Освітянський «велосипед». Чому світ користується ним, а Україна продовжує вигадувати?
Алекс Ліссітса, президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», гендиректор аграрної компанії ІМК
В Україні дуже талановита молодь, її не потрібно надто вже мотивувати, лише дати необхідний майданчик, де вона зможе розвиватися. Натомість нині діючі навчальні плани повністю зарегульовані, або ж одне і те ж викладають кілька днів поспіль, тільки під різним соусом, адже від кількості пар, від кількості занять залежить зарплата викладача тощо.
Для того щоб система освіти в Україні запрацювала, потрібно, щоб сама система була гнучкою: надати більше автономії університетам, щоб вони самі підбирали затребувані на ринку спеціальності, самі набирали необхідну кількість студентів, необхідну кількість викладачів тощо.
На сьогоднішній день у світі найуспішнішою моделлю є англо-саксонська, де, по суті, домінують британські, американські та австралійські університети. Ця модель дуже проста: тісна співпраця бізнесу і держави. Також ефективною є європейська модель. За цією моделлю держава майже повністю фінансує виш, виставляючи певні умови до самих закладів освіти.
Ми намагаємося видумати власну модель: і частково студенти платять, і частково бізнес підтримує, проте держава хоче контролювати кожен процес. Так не працює! Щоб зробити прорив у цій сфері, нам потрібно переосмислити те, що маємо, відійти від радянської системи, де держава впливала на все, перейти до тієї моделі, яка є успішною і зрозумілою для усього світу. Іншого варіанту в нас немає.
На жаль, забуваючи про те, що людство вже винайшло велосипед, в Україні намагаються створити власний велосипед, у тому числі й в освіті. А його вже придумали: два рівнозначних колеса, далі — лише деталі.
Олена Ковтун, програмний координатор проєкту «Агрокебети», доцент НУБіП
Зараз студентам важливо бути активними, перед ними сьогодні відкрито безліч можливостей. Основне — бачити, що буде на фініші, й намагатися всі роки навчання накопичувати знання.
У новому Законі України «Про вищу освіту» є окремі новації щодо вступу, зокрема, запровадження опції мотиваційного листа з 2021 року, але ця вимога не є обов«язковою і залишається на розсуд університетів.
Насправді, в правилах прийому при вступі до навчальних закладів прописано, що за мотиваційний лист нараховуватиметься незначна кількість балів (1% вступного балу). Це, скоріше, введено для того, щоб абітурієнт задумався, структурував свої думки і для себе зрозумів, для чого він іде навчатися за цією спеціальністю. Оцінки за мотиваційний лист повинні бути оприлюднені на офіційному сайті закладу вищої освіти до того часу, як розпочнеться офіційний старт основної сесії ЗНО, щоб уникнути маніпуляцій.
Коли ми започатковували з бізнесом новітню магістерську програму «Агрокебети», ми просили написати абітурієнтів мотиваційні листи, тому що Наглядовій раді та компаніям-стейкхолдерам проєкту було цікаво, чому апліканти обирають саме аграрну галузь. Але, з нашого досвіду, мотиваційні листи не розкрили здібностей абітурієнтів так, як це відбулось на співбесідах з членами Наглядової ради та представниками компаній-учасників проєкту «Агрокебети». Я не думаю, що це нововведення матиме значний вплив на рейтингові списки абітурієнтів, адже Києво-Могилянська академія, Український католицький університет, Міжнародний інститут менеджменту, новітня магістерська програма «Агрокебети» використовують цей інструмент для того, щоб допомогти студенту зорієнтуватися щодо правильності вибору спеціальності.
Віктор Тиховод, студент Таврійського державного агротехнологічного університету ім. Дмитра Моторного
Для молодих спеціалістів найвагомішою мотивацією є кар»єрне зростання, висока оплата праці, можливість постійного навчання і розвитку в професійній діяльності, отримання досвіду за кордоном.
«N.B!» Краща аграрна практика 2019: що насправді мотивує сучасного студента
Олена Артазей, директор департаменту з управління персоналом UKRAVIТ
У нас нелегке завдання — мотивувати покоління Z, враховуючи, що це молодь зовсім нового формату, і, відповідно, підходи мають бути інші. З досвіду можу сказати, що із 10 студентів, які навчаються на 4-5 курсах, четверо вирішує змінити напрямок спеціальності. Маємо враховувати особливість, що покоління Z, навіть при хорошій освіті, дуже швидко змінює свої вподобання.
Завдання університету — надати можливість вибору вже у процесі навчання, а також мотивувати студента сучасною базою навчання.
Наприклад, в «Інституті здоров«я рослин» у Черкасах найінноваційніше обладнання, і студент, потрапивши до нас, може отримати колосальний досвід.
