Жорстка (не)медова конкуренція: війна та рішення Польщі змінюють ракурс сектору
Тарас Висоцький: Бджільництво має перейти на нові правила гри вищого рівня
12 травня 2023, 06:15 16658
Злагоджені та координовані дії пасічників і аграріїв за останні роки мінімізували випадки потрави бджіл, забезпечуючи сталий розвиток бджільництва та підвищення врожайності.
Які кроки для ефективного розвитку галузі потрібно зробити надалі — у розмові з першим заступником міністра аграрної політики та продовольства України Тарасом Висоцьким та учасниками ринку.
Ви свого часу зазначали, що бджільництво — стратегічний напрям сільського господарства України. Чи залишається воно таким на сьогодні?
Тарас Висоцький: Бджільництво залишається одним зі стратегічних напрямів не лише сільського господарства, а насамперед розвитку сільських територій. І хоча тут прямий економічний ефект є меншим, ніж в інших агропродовольчих галузях, з погляду обсягу валютної виручки, очевидно, що це сотні тисяч зайнятих людей, які виробляють сировину та створюють додану вартість. Окрім цього, хоч це складно напряму прорахувати, але це суттєва додана урожайність з погляду запилення. Тому однозначно цей напрям є важливим і, повторюся, хоч він і не найбільший за обсягом, але без нього точно неможливий сталий розвиток сільського господарства.
Як сьогодні, у воєнний час, відбувається комунікація між міністерством та пасічниками? Відомство більше модератор чи арбітр?
Тарас Висоцький: Насамперед при Міністерстві аграрної політики і продовольства діє робоча група, до якої входить понад пів сотні учасників. Це представники різних об’єднань пасічників, стейкхолдери від державних установ та відомств, які тією чи іншою мірою мають взаємодіяти з бджолярами та агровиробниками: аграрне відомство, Держпродспоживслужба, Держекоінспекція, Міндовкіля, Нацполіція.
По-друге, ми ініціюємо та модеруємо як національні, так і регіональні семінари. На місцях дискусії відбуваються у такому трикутнику: «пасічник – агровиробник – орган місцевого самоврядування» за участі регіональних представників ДПСС та структурних підрозділів військових адміністрацій з метою обговорення взаємодії. Постійний діалог є, ми отримуємо запитання, які турбують усі сторони. Якщо це організаційні, делегуємо представників для налагодження роботи. Якщо це зміна нормативки, ініціюємо зміни на рівні актів міністерства, або ж, як зараз є ініціатива, долучаємося до оновлення законодавства. Ця дискусія йде на рівні Комітету Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики.
Варто зазначити, що наше суспільство у цілому позитивно еволюціонує і більше націлене на співпрацю, тому пояснення, що співпрацювати — це абсолютно взаємовигідно, і пасічнику, і аграрію дає свій ефект. Звісно, ми ще не маємо 100% національного покриття, але рік до року ситуація покращується. Найскладніший період, коли діалог був відсутній, ми пройшли, і до нього, переконаний, не повернемося. Надалі сектор має перейти на нові правила гри вищого рівня, які вимагатимуть більше праці з усіх сторін, але у результаті буде і більший ефект для всіх.
Що маєте на увазі, говорячи про нові правила гри вищого рівня?
Тарас Висоцький: Маємо оновити законодавство, адже в існуючих обставинах у нормативно-правових актах ми суттєво збільшили ефект, але в межах діючого законодавства. Тобто ми дійшли певної межі, яка не дозволяє якісний рух уперед.
Є ряд законодавчих ініціатив, зокрема проєкт Закону про розвиток галузі бджільництва, охорону, захист та збереження бджіл (5274) та проєкт Закону про бджільництво та захист бджіл (5274-1). Можливо, їх варто об’єднати в єдиний доопрацьований документ, адже перезавантаження сектору вкрай необхідне. Уже сьогодні потрібно переходити на новий рівень зобов’язань і фермерам, і пасічникам. Так, це додасть трохи роботи їм, але у результаті аграрії отримають більші врожаї, а пасічники — кормову базу та збереження поголів’я бджіл.
Які ключові моменти законодавчо мають бути зафіксовані для подальшого ефективного функціонування сектору?
Тарас Висоцький: Насамперед потрібно чітко зафіксувати правила комунікації, систему оповіщення: за яких умов можна вносити ті чи інші засоби захисту рослин і як про це повідомляти пасічників. З іншого боку, щоб пасічники, здійснюючи кочівлю, інформували виробників. Інформування має бути двостороннім, описані правила мають закласти основу для подальшого створення Національної державної електронної системи оповіщення, щоб на певному етапі ми вийшли на швидкий цифровий додаток.
