Віталій Скоцик: Ми самі зобов’язані побудувати собі державу

23 січня 2019, 07:00 5728

Віталій Скоцик як самовисуванець одним із перших зареєструвався в кандидати в Президенти. Колишні однопартійці з Аграрної партії, яку донедавна він очолював, закидають йому надмірну амбіційність і жагу до політичної кар'єри. Проте це не вибиває його з сідла. AgroPortal.ua поговорив з політиком, якими ідеями братиме його команда український електорат і якою Скоцик бачить Україну.

Віталію Євстафійовичу, ви зареєструвалися в кандидати в Президенти як самовисуванець. Чому пішли таким шляхом і чи не вважаєте, що кандидатом від Аграрної партії у вас було б більше шансів?

Віталій Скоцик: Справа в тому, що є рішення З’їзду Аграрної партії від 21 жовтня про висування Віталія Скоцика кандидатом у Президенти від Аграрної партії, і це рішення належним чином подано до Міністерства юстиції України. Але його не зареєстрували, і тому, щоб не заходити у конфлікт із законодавством України, мені довелося реєструватися безпартійним самовисуванцем.

Тож, виходить, ви взагалі вийшли з Аграрної партії?

Віталій Скоцик: Маємо таку ситуацію, що за підробленими документами, які були зареєстровані Міністерством юстиції від 18 жовтня 2018 року, мене начебто виключили і з Аграрної партії, і з посади голови цієї політичної сили. Оскільки Мінюст зареєстрував це рішення, хоча сьогодні по цій справі відкрито кримінальне провадження, з точки зору законодавства в мене не було іншого варіанту, окрім йти на вибори як самовисуванець. Хоча надходили пропозиції від низки політичних партій, загалом від 12-ти різних політичних сил, про висування в кандидати в Президенти від них. Але я вирішив — ні.

Чому?

Віталій Скоцик: Я не вважаю, що я залишив позиції лідера Аграрної партії. А те, що підробили документи, і будинок правосуддя держави перетворився на будинок брехні — це вже інша справа. Тому доводиться відстоювати справедливість.

По-різному розповідають, як ви залишили Аграрну партію, хотілось би від вас почути, що насправді сталося, що спровокувало конфлікт і головне — хто за цим стоїть?

Віталій Скоцик: Це дуже просто. Ось зовсім нещодавно Державна фіскальна служба України висунула чергову ідею — зняти ПДВ з низки продуктів сільського господарства, які належать до рослинництва. Що це означає?

Фактично аграрні виробники, ми розуміємо, що в даному контексті йдеться не про великі компанії, а про середніх і малих аграріїв, мають на своїх плечах «залатати» дірку в державному бюджеті у розмірі від 50 до 100 млрд грн.

Чи може сільгоспвиробник сказати щось проти цієї ситуації? На жаль, ні. Профільні асоціації в цих питаннях недієздатні, адже вони не є суб’єктом влади в державі.

Це те, про що я говорив, починаючи з 2014 року, всім аграрним виробникам — вас роздягнуть, роззують, зроблять голими і босими, а після цього впровадять ринок землі й розпродадуть її. Все, на цьому історія аграріїв закінчиться.

Єдиний шлях, як цьому можна протистояти, — мати серйозну і впливову політичну силу, яка прийде спочатку до влади на місцях, потім у парламент, через який делегує людей до виконавчої влади. Іншого варіанту немає.

І коли нам це вдалося: Аграрна партія за сім хвиль місцевих виборів — на першій хвилі в 2013 році ми стали 5-ми, а потім піднялися на третю позицію, вийшли на 15,7% в загальнонаціональному масштабі, то стало зрозумілим, що в цьому закритому клубі політичної системи України з’явилося щось непрогнозоване і безконтрольне.

«Безконтрольне», що ви маєте на увазі?

Віталій Скоцик: В партії не було бенефіціара, до якого можна було прийти і домовитись. Тому, звичайно, в людей, які бачили цю політичну силу, яка інтенсивно «нарощує» м’язи, ідеї були різні.

Взяти під контроль різними шляхами — не вийшло. Домовитися з головою партії — теж не вдалося. Були спроби мені, як голові партії, «впихнути» першим заступником людину, яку я не міг допустити до цього процесу.

Тобто до вас хотіли приставити «смотрящого»?

Віталій Скоцик: Фактично так, це мав бути «смотрящий». Але було зрозуміло, що якби я це допустив, мене б відсторонили від управління партією. І ця політична сила в короткий термін була б знищена, прибрали б команду і поставили бенефіціарів, з якими можна було домовлятися.

