Імпорт розбрату: час «Ч» для вирішення питання з квотами на добрива
До сьогодні обмеження на імпорт добрив були лише за країною походження — з Російської Федерації. З 2008 року — антидемпінгові заходи щодо імпорту аміачної селітри, з 2017 року — антидемпінгові заходи щодо карбаміду та КАС, а з 2019 року імпорт міндобрив з РФ взагалі заборонений.
Цього разу введення квот на імпорт мінеральних добрив без зазначення країни походження відповідно до результатів дослідження, проведеного Київською школою економіки (KSE), призведе до втрати для української економіки $100-238 млн. При цьому втрати сільгоспвиробників складуть $174-509 млн, і найбільше постраждають найменші виробники, оскільки в структурі собівартості частка міндобрив в них більша. Вигоди трейдерів будуть на рівні $10-33 млн, і це може бути величина ренти держслужбовців від адміністрування та розподілу квот. Через підвищення цін та збільшення виробництва доходи виробників міндобрив сягнуть $63-238 млн.
Інші наслідки, про які попереджає Київська школа економіки, — це розподільчі ефекти, ризики зриву поставок через ліцензування або адміністрування квот, зростання цін на селітру на 5-22%.
«Відповідно до проведеного дослідження ми радимо не запроваджувати ці квоти. Якщо потрібно підтримати хімічну галузь, то варто працювати над її розвитком і робити це не за рахунок сільгоспвиробників. Інструментами тут може бути конкуренція, яка стимулює, інвестиції в дослідження та розробки, що дозволить хімічній галузі бути більш ефективною», — підкреслює професор KSE Олег Нів’євський.
Чому обмеження призведе до зростання цін
Відповідно до запропонованого Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства плану, найбільше вплив впровадження квот стосується аміачної селітри та NP-добрив, оскільки для інших продуктів запропоновані квоти — не обмежувальні.
«Аграрний сектор, не лише в Україні, але й в усьому світі, найбільше споживає азотні добрива. Тому сьогодні увага учасників ринку найбільше прикута до обмеження імпорту безпосередньо азотних добрив, тому що споживання зростає, а виробництво знижується, крім 2019 року, коли ціна на газ знизилась, і виробництво дещо збільшилося. Але загалом динаміка негативна», — пояснює професор KSE.
«Відповідно до пропозиції з квотування азотних добрив, ми бачимо, що в наступні три роки квоти на аміачну селітру обмежувальні, і вони не відповідають теперішньому імпорту», — говорить Олег Нів’євський.
За його словами, динаміка імпорту на азотні добрива досить диверсифікована і здійснюється з багатьох країн. В України немає одного монопольного імпортного постачальника.
Олег Нів’євський зазначає, що ключовий аспект аналізу KSE демонструє, що в разі запровадження на ринку обмежувальних заходів відстань між внутрішніми цінами і зовнішніми зростає, і це призводить до збільшення вартості мінеральних добрив. Для відображення даної тенденції взята динаміка внутрішніх та експортних цін і позначені періоди певних заборонних обмежувальних заходів.
Імпорт комплексних добрив зростає, як і їх виробництво. Якщо говорити про NPK, то вони приблизно збігаються з обсягом імпорту.
Водночас на NP-добрива запропоновані маленькі квоти, які в 10 разів менше від обсягу імпорту. Це досить обмежувальний і негативний вплив на сектор економіки
За словами Олега Нів’євського, споживання карбаміду в Україні зростає, виробництво знижувалося до 2019 року, а розмір імпорту залишився на тому ж рівні. Цінова ситуація така ж, як і з аміачною селітрою.
«Щодо імпорту карбаміду і КАС, для двох видів мінеральних добрив пропонуються квоти на рівні існуючого імпорту. Це свідчить про те, що на даний час вони не будуть обмежені. Тобто негативного ефекту не буде», — зазначає Олег Нів’євський.
Учасники ринку вимагають партнерства між аграріями та хіміками
За словами радника зі стратегічного розвитку президента УКАБ Володимира Лапи, на ринку добрив повинні діяти інструменти, які забезпечують партнерство між аграрієм і виробником добрив, і це має бути балансування обмеження в плані монопольного постачання продукту в Україну.
«Тільки якщо ми почнемо говорити про деталі, то скоріш за все це мають бути не квоти. Хотілось би бачити публічну оферту на купівлю добрив і добрива високої якості. І якщо це все буде зроблено, то квоти будуть не потрібні, тому що українські добрива можуть бути і є конкурентоспроможними», — зазначає Володимир Лапа.
Коли аграрії будуть працювати для забезпечення монопольного продукту хімічної промисловості, яка абсолютно конкурентоспроможна на експортних ринках, ми отримаємо найгірший результат. Основна мета полягає у збалансованості, але якщо будуть введені квоти, цього не буде.