По-друге, чітко потрібно врегулювати процедуру дії сторін, коли все ж таки має місце нещасний випадок, факт отруєння чи потрави. Наразі це питання не дуже чітко зафіксоване, тому і виникає значна бюрократична тяганина протягом тривалого часу. Алгоритм має бути чітким, і якщо одна зі сторін винувата, це має бути легко та швидко доведено та покрито збитки.
Це два основні моменти: чітка система комунікацій і чітка, неухильна система покарань у разі порушень. Інші моменти, такі як племінна справа, еволюція об’єднань пасічників, оновлення нормативної технології, регуляція наукової діяльності тощо є допоміжними речами, які не менш важливі й теж сприятимуть ефективному розвитку галузі.
Скільки загалом зареєстровано пасік в Україні?
Тарас Висоцький: На жаль, на сьогодні ми не маємо 100% покриття реєстру. До війни зареєстрованих по Україні пасічників нараховувалося не більше 10%. На сьогодні ситуація особливо не змінилася. Зважаючи, що на окупованих і деокупованих територіях значна частина пасік знищена, певна частина релокована, нам навіть складно зафіксувати, скільки втрачено через війну.
Однозначно, якщо пасічник розумітиме, що факт реєстрації дасть йому гарантований захист своїх прав, а не навпаки, він це буде робити. Усунення бюрократичних перепон на цьому шляху також передбачає нове законодавство.
Чи є або планується державна програма для відновлення пасік, які були втрачені через війну, адже це справа не з дешевих?
Тарас Висоцький: Є ряд методик, уже прийнятих державою у частині оцінки збитків, спричинених війною. Оскільки дуже часто пасічники — це фізичні особи або ж особисті селянські господарства, ми ініціювали і внесли відповідну постанову. До кінця літа має бути затверджений детальний алгоритм, як це робити. Далі матимемо легальне поле, коли пасічник-фізособа матиме змогу зафіксувати відповідні збитки. Наступний крок, як, власне, щодо усіх збитків — отримання і використання заморожених активів чи репараційних коштів від країни-агресора. Внутрішнього джерела для покриття мільярдних збитків у нашої країни немає. Цей процес, звісно, довгий, але він рухається.
Зважаючи на значне здорожчання матеріально-технічних ресурсів, деякі аграрії економлять на всьому, іноді використовуючи неякісні ЗЗР чи фальсифікати. Чи не стане це загрозою потрави бджіл?
Тарас Висоцький: Дійсно, умови, які створила війна, несуть ризики. Проте українські агровиробники, які за попередні роки мали декілька криз, зафіксували на тому досвіді, що така економія є умовною. У кінцевому результаті використання фальсифікатів чи неякісних ЗЗР, навпаки, несуть збитки і непередбачувані втрати урожайності.
Раціональних підстав це робити немає, але не виключено, що певний відсоток все ж таки піде цим шляхом. Для того, щоб мінімізувати ризики, ми ініціювали і провели дві національні й багато регіональних зустрічей-роз’яснень, під час яких наголошували на важливості дотримання агротехнологій. Ми — експортно орієнтована країна, вимоги дуже високі, зокрема і щодо вмісту залишків пестицидів.
Більшість агровиробників уже порахували і зрозуміли, що використання новітніх технологій насамперед вигідне для них і з погляду кінцевої собівартості вирощеної продукції, і з погляду її реалізації. Окрім цього, використання оригінальних ЗЗР — це також і мінімізація соціально-суспільних ризиків для агровиробника. Якщо виникатимуть конфліктні ситуації, це буде негативно впливати на продовження договорів оренди, інше. Тому ми пояснюємо, що це взаємовигідна виграшна стратегія для усіх.
Зі свого боку очікуємо, що різкого переходу не буде, більшість використовуватиме оригінальні сильні бренди, які постійно показують якісний результат, зокрема препарати міжнародних технологічних компаній, які інвестують у розробку новітніх формул, враховуючи сталий розвиток агросектору, на кшталт Syngenta. Ця ж компанія не перший рік опікується питаннями біорізноманіття в Україні, проводить навчання для агровиробників щодо важливості застосування пестицидів із дотриманням регламентів та рекомендацій, вказаних на пакуванні, створення мікрозаказників для підвищення врожайності, а також навчання пасічників, зокрема, щодо здоров’я бджіл.
На скільки відсотків відбувається збільшення врожайності за запилення бджолами?
Тарас Висоцький: На врожайність впливають різні фактори протягом сезону. Якщо ж виділити з реальних кейсів, які ми бачили на практиці, то запилення бджолами давало плюс у діапазоні від 10 до 20% на соняшнику, ріпаку, гречці.