І коли нічого не вдалося зробити, почали застосовувати стандартні методи — інформаційну атаку. В інформаційне поле вкинули інформацію, що ніби Віталій Скоцик з кимось домовився про певні речі. Я чітко задавав запитання партійцям — у чому це виражається? В Аграрної партії найдемократичніший статут, відповідно до якого я, як голова партії, не можу сам призначити чи зняти керівників обласних чи районних осередків, визначити кандидатів у депутати. Це все — колегіальні рішення. Тому про якісь мої домовленості не може бути мови.

Потім був етап, коли я отримував погрози фізичного знищення. І зараз мої товариші забезпечують мою безпеку.

Ви зараз маєте охорону?

Віталій Скоцик: Це не охорона в класичному розумінні, а мої друзі, які пройшли АТО, мають спеціальну підготовку. Зі мною зараз мій добрий товариш, з яким ми пройшли разом 20 років життя.

Родині теж погрожували?

Віталій Скоцик: Так, були і такі погрози на піку критичної ситуації з партією. У вересні-жовтні ми реально думали про безпеку кожного члена нашої родини. Мусили задіяти певні кроки з безпеки.

Ви знаєте, хто конкретно стоїть за розколом партії?

Віталій Скоцик: Спочатку це були проросійські сили через руку Медведчука. Другими — партія Юлії Тимошенко, яка вдавалася до різних шляхів, наприклад, спроби підкупу і переманювання керівників обласних організацій. А потім включилася влада, яка вже рішенням Мінюсту зробила так, що Аграрна партія опинилася в підвішеному стані. І наразі партія, фактично, через зареєстровані підробні документи не має президії та не може провести легітимного з’їзду. 

Ви зараз на собі відчули дії судової системи як кандидат у Президенти. Чи плануєте щось змінити в цьому інституті та, загалом, які будуть основні тези вашої передвиборчої програми?

Віталій Скоцик: Ми говоримо в цілому, що Україна не відбулася як заможна держава тому, що система державного управління працює вкрай неефективно. Ми напрацювали нову редакцію Конституції, в якій плануємо змінити систему управління державою. Нам потрібен сильний законодавчий орган, який буде складатися з двох палат, що забезпечить краще представництво інтересів українців та суттєво підвищить ефективність процесів прийняття важливих рішень у державі. Вони стануть більш прогнозованими та, що вкрай важливо, більш прозорими. Практика «підкилимових» домовленостей між різними олігархічними групами повинна відійти у минуле. В Конституції має також бути визначена людина, яка відповідає за економіку в Україні. У нашому розумінні це має бути Прем’єр-міністр, який контролюватиметься сильним парламентом. Не таким, який ми маємо сьогодні. За нашим розумінням, парламент має складатись із нижньої палати та верхньої палати — сенату (наприклад, у складі 75 депутатів). При цьому вважаємо за доцільне скоротити загальну кількість народних обранців, значна частина з яких зараз є звичайними дармоїдами. Також потрібно розформувати державні адміністрації і передати більше повноважень органам місцевої влади — тобто здійснити справжню децентралізацію. Система управління державою повинна бути зорієнтована на задоволення інтересів громадян, вирішення їхніх проблем, а не бути засобом для збагачення кількох спритних ділків.  

Ви вважаєте, українське суспільство дозріло до таких кроків?

Віталій Скоцик: На мою думку, так. Нещодавно проглядали з соціологами цифри, то на сьогодні 45% українців ще не визначились, за кого будуть голосувати. Це люди, які чекають від кандидатів у Президенти певних ідей, думок, програм.

Ви не думаєте, що наше суспільство не так зважає на програмні речі, а більше орієнтується на лідерство, впізнаваність?

Віталій Скоцик: У цьому і полягає велика проблема. І чому я пропоную проводити дебати, тому що маємо медійних персонажів, які постійно є на екранах, але люди не розуміють, що вони робитимуть далі. І є група «комсомольців»: я називаю так тих, хто вже були при владі, але нічого не зробили.

В нас були вже офіційні дебати, де я про це говорив, і очікую від своїх опонентів, що вони пропонуватимуть свої ідеї, з якими вони йдуть на президентські вибори. Я закликаю всіх до публічних дебатів, і подивимося, хто на яку систему управління державою виходить.

Ринок землі — яка ваша позиція, бачення цього питання?

Віталій Скоцик: Я нещодавно обговорював це питання з відомим політиком, який має чітку позицію — ніякого ринку землі.

