Шеф за кермом: Александер Волтерс про те, чому техніка John Deere домінує в його господарстві
Тоді 22-річний юнак не знав жодного українського слова, а про нашу державу — лише те, що вона знаходиться «десь там, за кордоном із Польщею». Проте про свій вчинок не шкодує. Нині етнічний німець — успішний український аграрій, обробляє на Рівненщині та Тернопільщині понад 3 тис. га земель, пишається своїми врожаями та доволі великим технічним арсеналом.
Оскільки потрапити до села Озірко Рівненської області виявилося ой як не просто, пан Волтерс забрав нас у сусідньому селі. Дорогою йому постійно телефонували, тому нашу розмову ми розпочали вже на території с/г підприємства у вагончику-офісі.
Чому ви вирішили розпочати свій бізнес в Україні?
Александер Волтерс: Хотів самореалізуватися. Спершу був найманим працівником у фермерському господарстві у сусідньому районі, але пропрацював там лише 3 місяці. Після того з новими силами та ідеями вирішив заснувати свою фірму, яка отримала назву ТОВ «АГРО-КОНСАЛТ АВ».
Як ми вже знаємо, ви вирощуєте озимі, який же технічний арсенал наявний у вашому господарстві?
Александер Волтерс: У господарстві ми маємо під кожну культуру свою техніку. Загалом, в нашому технічному парку нараховується близько 60-70 одиниць: це і трактори, і комбайни, і фури, і різноманітна причіпна техніка. Купуємо у різних фірм: Horsh, Claas, New Holland, Dammann, Lemken, але домінує John Deere.
Чому віддаєте перевагу цьому бренду?
Александер Волтерс: Кожна компанія, яка виробляє с/г техніку, має свою сильну і слабку сторони. Хтось робить кращі трактори, а от сівалки в них вже не дуже гарні, або навпаки — сівалки потужні, проте вже комбайни — ні. Наприклад, лідером з тракторів у нашому господарстві є John Deere. Таких тракторів у мене в господарстві аж 8 одиниць: 5 — серії 8R, один — дев’ятої і 3 — сьомої. Є дуже старий трактор John Deere — 1993 року, а є найновіший — 2016-го.
Що спонукало вас купити трактори саме цієї компанії?
Александер Волтерс: Основною причиною є надійність тракторів. Розумієте, якщо ви один раз купили трактор John Deere, розпочали ним користуватися, то вже важко перейти на інший. John Deere — велика компанія, і у них зараз є багато сервісних центрів, де ми можемо купити ті чи інші запчастини, а в 2008 році в Україні знайти потрібні нам запчастини було катастрофічно важко. Мені подобаються їхні трактори: у кабіні все автоматизовано, ми можемо створювати мережі wi-fi, проте є один мінус — людям старшого покоління важко навчитися працювати з такою системою, молодшим хлопцям це вдається легше.
А яким легковим автомобілям віддаєте перевагу?
Александер Волтерс: Вони мають бути надійними та витривалими. Зараз я керую автомобілем Toyota, але крім нього в нашому господарстві є ще Nissan, Mitsubishi, Subaru. Проте для тих умов, для яких ми їх використовуємо, і для таких доріг, як тут, — це саме те, що потрібно. Я ж на них не по Хрещатику збираюся роз’їжджати, а по полях.
Яким критеріям має відповідати техніка, щоб ви захотіли її купити?
Александер Волтерс: Найперше — це сервіс. Я думаю, чи буде в Україні де купити запчастини, чи ні. Але зараз з John Deere цього питання не постає.
Також цікавить і ціна. Інколи з‘являється можливість придбати техніку за невисокою ціною, але з гарною якістю, тоді я її купую, навіть якщо спочатку не планував. Так у мене сталося і з новою фурою.
Чи важливо для вас самостійно випробувати техніку перед початком роботи?
Александер Волтерс: Всю техніку, яку я привіз із-за кордону, я випробовував самостійно. Якщо ви не знаєтеся на техніці, на тому, як вона має правильно працювати, то як ви хочете керувати виробничим процесом? Припустімо, поїде ваш тракторист у поле і скаже: «О, штанга не працює, сьогодні я не зможу обприскувати», тоді я беру і сам пробую. Він просто не натиснув потрібну кнопку або щось дійсно зламалося, тоді ми розбираємося разом, що трапилося.
