦ «Цукробурякового виробництва» Олександра Коротинського.
Олександре, як пройшов сезон цукроваріння в Україні? Чи можна вже робити якісь висновки?
Олександр Коротинський: Цього сезону працювало 30 цукрових заводів, що на сім одиниць більше, ніж 2022 року. Відновили роботу підприємства, які торік простоювали через неможливість посіву цукрових буряків та відсутність сировини для переробки.
Цього сезону посівні площі особисто для мене стали певною несподіванкою, адже, згідно з попереднім оцінками, планувалося відвести під цукровий буряк 230 тис. га, а фактично до збирання було 248 тис. га (відповідно до останніх опублікованих даних Мінагрополітики). Врожайність і цукристість цього сезону порадували нас, і маємо виробити понад 1,8 млн т цукру. Це досить високий показник, який забезпечив прибутковість аграріям та виробникам цукру.
До того ж, якщо брати вихід цукру з 1 га, то Україна вийшла на показники європейських країн. Якщо минулого сезону ми мали 7,45 т/га цукру, то цього сезону вже вийдемо в середньому на 7,46 т/га. Для України це другий сезон поспіль із показником вище 7 т/га.
Такий рівень виробництва зумовлений сприятливими погодними умовами чи підвищенням рівня технологій?
Олександр Коротинський: Такий потенціал цукрової галузі зумовлений низкою факторів. Насамперед це пояснюється тим, що українські аграрії виробили певні технологічні прийоми та напрацювали дорожню карту з вирощування цукрових буряків. Навчилися вчасно проводити всі необхідні агрономічні заходи і мають для цього достатню кількість техніки.
Другий фактор — модернізація цукрових заводів та покращення виробничих показників. Наприклад, можемо згадати час, коли площі під цукровим буряком були на рівні 800 тис. га, що втричі більше нинішніх. Тоді виробили 2,6 млн т цукру, а цього сезону з 248 тис. га матимемо понад 1,8 тис. т продукту. Завдяки цьому екскурсу можемо побачити, який ривок зробили насамперед українські аграрії, збільшивши вдвічі врожайність цукрових буряків, а також удосконалення процесів ефективного зберігання та переробки виробниками.
Також маємо подякувати природним умовам, які знову дозволили у складний період для країни отримати високоякісний цукровий буряк.
Цього сезону маємо урожайність 480 ц/га, цукристість у середньому по Україні — 17,3%. Водночас у Франції (одному з лідерів цукробурякової галузі ЄС) ледь вдалося досягти такого показника через дощі.
Відчуваючи такий потужний потенціал України, окремі країни ЄС вбачають конкуренцію на ринку та переживають за своїх виробників цукру.
Останнім часом ми бачимо низку заяв від європейських виробників щодо українського цукру. Зокрема, австрійський концерн Agrana виступив з критикою безмитного імпорту цукру з України до ЄС, а перед цим була заява від Об’єднання польських виробників цукрового буряку щодо накладення ембарго на експорт українського цукру. Також французька група виробників цукрових буряків CGB вимагала, щоб цукор з України реекспортувався за межі Європи, аби не завдати шкоди місцевим виробникам. Чому на ринку з’явилися така тенденція, і чим вона загрожує українським виробникам?
Олександр Коротинський: Європейські виробники так реагують на те, що український цукор заходить на їхній ринок, оскільки вони можуть втратити якусь частину прибутку. Водночас маємо констатувати, що спільний європейський ринок цукру протягом тривалого періоду є дефіцитним. Отже місяця вистачить для всіх, але конкуренція зросте. Коли світовий ринок вийшов на позначку ціни на цукор 850-900 євро/т, українські компанії запропонували конкурентну ціну.
У деяких виробників цукру в ЄС існують програми, відповідно до яких у аграріїв, що вирощують цукровий буряк, кінцеві розрахунки за сировину прив’язані до вартості цукру. Є фіксована частина, а є, так би мовити, бонус, коли за високих цін на цукор сільгоспвиробники отримують більше за свою продукцію. Відповідно, коли ціни почали знижуватися, європейські аграрії зрозуміли, що цьогоріч бонусів не буде, що й викликало невдоволення.
Була публікація, що український цукор продавався в Румунії за 600 євро/т, водночас місцеві виробники зазначали, що в них собівартість 1 т цукру складає 800 євро/т. Така ситуація спричинена низькою урожайністю на рівні 320-340 ц/га — майже вдвічі нижчою за середні показники в ЄС. Через брак сировини румунські заводи вимушено працювали два місяці. У цукроварінні ж діє таке правило — чим довше працює завод, тим нижча собівартість продукції.
Також варто наголосити, що два заводи, які виробляють цукор у Румунії, не забезпечують потреби внутрішнього ринку. Тому можемо припустити, що український цукор хочуть потіснити великі європейські виробники, і вони лобіюють свої інтереси, створюють певні перепони.
А ще хочу процитувати частину заяви Комітету європейських споживачів цукру (CIUS) (члени спілки використовують 70% виробленого у ЄС цукру):
«Комітет шокований закликами до блокування імпорту цукру з України. Такі заклики невиправдані на багатьох рівнях — навіть якщо зосереджуватися лише на європейських економічних інтересах. Окрім допомоги українській економіці, звільнення від обмежень імпорту цукру з України було життєво важливим для європейської харчової промисловості.