Але перед цією розмовою на Різдво я був із сім’єю в родичів, з якими теж обговорював цю тему. От, наприклад, мама моєї дружини, яка живе з нами під Києвом, але має два паї у Волинській області, належить до 18% українців, які б хотіли продати землю. І вона зараз не розуміє, чому, пропрацювавши в колгоспі 45 років, вона не має права продати землю.

Отож я звернувся з цим запитанням до свого співрозмовника: «Такі громадяни, як баба Ніна, мають право продати землю?» Він відповідає: «Так».

Міркуємо далі — більшість боїться в земельному питанні, щоб не було спекуляції з землею і щоб її не скупили іноземці. В такому випадку, кому може продати моя теща землю?

Мій співрозмовник каже: державі.

Але чекайте, держава сьогодні повністю корумпована. Тому, вважаю, що землю може купити місцева громада. Це питання вирішується дуже просто в тій моделі Конституції, яку ми пропонуємо. Сьогодні ми маємо викривлену систему збору і перерозподілу податків, але якщо її вирівняти, в місцевих громадах будуть кошти для того, щоб купити землю. І такий варіант убезпечить від спекуляції з землею.

Щоправда, перед тим потрібно провести інвентаризацію і оцінку земель. Люди повинні знати вартість землі, ціна має бути фіксована і закріплена законодавчо.  

Якщо ми вибудуємо таку систему, то баба Ніна буде щаслива від того, що реалізувала своє право на продаж паїв, і громаді буде добре, адже вона буде розпоряджатися землею, отримуватиме кошти за її оренду і матиме право продавати землю чи використовувати як заставу при залученні кредитних коштів.

Візьмемо іншу ситуацію, коли в село повертається з заробітків, скажімо, Петро, який має гроші й хоче зайнятися ягідним бізнесом. Він іде в сільську раду з метою взяти 5-7 гектарів землі, щоб закласти ягідник. Але вільної землі в сільській раді немає. Та є земля в громади, яку та купила в баби Ніни і яку може здати Петрові в оренду. Причому, на який термін здавати в оренду чи, може, через певний час продати — місцева громада визначає сама.

Якщо Петро купить в громади землю, то в разі необхідності він зможе продати її лише місцевій громаді.

От за таких умов земля стає товаром, люди можуть продавати і купувати землю, а місцева громада отримує додаткові можливості.

Запитую в мого співрозмовника: «Чи може так функціонувати ринок землі?»

Відповідає: «Я навіть не думав, що так може бути».

Президентська кампанія потребує значного фінансування. Де братимете кошти?

Віталій Скоцик: За 4,5 роки відбулося сім хвиль місцевих виборів. Коли я в 2014 році заходив у цей процес, то спочатку фінансував все за свій кошт. Так само як і зараз, почав президентську кампанію за власний кошт. Я не зможу оплатити всю кампанію, бо останнім часом я не займався бізнесом, а лише консультував низку підприємств. Тому найближчим часом планую відкрити Фонд кандидата в Президенти Віталія Скоцика, куди всі бажаючі можуть перераховувати гроші. Я хочу достукатись до людей — якщо ви хочете змін, то будьте співучасниками цих змін.

Кого вважаєте своїми конкурентами на цих президентських виборах і чи будуть якісь особливості в цих перегонах?

Віталій Скоцик: Почнемо з того, що чому зараз не всі, хто братиме участь у президентських виборах, досі не зареєструвалися як кандидати? Все дуже просто — я, як офіційно зареєстрований кандидат у Президенти, за законом не можу розміщувати свою рекламу на телебаченні, якщо я офіційно не заплатив за виготовлення ролика і розміщення. Інші поки це спокійно можуть робити, тому що вони не є офіційно кандидатами в Президенти. Така сама ситуація з білбордами по всій країні.

Володимир Зеленський взагалі молодець, а я не виключаю можливості, що він зареєструється як кандидат у Президенти і може навіть претендувати на перемогу. Сьогодні я вкладаю в виборчу кампанію, а він — заробляє, влаштовуючи концерти, продаючи квитки і водночас здобуваючи пізнаваність. Тому, як мінімум, ця президентська кампанія буде цікавіша за попередню.

Щодо конкуренції, якщо брати медійність, то я багато кому поступаюсь, бо моя пізнаваність далеко не на тому рівні, як в тих кандидатів, які багато років уже фігурують на телебаченні. Тому, звичайно, з цієї точки зору, конкуруючи грошима і телебаченням, ми не переможемо.

Наша конкурентна перевага — в донесенні суспільству нашого бачення і планів щодо подальшого розвитку України. Тому я закликаю всіх опонентів до дебатів, спочатку один на один, а в березні — командами.