Як готували техніку до сезону?
Александер Волтерс: Ми вже повноцінно працюємо в полі, тому після 3-4 днів роботи робимо капітальний сервіс техніки, і якщо є поломки — ремонтуємо. Уже розпочали підготовку техніки до жнив. Це робота, якій ти не можеш сказати «стоп», техніці цілий рік потрібні догляд та належний сервіс.
А ви техніку самі ремонтуєте?
Александер Волтерс: Я розумію всі технічні нюанси, але в мене є гарний механік, який на цьому дійсно знається, та й всі інші хлопці гарно знають свій трактор чи комбайн. Запчастини купуємо в Рівному, їх нам постачають протягом трьох днів.
Чим відрізняється ринок с/г техніки Німеччини та України?
Александер Волтерс: В Німеччині більший ринок техніки. Багато підприємств оформляють лізинг, тому мають кращу можливість після декількох років роботи замінити свою техніку, і у мене з‘являється шанс придбати її і привезти в Україну. Свою ж стару техніку не продаю. Якщо б були потрібні терміново гроші — можна й продати, але коли ні, то хай краще стоїть, ми її ремонтуватимемо, а раптом знадобиться.
Чи плануєте займатися ще й тваринництвом?
Александер Волтерс: Були думки відкрити свинокомплекс, але на це потрібні чималі кошти і підтримка з боку місцевої влади. Якщо вони не будуть сприяти, то нічого не вийде, адже щоб розпочати цю справу, потрібна величезна кількість різних паперів з такою ж величезною кількістю підписів.
Які інвестиції вкладаєте в розвиток господарства?
Александер Волтерс: Українська земля — гарна, проте не збагачена: в ній немає фосфату та калію. Нам потрібно постійно вносити добрива. Техніка коштує недешево. Ми плануємо купити новий трактор John Deere, розпочати будівництво нового складу, але хто дасть гарантію, що завтра ця земля буде наша, що її завтра хтось не викупить?
Щодо реформи ринку землі: яка ваша думка про це як іноземця?
Александер Волтерс: Ринок землі, безумовно, має бути. Існує думка, що максимально допустимий розмір продажу становитиме 200 га, і мені подобається це, я б ще менше поставив. І я також розумію, чому лише українцям потрібно дозволити купівлю землі. Якщо ж не так, тоді багато іноземців захочуть купити тут все. Але я вважаю, що потрібно розпочинати із мінімальної кількості га, збільшити завжди встигнемо. І тут виникає наступна проблема — процедура. В Україні панує корупція, і її потрібно викорінювати.
Майбутній міністр аграрної політики. Яким він має бути?
Александер Волтерс: В аграрному секторі ще багато роботи, я бачу велику кількість витраченої енергії на ті проекти, які наразі не є найважливішими. В Україні є гарні спеціалісти, які впоралися б з цією посадою, але тут потрібна людина землі, яка не сяде у зручне крісло і не матиме великий офіс чи найновішу машину. Міністр має бути зацікавлений у тому, щоб допомогти українським фермерам.
Нашу розмову перериває знову-таки телефонний дзвінок. Тракторист Саша каже, що їде на поле розсипати добрива. Ми рушаємо разом із ним.
Приїхавши, бачимо новенький трактор John Deere з розкидачем сухих добрив. Господар розповідає, що цьогоріч повністю відмовився від системи big bag (добрива у мішках), адже це марнотратний процес: спочатку мішки навантажити на фуру, потім чимось вивантажити тощо. Для цього потрібно багато людей і додаткової техніки.
Наразі Волтерс використовує легший процес: добрива з фури автоматично відвантажуються на розкидач через шнек (за 5 хв. 8 тонн) і далі справа за трактором John Deere, який автоматично, завдяки GPS і Section Сontol, виконує всю потрібну роботу з налаштування процесу розкидання добрив.
Повертаючись в офіс, продовжуємо нашу розмову.
О котрій годині розпочинається ваш робочий день?