На думку голови Спілки виробників, імпортерів і трейдерів агрохімії Сергія Рубана, якщо національний інтерес — зафіксувати той стан справ, який зараз є на ринку, то в такому випадку потрібно вводити квоти, але більш жорсткі, щоб розвивалася національна промисловість, але за умови, якщо в Україні вироблятиметься весь перелік продукції.
«Але всі розуміють, що такого не відбудеться. Національна промисловість працювала і буде працювати на технологіях, яким по 30 років. 200 млн євро, які можна заробити додатково на впровадженні квот на імпорт добрив, не вирішують питань оновлення національної промисловості. І в цій програмі, на жаль, я не побачив жодного заходу, який би передбачав розвиток національної промисловості та альтернативних виробництв за межами тих великих підприємств, які вже були збудовані. Тому квоти не можна вводити, оскільки вони призведуть до викривлення ринку. Практично кожен імпортер, трейдер повинен буде звертатися за дозвільним документом до якоїсь організації за незрозумілою процедурою. Тому швидше за все це призведе до зловживань і перерозподілу ренти на користь чиновника. Все це накладеться на ціну для кінцевого споживача», — зазначає Сергій Рубан.
Запровадження квот призведе до монополізації не лише в сегменті виробництва, а й у сегменті розподілу продукції, сервісу та фінансування. Найближчим часом ми отримаємо мегамонополіста, який займе 70% українського ринку.
Справа в двовимірності ситуації
Заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, торговий представник України Тарас Качка в свою чергу пояснює, що з ініціативою запровадити квоти виступає не Мінекономіки, а це реакція на запит національного виробника, який відповідно до закону і правил СОТ повідомляє про загрозу, яка обґрунтована щодо певних категорій добрив.
«Щодо азотних добрив та селітри насправді є загроза шкоди від імпорту з погляду національного виробника. Карбамідна частина нашого рішення пов’язана з ризиками обходження, підміни класифікації товару. Були вже випадки, коли російський виробник намагався обходити антидемпінгові заходи, фактично створюючи штучний продукт, перетворюючи азотні добрива ніби в комплексні. По NP-добривам логіка така ж, як і по азотним», — пояснює позицію Мінекономіки Тарас Качка.
Завдання міністерства — не лише захищати національного виробника, а й через механізм національного інтересу знайти баланс між виробником і споживачем.
За його словами, ситуація базується з одного боку на ситуації сьогоднішнього дня — український виробник починає збільшувати експорт азотних добрив, зростає виробництво комплексних добрив, є нормальна конкуренція на ринку з білоруськими виробниками, досить висока маржинальність і перспектива. Для того, щоб був баланс на ринку, потрібно говорити про обмеження ціни вітчизняного виробника.
При цьому, за словами Тараса Качки, інший вимір цієї ситуації — розслідування стосувалося попередніх трьох років, коли було зростання імпорту. Наразі потрібно подивитися на перспективу наступних трьох років, і тут з’являються відносини «національний виробник — міжнародні виробники».
«Міністерство вбачає баланс у двох площинах: конвергенція ціни, щоб не відбувалося стрибків, та збереження частки ринку національного виробника. Щоб усе це збалансувати, нам потрібно вийти на додаткові рішення із запровадження квот. Якщо ж структура ринку зміниться в більш гармонійний бік, то цілком можливо, комерційний антагонізм зміниться на краще», — говорить Тарас Качка.
Він також повідомив, що рішення про запровадження квот може бути прийняте лише із додатковими елементами, які стосуються ціни, демонополізації, прозорості роботи на ринку і балансування всіх гравців.
«Те рішення, яке запропонувало міністерство, є найгіршим з усіх можливих і є предметом дискусії. Маємо знайти формули, оформити їх у зрозумілі правила для прийняття комплексного рішення. Якщо зараз його не прийняти, то ця проблема знову повернеться», — переконаний Тарас Качка.
Від квот постраждають не лише сільгоспвиробники
Ініціатива Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства щодо запровадження квот на імпорт добрив не отримала підтримки не лише в учасників ринку. Недоцільним таке рішення вважає Президент України Владимир Зеленский, а також низка народних депутатів.
Ігор Колихаєв, народний депутат, заступник голови Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики
Запровадження квот на імпорт мінеральних добрив до України — це порушення принципу розумної конкуренції, що призводить до монополізації ринку. Такі методи мають застосовуватись у виключних випадках.
У випадку запровадження квот на імпорт мінеральних добрив втрати аграріїв будуть суттєвими, зокрема, вартість добрив зросте приблизно на 30%, що збільшить загальні затрати аграріїв на вирощування урожаю приблизно на 10%. В рамках країни — це близько 20 млрд грн.
На сьогодні це буде дуже поспішне рішення, яке може призвести до неконтрольованого росту цін на добрива та посилення впливу монополіста.
Для налагодження відносин між хімічною промисловістю і аграріями необхідно, щоб вартість добрив для внутрішнього споживання не перевищувала їхню вартість на експорт. Також демонополізація ринку сприятиме як налагодженню відносин, так і підвищенню якості вітчизняних добрив. Після чого, на моє переконання, аграрії самі підтримають українських товаровиробників, і примушувати їх до цього за допомогою запровадження різноманітних квот буде не потрібно.
