Продається найдорожча вілла Німеччини. Власник — український втікач Гута

У баварському курортному містечку Гарміш-Партенкірхен продається найдорожча вілла Німеччини. Як з'ясувала DW, її власником є українець, який переховується від ошуканих кредиторів і правоохоронних органів.

Сказати, що Villa Glory — розкішний маєток, було би надто скромно. Glory у перекладі з англійської — це «слава» і «велич». Фотографії внутрішнього оздоблення маєтку свідчать, які амбіції мав його господар. «Немов на розкішній яхті, тут були використані лише найбільш вишукані матеріали найвищої якості», — зазначено в оголошеннях на німецьких порталах елітної нерухомості. Ціна маєтку — майже 13 мільйонів євро. Люстри у стилі рококо вінчають собою залиті світлом зали, мармурова підлога випромінює атмосферу палацу італійської знаті. Над інтер'єром працював один з найвідоміших дизайнерів Мюнхена, зазначено в оголошенні про продаж. Хоча у палаці, крім підземного гаража, лише два поверхи, господар не пошкодував коштів на просторий ліфт, оздоблений елітними породами дерева. За претензійністю власник цієї вілли явно перевершив навіть найбагатшого зі своїх сусідів у Гарміш-Партенкірхені — російського мільярдера Романа Абрамовича, якому належить історична вілла Leitenschlössl.

При цьому власник Villa Glory воліє залишатись в тіні. Його прізвище навіть не вказане у реєстрі прав власності. На це є свої причини, як показало розслідування DW.

Скандальний младоолігарх

Купуючи у червні 2010 року земельну ділянку у мальовничому альпійському містечку Гарміш-Партенкірхен площею у 3,7 тисячі квадратних метрів, юний син галицького агробарона мав великі плани. Тут мав постати палац його мрії. 3,3 мільйона євро заплатив за землю 28-річний багатій. Його ім'я міститься в угоді про купівлю землі, яка є у розпорядженні DW: Микола Гута.  

Наприкінці 2010 року, невдовзі після купівлі землі у Гарміші, Микола Гута перебрав керівництво агрохолдингу «Мрія», створеного його батьком Іваном. На той час новий генеральний директор західноукраїнського холдингу, здавалося, уособлював собою нове покоління менеджерів, яке розуміло, як залучити іноземний капітал для розвитку бізнесу і реалізувати величезний потенціал українських чорноземів.

Блискучий розвиток «Мрії»

Вже 2011 року молодий Гута вийшов на міжнародні ринки капіталу. Попит на випущені «Мрією» облігації на Франкфуртській біржі був високий: до 2013 року Гуті вдалося залучити 600 мільйонів доларів. Інвестори з країн Єврозони, де дохідність державних облігацій через політику ЄЦБ впала майже до нуля, з великим ентузіазмом скуповували облігації перспективного агрохолдингу, який обіцяв дохідність у 9,5 відсотка річних. Аби підживити апетит інвесторів, менеджмент «Мрії» створює картинку стрімкого розвитку, орендуючи все нові і нові посівні площі.

2011 року земельний банк холдингу сягнув близько 300 тисяч гектарів. Щоби обробляти такі площі, потрібна була величезна кількість техніки. У цьому побачили шанс заробити і німецькі виробники тракторів і комбайнів. За підтримки уряду Німеччини, який надавав кредитні гарантії, німецькі банки видали кредити на закупівлю техніки і обладнання на загальну суму у 75 мільйонів євро.

Банкрутство серед ясного неба

Влітку 2014 року, немов грім серед ясного неба, шокуюча новина: холдинг оголошує про дефолт. «Мрія» не змогла обслуговувати борг у 1,3 мільярда доларів. Коли кредитори у терміновому порядку взяли підприємство під контроль, випливає правда про багатомільйонні махінації. Виявилося, що протягом багатьох років холдинг насправді не був прибутковим, а його звітність регулярно фальсифікувалася. «Холдинг регулярно отримував платежі за товари, яких ніколи не існувало. Менеджмент використовував частину попередньо виведених з компанії на Кіпр грошей для перехресного фінансування, аби прикрашати звітність. Так вдавалося залучати більше грошей інвесторів», — розповів у розмові з DW фінансовий директор «Мрії» Тон Хулс. Він належить до команди фахівців, якій після банкрутства холдингу кредитори доручили управляти тим, що від нього залишилося.