Президентська кампанія — це конкуренція думок, ідей, стратегій і команди, а не пізнаваності кандидата. І відміна прямої політичної реклами — це ключове питання, адже грошима українці ніколи не переможуть олігархат.

Тобто ваших білбордів ми не побачимо?

Віталій Скоцик: Побачите. В нас є люди в Аграрній партії, які є власниками білбордів у регіонах. Ми мусимо використовувати цей інструмент, адже нам потрібно підняти рівень пізнаваності. Ми також втиснемося на всі канали в межах тих грошей, які назбираємо до виборчого фонду. Але ми розуміємо, що ми не переможемо грошима і медіа, а лише тим, що українське суспільство нарешті готове до того, щоб побудувати нормальну державу.

Незважаючи на те, як закінчаться президентські вибори, далі будуть парламентські. Якщо до того часу не вирішиться питання з Аграрною партією, чи розглядаєте інші можливості?

Віталій Скоцик: Моя стратегія залишається незмінною з 2014 року — я вважаю, що ми самі зобов’язані побудувати собі державу. Стратегія була вибудована таким чином, що ми маємо пройти на місцях і зайти в президентську кампанію. Проміжок між виборами президентськими та парламентськими дуже короткий, і виборчі округи на ці дві кампанії однакові. Якщо їх не відпрацьовувати в президентській кампанії, то на парламентських виборах немає що ловити. І це був один із визначальних факторів для людей, які збивали мене з посади голови Аграрної партії, щоб я не пішов на президентські вибори і наша політична сила не відпрацювала потім парламентські.

Деякі мої однопартійці закидають мені, що Скоцик поставив перед собою головною ціллю політичну кар’єру. Але що в політиці може ставити перед собою партія і політичні діячі? Ти маєш привести політичну силу до влади.

Незважаючи на те, що в мене Аграрну партію на даний час вибили за документами, нам вдалося зберегти актив, тому, думаю, що ми відпрацюємо парламентську кампанію. Також зараз до мене ринули багато політичних сил, які не мають на сьогодні лідера і прекрасно розуміють, що не зможуть пробитися до українського парламенту.

Можливо, вже є певні домовленості?

Віталій Скоцик: Мені важко сказати, що буде далі з Аграрною партією, та прогнозувати, як все завершиться. Я все зроблю, щоб вона повернулася в юридичне поле і рухалась у цьому середовищі. Але якщо ми бачитимемо, що до кінця лютого все лишатиметься без змін, в нас не буде іншого варіанту як мати іншу основу і з усім напрацьованим рухатись на парламентські вибори. Саме тому я зареєстрував громадську організацію «Аграрна платформа Віталія Скоцика». Я дуже не люблю імен у політичних проектах, але в Україні, на жаль, для того, щоб захистити те, що ти напрацював з командою за багато років, мусиш прив’язувати до свого імені.

Чи буде «Аграрна платформа Віталія Скоцика» як консолідуюча сила чи це буде Аграрна партія, ми до кінця лютого — початку березня визначимося.

Це буде на руку вашим опонентам — казатимуть, що ви під себе щось створили.

Віталій Скоцик: Так, цілком може бути. Але по-іншому не можна. Знову відпрацювати певний період часу, і щоб хтось знівелював ці напрацювання: до речі, не лише мої, а десятків тисяч людей.

Я раніше не розумів, чому люди дають свої імена проектам, але, на жаль, це, мабуть, є реаліями української політичної системи.

На вашу думку, яка кількість партій потрібна, щоб це було дієво і результативно?

Віталій Скоцик: У моїй книзі «Як нам жити в епоху змін», яка є фактично моєю передвиборчою програмою на президентську кампанію і була написана ще в 2016 році, говориться словами Богдана Гаврилишина: «Для того щоб будувати свою державу, потрібно три складових — готовність суспільства, структурована політична система, при цьому оптимально, щоб було три партії, але основна має бути центристська політична сила. Третя складова — чітка стратегія економіки, яку ви хочете побудувати».

Ці три складові можуть привести до заможної держави. Все в наших руках.

Так, головне, щоб люди прийшли в день виборів і зробили свій вибір. На жаль, зараз, як показують дослідження, українці не надто активні.

Віталій Скоцик: Ми повинні дати їм цей вибір. Вони не хочуть іти на вибори, бо немає за кого голосувати. Проаналізуйте кандидатів у Президенти — це табір комсомольців, які не зробили того, що від них очікували, і група медійних персон, які невідомо на що здатні.

Наше спільне завдання дати альтернативу, реальне бачення, стратегію. За три роки з нашими людьми і ресурсами можна зробити справжні дива в нашій державі.


Алла Стрижеус, Людмила Лебідь, AgroPortal.ua