ЄС має структурний дефіцит цукру вже кілька років поспіль. Це пов’язано з поєднанням недостатнього посіву цукрових буряків у ЄС і надмірних обмежень на імпорт, які унеможливлюють економічно життєздатний спосіб заповнити прогалину. Дефіцит підриває зростання експорту сільськогосподарської продукції ЄС з високою доданою вартістю, а отже і європейської економіки. Навіть незважаючи на різке збільшення імпорту цукру з України після скасування обмежень, у ЄС все ще спостерігається дефіцит цієї життєво важливої сировини для багатьох галузей.
Нам потрібно більше цукру з України — не менше!»
Я вважаю, мені більше немає чого додати.
Чи потребує взагалі європейський ринок українського цукру?
Олександр Коротинський: Європейський ринок цукру тривалий час є дефіцитним. ЄС щороку імпортує близько 2 млн т цукру — незалежно, чи експортувала Україна цукор туди, чи ні. Це відбувається не тому що в них не вистачає виробленого цукру, а тому, що велику частину продуктів (із вмістом цукру) з доданою вартістю вони експортують. Якщо ЄС імпортує 2-2,5 млн т цукру, то водночас експортує близько 3 млн т цукру та цукровмісних продуктів.
Коли у Євросоюзі власне виробництво більше за середньостатистичну медіану, то, відповідно, імпортується менше. Цього року в ЄС середній за обсягом урожай буряків. Багато площ були підтоплені, а це призведе до погіршення технологічної якості урожаю. Тому є припущення, що з прогнозованих 15,6 млн т вдасться виробити 15 млн т. Точний обсяг виробленого цукру знатимемо наприкінці лютого, адже в ЄС у цей час мають ще переробити цукровий сироп.
Один із керівників концерну Agrana зазначив, що у нинішній ситуації вигоду насправді отримують цукротрейдери, які експортують цукор до Європи, а не безпосередньо українські буряківники. Чи так це?
Олександр Коротинський: Знову ж таки хочу відповісти на такі закиди словами аграрія з Черкащини Йоганна Венцля, який перебрався з Німеччини господарювати до України 2003 року і має в обробітку 4 тис. га. Нещодавно він зазначив у інтерв’ю одному з французьких спеціалізованих видань: «Виробництво цукрових буряків врятувало багато українських господарств від банкрутства».
Це говорить аграрій, який не має великих обсягів землі та власного цукрового заводу. І це під час повномасштабної війни, коли майже неможливо було експортувати вже вироблену продукцію, а логістичні маршрути були зруйновані.
Яка ситуація була з цінами на цукор на початку сезону, і які цінові прогнози до його завершення?
Олександр Коротинський: Протягом більшої частини 2023 року світові ціни на цукор були високими, можна сказати, знаходилися на пікових показниках. Це призвело до збільшення площ під цукровим буряком та тростиною і залучення на ринок нових гравців не лише в Україні, а й в усьому світі. Така ситуація може спровокувати світовий ефект перевиробництва цукру.
В Україні цукровий буряк — одна з небагатьох рентабельних культур, але це не може тривати завжди. Нині площі під тростиною зростають, тож є застереження, що це призведе до збільшення виробництва цукру. Хоча зараз складно прогнозувати, які будуть природні умови для росту, але хочу застерегти від бездумного збільшення площ. Буряк вимагає високої культури агротехнології та значних капіталовкладень на гектар.
Культура була рентабельною два роки поспіль, і варто розуміти, що після пікових цін завжди є певний спад. Це ринкові тенденції, які чітко прослідковуються не один десяток років.
У грудні 2023 року світова ціна на цукор просіла на $100/т. На сьогоднішній день ринок цукру підтримує відносно стабільна і висока ціна нафти, але якщо відбуватиметься подальше її зниження, провідні світові виробники спрямують більше цукрової тростини на виробництво цукру, що додасть додаткових обсягів на ринок.
Тобто аграріям потрібно зважено приймати рішення щодо збільшення площ під цукровим буряком у 2024 році? На вашу думку, чи збережуться на тому ж рівні площі під цією культурою?
Олександр Коротинський: Є всі сигнали для того, що площі під цукровим буряком у 2024 році будуть збільшені в межах 10% до минулорічного показника і можуть становити 270-280 тис. га. Посівна покаже більш чіткі параметри, адже дехто рішення про посів прийматиме в останній момент.
Моя порада: площі під цукровим буряком у вашому господарстві залиште на рівні 2023 року. Гадаю, що 2024 року може «вистрелити» якась інша культура.
Але ж Україна вже вийшла на певні обсяги вирощування цукрових буряків і виробництва цукру, інвестовано в техніку, обладнання. Чи є якась альтернатива в переробці, якщо наші країни-сусіди накладуть ембарго на цукор?
Олександр Коротинський: Маю сподівання, що навіть за найгіршого сценарію Україні буде запропонований певний перехідний період, але це, звісно, призупинить розвиток цукрової галузі.
Виробникам цукру потрібно думати про диверсифікацію ризиків — виробництво біоетанолу, біогазу та інших супутніх продуктів. Бажано, щоб великі виробники цукру мали хоча б по одному біоетаноловому заводу. Як це працює у Бразилії: немає ціни на цукор або великий надлишок на внутрішньому ринку — пішли в біоетанол.
На сьогодні в Україні є два діючих біоетанолових заводи, що працюють на сировині з бурякоцукрової галузі. Отож питання виживання цукрової галузі в найближчій перспективі — однозначно диверсифікація та поглиблення переробки і розширення асортименту продукції.
Дякую за розмову.
Людмила Лебідь, AgroPortal.ua
