Агрохолдинг на зоні або Як ув'язнені сільгоспбізнес розвивають

Незважаючи на те, що загальний земельний банк даних аграрних підприємств можна порівняти з розмірами найбільш успішних вітчизняних агрохолдингів, він завжди залишаються «за бортом» численних рейтингів.

Одним з найбільш «закритих» (в прямому і переносному сенсі цього слова) є сільськогосподарський підрозділ Державної пенітенціарної служби України (ДПтСУ).

Щоб розібратися, що саме являє собою Пенітенціарна служба в агросекторі, а також, скільки, чого і як ефективно вона виробляє, AgroPortal.ua провів власне розслідування.

Закритість структури накладає відбиток на її співробітників. Тим не менш, у розпорядженні AgroPortal.ua опинився унікальний звіт про діяльність держпідприємств установ виконання покарань із сільськогосподарським профілем виробництва.

Земельне питання

Сьогодні у ДПтС України функціонує 11 підприємств із сільськогосподарським профілем при виправних колоніях і виправних центрах та ще близько 150 підсобних господарств. Тут працює близько 1,2 тис. засуджених і понад 300 вільнонайманих працівників.

Площа орних земель, що перебувають у розпорядженні ДПтС України в 2015 р. становила 31 тис. га, а загальний земельний банк всіх с/г підприємств з урахуванням пасовищ та інших с/г земель — близько 40 тис. га.

Два роки тому агробізнес Пенітенціарної служби втратив 15% своїх сільгоспугідь і одне з своїх підприємств у Донецькій області через проведення АТО і окупації значної території на Донбасі. Мова йде про СГП «Жовтневе», до складу якого входило 6,7 тис. га землі, птахівничий і свинарський комплекси.

Однак наслідки цієї втрати для агробізнесу, як і багато що інше, пов'язане з сільськогосподарською діяльністю, у ДПтС України воліють не коментувати.

Цікаво, що приблизно половина орних угідь (це близько 15 тис. га), за оцінками фахівців Пенітенціарної служби, знаходиться в «спільній обробці». Правда, що саме ховається за цим поняттям, у ДПтС України не уточнюють.

У той же час, президент Земельної спілки України Андрій Кошиль зазначає, що під «спільною обробкою» найчастіше мається на увазі прихована оренда землі держпідприємств.

Як пояснює заступник керівника робочої групи Міністерства аграрної політики та продовольства України з питань приватизації Олексій Зубрицький, укладення договорів про спільну обробку земельних ділянок, підконтрольних держпідприємствам, фактично передає їх в повне розпорядження комерційним структурам, дозволяючи останнім використовувати державну землю на цілком законних підставах.

Від перепілок до свиней

Що стосується обсягів виробництва та напрямків роботи у тваринницькому бізнесі, то вони дуже різноманітні. Загальне поголів'я ВРХ, наприклад, налічує понад 3,5 тис., свиней — понад 6 тис., птиці — понад 9 тис. голів. А ще — близько 1,5 тис. овець і 250 коней.

Статус «племінних репродукторів з розведення великої рогатої худоби», які мають два підприємства (Машівська ВК (№9) та Крюківська ВК (№29) управління Держдепартаменту виконання покарань в Полтавській області), до недавніх пір (до початку масштабного реформування Мінагропроду) дозволяв їм отримувати реальні дотації з бюджету за програмами селекції у тваринництві.

Крім того, на балансі Пенітенціарної служби перебуває 31 ставок загальною площею 226 га.

В системі функціонує близько 180 теплиць загальною площею 27 тис. кв. м.

Підприємствами експлуатується близько 200 тракторів, 25 комбайнів і 440 сільгоспмашин. Однак більшість цієї техніки потребує оновлення. Також є обладнання для переробки борошна і круп (8 млинів і 14 ліній з виготовлення круп).

Як зазначають у Пенітенціарній службі, основним завданням підприємств з сільгосппрофілем є доведення початкового продукту до кінцевого результату, тобто створення потужної переробної галузі виробництва м'ясо-молочних і зернових продуктів харчування та їх постачання на системний потік.

