Михайло Драганчук: Фермерам потрібно більше, ніж просто економічний результат

Популярність no-till зростає: крім економічних факторів, спрацьовують і екологічні. Скільки, на вашу думку, сільгоспвиробників в Україні застосовують цю технологію? 

Михайло Драганчук: Офіційна статистика відсутня. За нашими спостереженнями, 5-10% сільськогосподарських земель в Україні використовують без обробітку. Кількість прихильників технології постійно зростає, і це видно за появою нових слухачів на нашій конференції та розширенням її географії. Можу з упевненістю сказати, що прихильники no-till є у 18-ти областях України. 

Існує стереотип, що no-till найкраще підходить для малих та середніх господарств.

Михайло Драганчук: Насправді ні. Дуже різні підприємства відмовляються від плугів, дисків. Найменший фермер обробляє 10 га, найбільший холдинг — сотні тисяч. Їхні інтереси настільки співпадають, що різниця не відчувається. Питання у тому, що бажання власника холдингу змінити технологію замало. Потрібна команда. Прийняття рішення займає певний час, у випадку невдачі ніхто не хоче брати на себе відповідальність. Тоді як фермер сам приймає рішення відмовитися від обробітку і сам його втілює. 

Проте холдинги все більше цікавляться цією темою. Так, нещодавно «Кернел» запросив узяти участь у навчанні їхніх агрономів. Вони хочуть спробувати технологію на деградованих ділянках.

Необов'язково переходити на no-till одразу цілим масивом: почніть із одного поля і дайте собі (чи спеціалістам) можливість помилятися 

Що стримує розвиток no-till?

Михайло Драганчук: Мотиваційні фактори. Нашим сільгоспвиробникам дуже притаманний здоровий консерватизм. 

Є бажання — знайдуться і можливості. Звичайно, невеликому фермеру дорого купувати сівалку: тоді ті, що хочуть, а не хочуть хотіти, роблять саморобні сівалки, кооперуються. Вищезгаданий фермер з 10 га посівну техніку орендує. 

Чи розроблені теоретичні засади для застосування технології?

Михайло Драганчук: В Аргентині, де обробляється понад 90% земель, є науково-дослідний інститут IНТА, який вивчає широкий спектр питань із прямого посіву, і він відштовхується від запитів фермерів. 

Перший підручник із технології no-till на пострадянському просторі був виданий саме українським ученим — доцентом НУБіП Миколою Косолапом. Проте він не затребуваний у вишах. Практика не стоїть на місці, і цей підручник також потребує оновлення. Загалом же у навчальних закладах різних країн у найкращому випадку про no-till лише згадують, і переважно в негативному сенсі. Зараз ми перед кожною конференцією проводимо конкурс «No-till студент», щоб зацікавити молодь, яка навчається в аграрних закладах освіти. 

Мінімізація обробітку, збереження родючості — це неминучі світові тренди 

Чи фіксуються конкретні показники покращення стану ґрунтів у результаті відмови від обробітку?

Михайло Драганчук: Деяким фермерам просто достатньо бачити результати: покращення економіки, зменшення ерозії. Коли кругом пилова буря, а на твоєму полі нічого не літає, коли йдуть дощі, а в тебе не рівчаки-яри, а вся волога продуктивно засвоюється. 

Серед ноу-тіллерів є і науковці. Науковий підхід до оздоровлення ґрунту втілює кандидат с/г наук Михайло Войтовик. Велику роботу веде фермер і науковець Володимир Мокляк: унікальний експеримент триває вже багато років — поруч із no-till полем він залишив ділянку з традиційним обробітком. Вони констатують, що пішли правильним шляхом, адже зростають показники родючості: кількість хробаків, вміст органічної речовини, рослини потребують менше мінеральних добрив, і виробники все частіше цікавляться біопрепаратами. 

Збереження вологи — це і є основний мотив переходу на no-till? 

Михайло Драганчук: Наша перша конференція 2019 року одразу стала міжнародною, і першими цією темою зацікавились колеги з Балтії. Це дивувало, адже з опадами у них проблем немає. З'ясувалося, що їх насамперед хвилювало питання збереження ґрунтів.

Взагалі мотиви різні: дорога техніка, немає кого на неї посадити. Обробіток ґрунту потребує великої кількості працівників, а за no-till у невеликому господарстві можна взагалі обійтись своїми силами. 

А чи допускається при no-till бодай періодичний обробіток?

Михайло Драганчук: Ні, будь-який обробіток — це вже не no-till. Порушення поверхні допускається тільки при посіві. 

Часто аграрії, стикаючись із якоюсь проблемою, обирають найлегший шлях її вирішення — механічний обробіток. Але це ж не єдине рішення! Варто проаналізувати: чи достатньо насичена сівозміна різними групами культур, яка коренева система — стрижнева чи розгалужена, наскільки рівномірно розподіляються пожнивні рештки. Питань дуже багато.

Один із провідних учених із no-till Двейн Бек із США, відповідаючи на запитання про те, чи варто робити обробіток раз із певною періодичністю, не заперечував, що розпушування дасть швидкий ефект, але його доведеться робити кожен рік. На їхній науково-дослідницькій фермі у Дакоті у буквальному сенсі поставили усю техніку за паркан і вирішили, що розпушування робитимуть за допомогою хробаків, покривних культур і коріння самих рослин. Потрапивши на цю ж ферму через кілька років, побачив гору брухту, і поля постійно покриті зеленими рослинами, з живими коренями. Результати цікаві як на зрошенні, так і на богарі. 

Мене часто запитують: ось ми переходимо на no-till, а коли ж побачимо результат? Зміни розпочнуться з першого дня прийняття рішення. Але ви їх побачите, коли станеться перша критична ситуація 

Чи зміщуються терміни посівів? 

Михайло Драганчук: За no-till не проводять передпосівну культивацію, що підсушує ґрунт і дає змогу раніше зайти в поле. Тому, дійсно, часто відтерміновують весняний посів. Проте є технічні рішення і для таких ситуацій: анкерні сівалки дозволяють посів по вологій землі. Важливіше менше порушити ґрунт — є дискові сівалки. Вже з'явилися сошники із пристосуванням для розкривання посівного ряду, що не порушують поверхню ґрунту.

Техніка для no-till переважно іноземного виробництва? 

Михайло Драганчук: Є й багато вітчизняних агрегатів. Їхні рішення на рівні світових виробників, але більш доступні за ціною. По суті, технологія вимагає наявності сівалки, обприскувача та комбайна, розкидача добрив. Трактори теж потрібні, і ноу-тіллери, як правило, вибирають найкращі моделі, оскільки у них більше можливостей через те, що потрібна менша кількість одиниць. Трактори відпрацьовують менше мотогодин, рідше ламаються, потребують меншої кількості запчастин. 

Сільгоспвиробники задають тренд, тож системи для ноу-тіллерів уже пропонують і лідери ринку машинобудування. Раніше різниця в ціні була дуже суттєвою. Зараз сівалки для традиційних технологій настільки високотехнологічні, що різниця в ціні вже нівелюється. Проте no-till не потребує шлейфу ґрунтообробної техніки.