Шанси на експорт до Китаю: горох та свіжі ягоди на фінішній прямій

Зернова група

У 2019-2020 роках Україна була одним із головних постачальників кукурудзи до Китаю. Разом із тим внутрішнє виробництво кукурудзи покриває 95-97% загальної потреби, тобто обсяг імпорту був незначний для китайського ринку. Торік до постачання кукурудзи повернулась конкуренція США. 

«Ми за рахунок низької ціни змогли зайняти нішу, з якої випала Америка внаслідок торговельної війни. Але у 2020-2021 роках ситуація змінилася: американські компанії почали повертатися на китайський ринок. Ми вже змушені конкурувати з ними, і ця конкуренція не на нашу користь, тому що американські компанії мають значні інвестиції в системі логістики, роздрібної торгівлі. А ми можемо лише завантажити судно і його на аукціоні продати. А як воно прийде в Китай, як відбудеться дистрибуція до реальних споживачів — за цим слідкують уже не українські компанії», — озвучує проблематику експерт.

Китайські кордони для курятини

За словами Тараса Голуба, останні п’ять-сім років важливим питанням у перемовинах між країнами лишається експорт м’яса птиці. В Україні великі обсяги виробництва курятини, Китай також має велике внутрішнє виробництво, але й багато імпортує. Основна вимога, щоб п’ять років по всій країні не було захворювання птиці — це дуже важко виконати, додає він.

«Для країн колишнього СРСР ситуація зрушила з мертвої точки: Білорусь і РФ відкрили ринки експорту курятини в першій половині 2019 року. Україна мала змогу відкрити ринок курятини наприкінці 2019 року. Але поки у нас готувалася процедура (у китайців вона дуже забюрократизована), були зареєстровані випадки захворювання птиці. Далі почалася пандемія, Китай посилив контроль, і процес відкриття загальмувався», — констатує експерт.

Горох і свіжі ягоди підвищили шанси на експорт

Наприкінці 2020 року почався діалог про експорт до Китаю гороху і свіжих ягід, зокрема лохини (заморожені ягоди вже експортуються). За словами Тараса Голуба, в листопаді 2021 року Україна отримала позитивний відгук щодо цих позицій. Натомість вітчизняна черешня поки чекає на розв’язання транспортних питань.

«Протоколи щодо експорту черешні були підписані ще у попередньому турі переговорів, наприкінці 2018-го — початку 2019 року. Але під час підготовки протоколів була допущена помилка з китайської сторони, а наша сторона її не відбила вчасно. Згідно протоколів, транспортувати черешню маємо морським транспортом. Але це неможливо, оскільки вона не доїде морем — має бути тільки авіаційний транспорт, який чомусь не був відображений в протоколі. Протоколи можна переглянути, але це питання більш плідної та чіткої взаємодії асоціацій з державними органами у нас і в КНР», — підкреслює Тарас Голуб.

Додана вартість — додаткові труднощі

На відміну від сировини готові до споживання та упаковані харчі не потребують зазначених дозволів для експорту, потребують реєстрації упаковки тощо. Але, на жаль, вітчизняна частка цих продуктів у загальному обігу дуже мала, тому українським компаніям складно там працювати, ділиться Тарас Голуб.

«Наші компанії не можуть забезпечити виконання великих поставок по всій території Китаю. Якщо у нас велика мережа — це 3000 точок, то у них — 300 тисяч точок, і всі потрібно забезпечити. Це дуже складно для українських компаній і з погляду виконання обсягів, і оборотних коштів, які потрібні для виконання таких контрактів», — додає експерт.

Підвищити довіру створенням окремих географічних зон

Для китайців важлива сила й довіра. Підвищити довіру, на думку Тараса Голуба, можна за допомогою зонування тваринної продукції, тобто зробити дозвіл на окремі регіони або зони постачання. Наприклад, якщо є захворювання тварин у центральній області країни, то обирати для експорту постачальників із заходу, де епідеміологічна ситуація в нормі. Також є питання щодо проведення ретельного контролю. 

«Якщо би попередній огляд проводився на українській території, в умовах підвищеного санітарно-епідеміологічного контролю, можливо, за участю компаній, які акредитовані в Китаї, то це би викреслило низку питань та суперечок стосовно якості продукції. Тобто зараз склалася влучна ситуація для розвитку в Україні спеціалізованих зон, можливо, на базі індустріальних парків. Такі парки, сфокусовані на підтримці експорту харчових продуктів зрозумілі й у КНР, вони могли би залучати китайських партнерів до процесу забезпечення експорту та стимулювали би інвестиції в переробку», — констатує експерт.

За його словами, для розвитку експорту готової продукції Україна має постійно аналізувати китайський ринок, щоб розуміти, за якими товарами з доданою вартістю складаються експортні можливості. 

«Англомовна інформація не відображає всю картину, тож потрібно працювати з китайською мовою, щоб робити ґрунтовний аналіз. Але цей процес буде дуже довгим», — зауважує Тарас Голуб.

Наталія Войнова, AgroPortal.ua