Українські аграрії мають сумніви щодо продовження угоди про зерновий коридор, яка наразі передбачає дію впродовж 120 днів. І це хвилювання є зрозумілим, оскільки наприкінці жовтня – на початку листопада ми очікуємо на нові вигідні умови для реалізації агропродукції. Водночас немає повних гарантій, що морські порти будуть працювати. Проте ми покладаємо великі надії на це.
Петро Мельник: Весь агробізнес лежить на плечах сільгоспвиробників, а галузь в умовах війни виживає на межі можливого
10 жовтня 2022, 06:45 4972
Українське сільське господарство під час війни зазнало безліч трансформацій: зміна логістичних ланцюжків, переорієнтація структури посівів, скорочення обсягів виробництва та адаптація до нових умов ведення бізнесу. Водночас усі ці фактори впливають на посівну кампанію 2023 року та майбутнє агросектору.
Про можливі сценарії та прогнози, а також масштаби збитків сільгоспвиробників розповів Agroportal.ua виконавчий директор та співвласник Agricom Group, президент УКАБ Петро Мельник.
Розкажіть, будь ласка, якою наразі є загальна картина виробництва агропродукції в Україні, та які у вас спостереження щодо ситуації на майбутнє.
Петро Мельник: Якщо говорити про експорт, то ситуація стає кращою з кожним днем, але досягнутих результатів ще недостатньо. Ми все ще не вийшли на минулорічні потужності, хоча поступово нарощуємо обсяги. За серпень було досягнуто позначки експорту в 4,5 млн т, що є набагато кращим результатом, ніж у попередні місяці. Однак, за розрахунками та очікуваннями УКАБ, Україна зможе вийти на більші обсяги експорту агропродукції на місяць. За результатами вересня ми вже вийшли на 7 млн т, що на 52% більше аналогічного показника попереднього місяця. Перевозити такі обсяги дозволяють не лише морські порти, а й розширення можливостей автомобільного транспорту, залізниці та річкових портів.
Серед основних чотирьох культур (пшениця, кукурудза, ріпак та соняшник), які наразі найбільше експортуються, спостерігається дуже великий інтерес з боку західних країн до ріпаку. Це важлива культура для експорту через залізницю до Польщі, Словаччини та європейських країн, але його запаси закінчаться у середині жовтня, і надалі основною експортною культурою буде пшениця.
Також надійде новий урожай кукурудзи та соняшнику. Ми очікуємо на обсяги внутрішнього споживання та переробки соняшнику на рівні 8-9 млн т, а врожай — понад 11-12 млн т. Тож ця додаткова кількість буде експортована до Румунії, можливо, до Угорщини, Молдови чи країн, які активно виробляють соняшникову олію.
Все ще спостерігаємо тенденцію до накопичення продукції, яка мала б експортуватися. Але поступово накопичення зменшуються.
Цього року українські аграрії розраховують отримати загальний урожай близько 70 млн т пшениці, озимих та ярих культур. Це менше, ніж торік, через погодні умови та війну й окупацію. Проте це непогані результати.
У центральній та північній частинах України, де був сезон дощів, є деякі питання щодо якості пшениці, але вони несуттєві. Ми отримали більше кормової фуражної пшениці, що може вплинути на ціни на світовому ринку.
Яких змін зазнала цьогорічна посівна озимих культур через війну?
Петро Мельник: Наразі аграрії налаштовані не дуже оптимістично: високі ціни на паливо, добрива, багато різних факторів впливає на зміну технологічних процесів. Переважна більшість побоюється вкладати багато коштів у свої поля, тому що чітко розуміють усі ризики. Тепер весь агробізнес повністю лежить на плечах сільгоспвиробників, а вони не настільки міцні, адже галузь в умовах війни виживає на межі можливого.
Зараз українські аграрії розпочинають посівну озимих культур на наступний рік. УКАБ нещодавно провів невелике опитування членів нашого клубу, які підтвердили свої наміри проводити посівну кампанію.