Однак стягувати з «Мрії» за борги вже й особливо нічого. Земля — лише в оренді. Навіть трактори і комбайни разом з колишнім менеджментом зникли в невідомому напрямку ще до того, як нові керівники холдингу стали до роботи. Микола Гута з сім'єю, як вдалося з'ясувати DW, невдовзі після оголошення дефолту виїхав до Швейцарії, де проживає у кантоні Обвальден. В Україні проти нього відкрито кримінальну справу за підозрою у шахрайстві в особливо великих розмірах, йому загрожує тривале тюремне ув'язнення.

За інформацією кредиторів, він незаконно вивів з холдингу більше 200 мільйонів доларів, зокрема, імовірно, частину грошей, залучених на біржі у Франкфурті. Схема проста, пояснив Тон Хулс: фірма на Британських Віргінських Островах отримує гроші інвесторів і на частину коштів купує десятки офшорних компаній на Кіпрі. На це витрачаються десятки мільйонів, хоча фірми не володіють, умовно кажучи, нічим, крім столу і двох стільців.

Гроші «Мрії», імовірно, у Гарміші

Частина незаконно виведених коштів «Мрії» могла опинитися і в Гарміші, де будувалася вілла Миколи Гути. Фінансування будівництва, вочевидь, організовував Андрій Буряк, на той час фінансовий директор холдингу. Його підпис стоїть під низкою кредитних угод між офшорною фірмою Миколи Гути і кіпрською Oihro Ventures Limited. Не Гута, а саме компанія Oihro була внесена у реєстр як власниця ділянки і вілли у Гарміш-Партенкірхені. На рахунки цієї фірми, як засвідчують копії угод, надійшло щонайменше 20 мільйонів доларів. Гроші надходили Oihro як кредит від компанії Гути на Британських Віргінських Островах. Саме Oihro сплачувала виставлені архітекторами рахунки, а також інші витрати, пов'язані з будівництвом вілли. Копії відповідних документів є в розпорядженні DW. 

На даний момент Villa Glory належить дружині Миколи Гути Вікторії. Вона є власницею нерухомості через іншу кіпрську фірму — Zapatoustra Holdings Limited. Тут також сліди ведуть до «Мрії»: директором Zapatoustra, як свідчить реєстр компаній Кіпру, тривалий час був Сергій Мозіль, колишній юрист холдингу і довірена особа Гути.

Вікторія Гута стала власницею вілли торік восени. На той час її чоловік програв суди щодо екстрадиції до України і отримав від Швейцарії  відмову у притулку. Невдовзі Федеральний адміністративний суд країни має винести остаточне рішення щодо надання притулку Миколі Гуті. У разі відмови він буде переданий правоохоронним органам України. На тлі цих подій Гути продають свою віллу у Гарміші. Імовірно, власники поспішають: нещодавно ціну було знижено з 18 до 13 мільйонів євро.

Німецькі платники податків платять за розкіш

Грошові потоки навколо Villa Glory досі не були предметом цікавості прокуратури у Мюнхені. Однак власністю Гут у Німеччині цілком міг би цікавитися федеральний уряд. Зрештою, як повідомив DW речник міністерства економіки, з федерального бюджету німецьким банкам було компенсовано 24 мільйони євро коштів, втрачених через банкрутство «Мрії». Йдеться про неповернені кредити на сільськогосподарську техніку, які видавалися під гарантії німецького уряду. Такі гарантії уряд надає для підтримки німецьких експортерів.

У випадку «Мрії» боржником є саме холдинг, а не його колишні власники, зазначають у міністерстві. Тим не менше, це не означає, що до Гути не може бути претензій. «Питання фінансових претензій до Миколи Гути має розглядатися у кожній ситуації окремо», — зазначив речник міністерства економіки у відповідь на запит DW. 

Тим часом рахунок, який доведеться сплатити німецьким платникам податків, ще може зрости. Загальна сума гарантій німецького уряду щодо кредитів «Мрії» становить близько 46 мільйонів євро.

AgroPortal.ua за матеріалами Dw.com