Александер Волтерс: О 6:30 ранку. Найперше беру телефон і дізнаюся, що трапилося за ніч, адже інколи ми працюємо і вночі. Можливо, якась техніка зламалася чи ще щось трапилося. І якщо раптом якась поломка, я відразу на поле, щоб організувати процес, вирішити всі проблеми.
Кого ви вважаєте своїм вчителем по життю?
Александер Волтерс: Мій батько — це мій вчитель. Я вдячний йому за підтримку і віру у мене. Він ж мені і позичив кошти для започаткування власної справи, та й технікою допомагає. По телефону ми спілкуємося щодня, а приїжджає — щомісяця. Тільки-но він приїжджає — відразу вирушає на поле, щоб усе подивитися.
Як ви підбирали собі команду?
Александер Волтерс: Наразі наш колектив складається з 30 осіб. Це переважно люди із сіл, де ми орендуємо землі. В мене немає агронома, економіста чи інженера. Я сам вирішую, коли і як обприскувати чи вносити добрива, коли починається посівна або ж який трактор вигідніше придбати для нашого господарства, є ще «моя права рука» Микола, який мені в усьому допомагає.
Я не знаю жодного господарства, яке не має агронома. Взагалі, що агроном робить на тому полі? Він вирішує, скільки добрива вносити чи скільки обприскувати? Я також можу це вирішувати сам, але що він робить увесь день? Я не знаю.
А є у працівників можливість кар’єрного росту?
Александер Волтерс: Звичайно, що є. Сьогодні моїм найкращим трактористом є колишній охоронець. Мені терміново був необхідний тракторист, і я вирішив його спробувати — посадив за трактор, спершу на старіший, поступово на новіші, і у нас все вийшло.
Яким чином проводите вільний час, адже у селі невеликий вибір розваг?
Александер Волтерс: Коли я в Україні — я працюю, на вихідні можу поїхати у місто до клубу чи торгового центру. Вільний час проводжу у Німеччині — взимку, коли немає польових робіт, на 2 місяці їду на батьківщину. За господарством і за технікою дивиться Микола.
Яке ваше хобі?
Александер Волтерс: Я обожнюю полювати, проте в Україні в мене немає дозволу та можливості, а от у Німеччині — залюбки.
Потім розпочалася наша екскурсія володіннями пана Волтерса. Спочатку ми оглянули місце відпочинку працівників, а потім і ангари, які будувалися за проектом самого власника. Фішка ангарів в тому, що стіни побудовані із величезних блоків вагою 2 тонни!!! Для їх виготовлення Волтерс спеціально із Німеччині привіз декілька форм. Говорить, що це легко для дорослих — заливаєш, застигає і будуєш.
Наостанок ми вирушили до стайні з вівцями, господар говорить, що це хобі його дружини, а в господарстві вони корисні тим, що з’їдають траву і не потрібно косити.
Який у вас стиль управління?
Александер Волтерс: У нас диктатура (жартує). Є час, коли треба бути надзвичайно жорстким в управлінні, — це період жнив, коли всі на полі і задіяна вся техніка, тут немає часу на дискусії, я кажу: «Ти сідаєш за цей трактор і їдеш туди, а ти їдеш на ремонт, а ти за паливом». Але якщо в нас є час, то ми нікуди не спішимо і спокійно спілкуємося про те, як зіграло «Динамо» на вчорашньому матчі.
В чому секрет вашого успіху?
Александер Волтерс: Немає великого секрету, питання в правильному управління і в гарних працівниках.
Чи близька для вас по духу українська культура?
Александер Волтерс: Після 8 років мені вже звична ця культура. В мене на батьківщині взагалі немає такого свята, як 8 Березня, а в Україні без квітів на роботу можна і не приходити. Я поважаю всі українські традиції та свята, проте якщо жнива, то ми працюємо без вихідних.
Які ваші плани на майбутнє?
Александер Волтерс: Певні плани, безумовно, я маю: збільшити урожай, будівництво свинокомплексу, розширення площ, але це все змінюється. Коли я приїхав до України, я казав, що було б добре мати 200 га, а наразі маю набагато більше. Я все роблю поступово і маленькими кроками.
Іванна Панасюк, AgroPortal.ua