В Agricom Group ми вже засіяли близько 2000 га. Це приблизно 10% сільгоспугідь, які ми плануємо використовувати для вирощування озимої пшениці. Усього задіємо 15-18% нашої землі під пшеницю, але більш точні прогнози залежать від погоди. Наразі сіятися складно, оскільки йдуть дощі.
Загалом в Україні за результатами посівної плануємо вийти на звичні цифри по озимій пшениці та інших культурах, тобто маємо сподівання, що показники будуть близькими до середніх даних за останні 10 років.
Це є можливим завдяки частковій фінансовій підтримці аграріїв за сприяння Міністерства аграрної політики та продовольства. Вона є надзвичайно важливою, оскільки сільгоспвиробники мають серйозні проблеми з ліквідністю та фінансуванням. У всіх нас багато врожаю, який досить складно продати за незбитковими цінами.
Як ви оцінюєте збитки вашої компанії через війну?
Петро Мельник: Agricom Group має втрати не тільки в Чернігівській області, великі збитки є на Луганщині. Ми втратили новий елеватор на 40 тис. т з економією потужностей, землі з системою зрошення понад 450 га, багато складів техніки, загальний земельний банк, який складає близько 7000 га. За нашими підрахунками, це понад $12 млн, які ми втрачаємо лише на обробітку землі Луганського кластеру.
У Чернігівській області також є значні пошкодження: наші території тричі бомбили під час бойових дій. Однак проведення ремонтних робіт дозволило відновити виробництво.
Загальні збитки у Чернігівській області для сільського господарства за нашою оцінкою, підтвердженою міжнародною компанією DTM, складають $5 млн. Це з урахуванням посівів, добрив та ЗЗР, палива. До того ж ми зазнали збитків, тому що не могли отримати доступ до землі та не мали змоги забезпечити належне виконання технологічних операцій. Якщо враховувати й ці фактори, то збитки будуть ще більшими.
У компанії також є великий завод із виробництва пластівців та сухих сніданків «Добродія». Це найбільший та найсучасніший завод в Україні, який був побудований лише три роки тому і який теж потрапив під окупацію. На превеликий жаль, один із наших співробітників був убитий. Окупанти вкрали частину сировини, готову продукцію, але технічно не було суттєвих ушкоджень. Якщо говорити про всі фактори, що вплинули на виробництво, то загальні втрати компанії складають понад $70 млн.
Порівняно з попередніми роками, наскільки скоротився обсяг виробництва через війну?
Петро Мельник: Раніше Agricom Group отримувала близько 100 тис. т урожаю щороку. Цьогоріч, я думаю, матимемо 60 тис. т, що на 40% менше. Це лише щодо обсягу виробництва в сільському господарстві. Щодо доходів дуже складно відповісти, тому що ціни постійно змінюються порівняно з попереднім роком, і ми не можемо підрахувати реальний вплив, адже змінюються витрати, які впливають на дохід.
У FMCG секторі (виробництво сухих сніданків) компанія не працювала через окупацію та бойові дії протягом одного місяця. Раніше ми виробляли 1000 т на місяць. А в квітні, травні та червні виробничі потужності працювали лише на 40-50%. За річними результатами Agricom Group отримає також меншу кількість виробленої продукції.
У порівнянні з минулим роком, коли ми мали 10 тис. т продукції, цьогоріч виробимо лише 8 тис. т. Тож загальні втрати очікуються в 2 тис. т готового продукту. Це у випадку, якщо наші прогнози на виробництво справдяться, й нам не завадять жодні аспекти воєнного часу.
Адже росія використовує тактику терору з руйнуваннями інфраструктури. Вони можуть зруйнувати електростанцію, вплинути на систему електропостачання в Україні, що вплине й на наше виробництво.