Багато виробників цього сезону вимушено змінюють сівозміну, частина окупованих та деокупованих територій не буде засіяна, багато пасік втрачено. Чи суттєво все це в комплексі вплине на обсяги збору меду?
Тарас Висоцький: Зміна сівозміни з погляду збору меду не матиме негативного впливу, адже площа олійних, зокрема ріпаку та соняшнику, збільшилася. Навіть під гречкою збільшуються площі. Окрім цього, частину пасік встигли евакуювати з небезпечних регіонів. Тому збір меду прогнозуємо на рівні минулого року.
Мед — експортно орієнтована сировина, і 90% відправлялося до країн ЄС. Як зміниться структура експорту, зважаючи, що Польща дозволила лише транзит агропродукції з України?
Тарас Висоцький: Однозначно виробництво меду експортно орієнтоване в Україні, тому це питання критично важливе. Ми за ці ринки боремося, адже не бачимо підстав обмеження експорту саме по меду. Ми його експортували і в межах Угоди про асоціацію з ЄС, хоч і з квотами.
Як стимулювати переробку меду в Україні й формувати продукт із доданою вартістю?
Тарас Висоцький: Звісно, можна робити певне фасування і брендування, але все одного його потрібно буде експортувати. Спожити вироблений мед, не експортуючи його з країни, неможливо. Ми продовжуємо боротьбу, щоб доступ українського меду до ринків був, а далі ринок сам відфільтрує, що піде на експорт у бочках, а що в стікерах.
Коментарі учасників ринку
Олександр Широкоступ, власник ФГ «Широкоступ» (Київська область)
Через воєнні дії, замінування та розорювання земель в Україні стрімко скорочується чисельність комах-запилювачів, а кожна незапилена квітка — це втрата майбутнього врожаю. Протягом кількох років ми у співпраці з компанією «Сингента» реалізуємо проєкт з функціонування мікрозаказника для диких комах-запилювачів та ентомофагів. Мінізаказник можна організувати навіть на землі, непридатній для сільськогосподарського використання. Витрати — мінімальні. Але завдяки цим бджолам врожайність культур можна підвищувати у багато разів. Наприклад, середня врожайність насіння люцерни в Україні близько 1,5 ц/га, а поля, які розташовані в мікрозаповідниках, дають 10 і більше центнерів. Тобто врожайність зростає в 6 і більше разів. На наші поля пасічники привозять до 2000 вуликів. Жодних нарікань ніколи не було. Навпаки, маємо стабільні домовленості. Від такої взаємодії отримуємо обопільну вигоду: ми — прибавку до врожайності медоносних культур, пасічники — мед. А разом дбаємо про здорову екосистему й продовольчу безпеку нашої країни.
Олександр Зозуля, керівник групи регіональних технічних експертів компанії «Сингента» в Україні
І аграріям, і пасічникам ми доносимо інформацію, що їхня діяльність взаємопов’язана та взаємозалежна, тому вони мають враховувати потреби один одного. Підкреслюємо, зокрема, що аграрії мають суворо дотримуватися норм, які викладені в нормативах із внесення пестицидів. Основні — це не проводити обприскування в період цвітіння та в період масового льоту комах. З іншого боку, доносимо і до бджолярів, що потрібно виконувати рекомендації, зокрема, коли їх попереджають про проведення агрохімічних робіт, то пасіки на кілька днів потрібно закрити із запасом підкормки. Це прості правила дотримання регламенту, які допомагають уникнути отруєння бджіл. Окрім цього, ми організували курс про роль комах-запилювачів для підвищення врожайності, і тут йдеться не лише про бджіл, а й про інших запилювачів, а також про створення належних умов для них, створення мікрозаказників, мінімізацію розораності земель, щоб запилювачі мали кормову базу не лише в період цвітіння основних агрокультур.
Андрій Баскевич, пасічник з Полтавщини
Діалог має бути двостороннім: бджоляр повинен інформувати, де стоїть його пасіка, щоб фермер дотримувався правил обробітку полів та попереджував завчасно пасічника. Якщо фермер не дотримується норм обробітку, у більшості варіантів буде біда в пасічника, а потім, якщо фермер не виправить те, що накоїв, то стається біда у фермера... Окрім цього, пасічник повинен бути зареєстрований, адже якщо пасіку потравлять, на яких законних підставах він у когось буде щось вимагати? Як показує практика, не завжди зареєстрований пасічник може довести свою правоту і добитись компенсації, але дуже багато випадків, коли виплачують усе. А коли пасіка не зареєстрована, і ніхто про неї не знає, то відшкодування не буде точно.
Світлана Яценко, AgroPortal.ua