Микола Кучер, народний депутат України, член Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин
Запровадження квот на імпорт мінеральних добрив до України, на мою думку, однозначно антиконкурентне, лобістське за своєю суттю рішення на користь монополії на ринку добрив, яке й близько нічого із захистом вітчизняного виробника не має.
Я ні в якому разі не проти вітчизняного виробника! Навпаки — за розвиток! Але я не вбачаю жодного економічного сенсу в такій підтримці, а бачу при цьому виключно деструктивний вплив на всю сільськогосподарську галузь. Більше того, всі аграрії бажають нормального ринку добрив, на якому би була конкуренція, на якому би були низькі ціни, тим більше, що в світі знижуються ціни на газ, і, відповідно, ми можемо мати якісні недорогі добрива.
Те, що зараз хочуть зробити, — це бажання підняти ціну на мінеральні добрива для сільгоспвиробника. Враховуючи, що витрати на міндобрива — це найбільша стаття витрат, штучне підвищення цін призведе до їх значного здорожчання. А в підсумку — ціна кінцевої продукції АПК. Так, у структурі прямих витрат сільськогосподарського виробника частка добрив складає в середньому 25%, а у випадку пшениці чи ріпаку, за цьогорічними оцінками, перевищить 30%. Якщо у грошах, то це від 100 до 200 доларів на гектар.
Хотілось би запитати у представників уряду: де враховані інтереси українського аграрія при запровадженні квот на імпорт мінеральних добрив до України?
Рішення щодо намірів квотування добрив в умовах монополії вважаю політичним злочином!
На мою думку, ринок мінеральних добрив зараз в Україні достатньо добре структурований. Важливе завдання, яке стояло перед владою минулого року, — необхідно було зупинити демпінговий імпорт російських добрив. Це питання вирішене! І сьогодні ринок добрив якісно ефективно працює. Виникає запитання: навіщо його ламати? Адже будь-які обмеження, будь-які квоти — це корупція та лобізм. А з точки зору формування економічної політики держави — це пригнічення конкуренції, що в свою чергу призведе до зростання цін. Найперше й найголовніше — це не спотворювати конкуренцію! Тільки вільний конкурентний ринок — це запорука стабільних передбачуваних цін як для виробника, так і для кінцевого споживача.
Олег Мейдич, народний депутат України, перший заступник голови Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики
Комітет Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики розглянув питання щодо інформації про наміри Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства ввести квоти на імпорт в Україну мінеральних добрив. За результатами обговорення комітетом прийнята наступна позиція — введення квот на імпорт мінеральних добрив однозначно призведе до підвищення цін на вказану категорію товарів для вітчизняних сільгоспвиробників.
Крім того, експерти вважають, що третім виміром квот на добрива стане удар по товарних стосунках з іншими країнами. Під час консультацій країни ЄС вже заявили, що у вигляді «balancing measures» («врівноважувальні заходи») може постраждати експорт з України зернових, курятини та яєць.
На сьогодні порушення національного інтересу є основною темою протистояння великих хімічних підприємств і споживачів та трейдерів мінеральних добрив. Наслідки для української економіки виходять далеко за межі втрат фермерів від зростання цін на добрива.
Політика національного протекціонізму може бути виправдана в країнах із потужною, конкурентоздатною і динамічною національною промисловістю. Таку промисловість безумовно треба розвивати і підтримувати через інструменти інвестування і податкові преференції. Але для експортоорієнтованої країни, стабільність якої залежить від світового ринку, це може мати серйозні негативні наслідки.
Марина Нікітіна, народний депутат України, член Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики
В результаті структури внутрішнього виробництва ціни на мінеральні добрива станом на сьогодні в Україні вищі, ніж у країнах ЄС, на 30-40%. Після запровадження квотування імпорту прогнозується додаткове підвищення цін внаслідок звуження конкуренції на ринку.
Імпорт зараз є єдиним інструментом, який хоча б частково збалансовує ціну на ринку мінеральних добрив в Україні. Допоки на внутрішньому ринку завищені ціни і відсутня конкуренція, доти обмежувальні заходи щодо імпорту безглузді.
Зростання цін на добрива прямо вплине на собівартість продукції сільськогосподарських товаровиробників, оскільки частка вартості добрив у собівартості продукції складає 20-35%.
В умовах несприятливих погодних умов (посухи), економічної кризи, спричиненої пандемією COVID-19, свідоме покладання на аграріїв додаткових фінансових тягарів є помилковим.
Враховуючи стратегічну важливість для України аграрної галузі, заяви найвищих посадових осіб держави про необхідність підтримки аграріїв, а також намір уряду створити умови для нових робочих місць в агросекторі, звуження конкуренції на ринку мінеральних добрив руками самої держави є ще й нелогічним.
Людмила Лебідь, Алла Стрижеус, AgroPortal.ua