Якщо говорити про зміни врожайності в усьому агросекторі, то минулого року українські аграрії отримали близько 100 млн т врожаю, цього року буде 70 млн т. Загальна різниця в посівних площах приблизно 20% рік до року. Вплив війни та погоди на цьогорічні результати можна оцінити в 10 млн т. Але це складно розрахувати, в нас немає реальних даних щодо кожного учасника сектору. Тому оцінити втрати в землях набагато легше: 20% – це ті землі, якими ми не оперуємо, або вони є небезпечними. Це частина Чернігівської, Сумської, Харківської, Миколаївської, Запорізької та Дніпропетровської областей.
Деяким виробникам доводиться змінювати структуру посівів через високу вартість доставки продукції. Від пшениці до сої, від кукурудзи до ріпаку. Чи прослідковуєте ви ці зміни?
Петро Мельник: Agricom Group також не виключення, ми зробили це навесні. Вже чотири роки як не використовували сою, але зараз її у нас посаджено понад 2,5 тис. га. Зміна структури посівів стала частиною технологічних карт цього року, тому що це дійсно найкращий спосіб економічного використання добрив, що дозволяє продовжувати вирощувати щось на землі, а не залишати її пустувати.
Однак переходити з однієї культури на іншу непросто, потрібно розрахувати потужність для сівалки, для збирання врожаю тощо. А війна вносить свої корективи. Так, наш Чернігівський кластер частково розбомблений, і ми не можемо посіяти ріпак, оскільки потрібна спеціальна техніка для обробітку ґрунту, а вона пошкоджена. Тому через це також є обмеження. Деякі з наших колег зазнали ще більших труднощів, особливо на територіях, які знаходяться близько до кордону, – в Сумській та Харківській областях.
Також зміна структури посівів відбувається й через вартість продукції та логістичні особливості.
Повернення до традиційних культур залежатиме від ситуації. Сподівався, що будемо сіяти після сої пшеницю. Але, на жаль, бачимо, що потрібно зменшити площі під цією культурою через дощову погоду. Тож соя знову буде в технологічних картах цього сезону.
У вас були думки про те, щоб не сіятися цього сезону або наступного?
Петро Мельник: Такі рішення ухвалюються за останній тиждень до сівби. Для озимини Agricom Group вже прийняла рішення сіятися, й на початку жовтня закінчимо сівбу озимих. Після цього ми оцінюватимемо ситуацію, спостерігатимемо за прогнозом погоди, зміною воєнних умов, логістичних можливостей, і вже на основі цього прийматимемо рішення щодо весняної посівної. Зараз на складі компанії маємо сировину, азот, кальцій, калій. Цього замало порівняно з минулим роком, але краще, ніж нічого.
Якою буде ситуація з експортом, якщо угода про зерновий коридор не буде продовжена?
Петро Мельник: За нашими очікуваннями, ціни на зерно в Україні не піднімуться, а розрив між українськими та світовими цінами збільшуватиметься. Ми повернемося до ситуації, яка була в липні, коли експортували на рівні 2 млн т. Але я думаю, Україна знайде інше рішення для збільшення експортних потужностей.
Наразі морські шляхи складають близько 50% усього експорту. Проте я бачу великі можливості для розвитку залізничної та автомобільної логістики, де щодня щось змінюється на краще. Так, у нас знову буде проблема з експортом, але це не вплине на українське сільське господарство, оскільки ми зберемо врожай і збережемо цю культуру, хоч кількість буде меншою, ніж зазвичай продаємо. Але підвищення цін на світовому ринку, на мою думку, буде значним. І, можливо, навіть компенсується зменшення кількості отриманого врожаю.
Однак я сподіваюся, що ця угода продовжуватиметься. Бо ж Україна має багато зерна, якого потребують країни Африки, де наразі є голод. І це важливо. Це великий виклик для світу. Це серйозна проблема, адже величезна кількість людей залишаться без їжі. Тож я думаю, робота зернового коридору продовжиться.
Чи не варто очікувати світу та Україні наступного року продовольчої кризи?
Петро Мельник: Ні, я переконаний, що на нас чекає рік зі зростанням можливостей. Українські аграрії, як і наші військові, ніколи не здаються. Тож повірте, ми підтримуватимемо один одного й продовжуватимемо нашу діяльність.