На чому заробляють

За даними зведеної фінансової звітності бюджетних підприємств і організацій ДПтС України за третій квартал 2015 р., результати діяльності її с/г підрозділів показують позитивну динаміку.

Зокрема, чистий прибуток за січень-вересень минулого року склав14,3 млн грн, а чистий дохід від реалізації сільгосппродукції — 75,5 млн грн. Це у 2,3 рази і у 1,5 рази більше, ніж за аналогічний період 2014 р. (58 млн грн і 51,3 млн грн відповідно).

До речі, дві третини виручки агропідприємствам Пенітенціарної служби забезпечує рослинництво. А на оновлення машинного парку та технічну модернізацію щорічно витрачається близько 10%.

Незважаючи на те, що фінансова діяльність агрокомпаній, підконтрольних Пенітенціарній службі, в останні роки, начебто, стабільно росте, по ефективності вони серйозно програють приватним агрохолдингам з подібним земельним банком.

Наприклад, доходи від реалізації продукції в таких структур як Grain Alliance («Баришівська зернова компанія») Алекса Оронова (45 тис. га) або «Агроспецсервіс» Сергія Тарасова (41 тис. га) — на рівні 1 млрд грн на рік. Зрозуміло, що можливостей для розвитку і збільшення доходу від господарської діяльності у комерційних компаній більше. Та й контингент робітників та управлінців (держслужбовці, а не бізнесмени) накладає свій відбиток.

Однак той факт, що офіційно декларовані показники роботи аграрних держпідприємств ДПтС України насправді в 5-10 разів нижче, якось бентежить. На наявну проблему раціонального використання сільгоспземель підрозділами Пенітенціарної служби наочно вказує врожайність зернових, вирощених на цих землях, яка приблизно на 40% нижче, ніж в середньому по Україні (24-25 ц/га замість 40-43 ц/га).

Більш високими показниками врожайності (порівняно з середніми по країні) можуть похвалитися підприємства Кагарлицької виправної колонії управління ДПтС України в Києві та Київській області (№115), Машівської виправної колонії (№9) та Крюківської виправної колонії (№ 29) управління ДПтС України в Полтавській області.

Продажні схеми

Кілька років тому (у 2012 р.) відбулася спроба монополізувати збут сільгосппродукції, вирощеної у колоніях, за допомогою створення нового «прошарку» у вигляді самостійної юрособи — ДП «Український промислово-торговий менеджмент». Передбачалося, що він буде централізовано займатися «виробничо-господарською діяльністю, спрямованою на збільшення обсягів виробництва підприємствами установ виконанням покарань, освоєнням нових видів продукції і технологій», а також «пошуком нових ринків збуту».

Але щось в цій схемі не зрослося. І екс-директор ДП «УПТМ» уже кілька років судиться з колишнім роботодавцем через втрачену зарплатню. Як відзначають експерти, знайомі з ситуацією, в ті роки була спроба створити унікальний державний «агропривид» — вертикально-інтегрований, спроможний заробляти реальні гроші. Однак у зв'язку з політичною і економічною ситуацією в країні ці наполеонівські плани довелося переглянути.

Сьогодні реалізацією своєї продукції сільгосппідприємства ДПтС України займаються переважно самостійно, оскільки практично всі вони вже отримали статус юросіб.

Цікаво, що постачання продукції для потреб установ виконання покарань, що входять у ДПтС України, становлять (у грошовому вираженні) лише десяту частину від загального обсягу виробництва. Решта 90% продукції реалізується споживачам на внутрішньому ринку, оскільки експортом ДПтС України безпосередньо не займається.

Продовольчі міські ярмарки, реалізація товару оптовикам і фірмам-фасувальникам (особливо це стосується борошна і круп), продаж бюджетним організаціям, а також створення фірмової мережі відомчих продуктових магазинів «Азбука смаку» — ось основні канали збуту сільгосппродукції, виробленої «на зоні».

Світлана Попель, AgroPortal.ua