Кілька років тому компанія UKRAVIТ започаткувала програму «Формула успіху», до якої на конкурсній основі з аграрних навчальних закладів запрошуємо студентів агрономічної спеціальності для проходження практики. Наші регіональні представництва подають запит, яку кількість студентів вони готові взяти на практику, і ми формуємо групи. Торік у нас було 6 студентів на практиці, з двома із яких ми тримаємо зв'язок і маємо сподівання, що по закінченню ЗВО вони прийдуть до нас працювати.
Агроринок відрізняється від інших ринків тим, що потребує поглиблених знань. Тому тут молодих спеціалістів важче знайти, ніж в іншій галузі.
Ольга Дигун, керівник департаменту маркетингу UKRAVIТ
Нематеріальна мотивація для сучасної молоді часто має набагато більше значення, ніж матеріальна. Адже вона прагне, в першу чергу, розкрити свій потенціал, отримати нові актуальні знання та навички, а головне — максимально ефективно втілити їх у роботі.
Можливість пройти стажування в »Інституті здоров«я рослин» є для них гарним стартом на цьому шляху. Адже таким технологічним оснащенням та видами і кількістю лабораторних досліджень не може похвалитися жоден із наукових центрів України. Додайте до цього той факт, що вже сьогодні, коли інші наукові установи лише переходять на європейські стандарти, ми вже працюємо за світовими методиками і відповідаємо міжнародному стандарту ISO. Крім того, наші науковці увійшли у першу в країні робочу групу Global G.A.P. і активно працюють над впровадженням європейських і світових норм безпеки та якості продукції в Україні.
Тетяна Іщенко, директор ДУ «Науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти»
Освіта має бути мобільною, швидко реагувати на будь-які зміни в житті суспільства та потреби сьогодення. Дуальна освіта найбільш актуальна для виробничих, технологічних спеціальностей, аграрного сектору та ІТ.
При вході до одного з університетів написано: «Для того, щоб знищити націю, не потрібні бомби та ракети. Необхідно лише погіршити якість освіти і дозволити списування».
В Україні гостро бракує фахівців робітничих професій. Лише 20% випускників шкіл обирають навчання у професійно-технічних закладах освіти, натомість у Чехії, Хорватії, Австрії чи Фінляндії — 70%. Зношеність обладнання закладів вищої освіти сягає 60-80%, а подекуди — до 100%.
Досвід підготовки фахівців для аграрної галузі в провідних країнах Європи свідчить про те, що дуальна форма здобуття освіти є ефективною щодо підготовки кадрів для АПК певних спеціальностей у коледжах, технікумах та училищах.
Водночас дуальна освіта не може носити масовий характер, а підходить тим, хто має витримку, самоорганізованість, мотивацію протягом усього періоду навчання, а також за наявності можливостей і великої відповідальності роботодавців. Для запровадження дуальної форми здобуття освіти в Україні є достатнє підґрунтя.
Ольга Сидоренко, директор видання Agroexpert
Сьогодні у випускників з аграрною освітою на ринку праці набагато більше перспектив, ніж у студентів з іншими спеціальностями Києво-Могилянської академії чи Національного університету ім. Т. Шевченка.
Багато років професії аграрного сектору вважалися непрестижними, але я з власного досвіду знаю, що маючи за основу аграрну освіту, можна працювати економістом, менеджером з продажу, фінансистом і знайти себе в інших сферах. І при цьому аграрна освіта дуже допомагає.
В Україні лише потрібно подумати над поверненням престижності профільної освіти — ПТУ. Можливо, піти шляхом, як це зробили німці: у них ПТУ мають назву Fachhochschule, де навчають практично, і за три роки там студенти отримують рівень бакалавра. Англійською мовою це звучить — University of Applied Science. Тож можливо, якщо ми назвемо ПТУ по-іншому, діти захочуть там навчатися і освоювати класні професії.
Вікторія Таран, керівник відділу маркетингу департаменту кукурудзи та соняшнику «КВС-УКРАЇНА»
В нашому бізнесі професія агронома повинна бути базовою умовою, як, наприклад, сьогодні є англійська мова. Якщо є розум, знання і мотивація, то в молодого спеціаліста все вийде. А мотивація — це внутрішня річ, яку не може дати жоден університет і батьки.
Олександр Прус, керівник виробництва департаменту кукурудзи та соняшнику «КВС-УКРАЇНА»
Щоб утримати спеціалістів на підприємстві, стараємося, щоб вони постійно отримували нові знання. Зараз запровадили курси англійської мови. Також надаємо соціальний пакет: страхування, оплачувана відпустка, забезпечуємо зручні умови праці й, звісно, конкурентну заробітну плату.
В Україні існує проблема з освітою, починаючи ще зі школи. До того ж профтехнавчання в нас зовсім відсутнє, а такі працівники потрібні для роботи, наприклад, на 50% потужностей компанії «КВС-УКРАЇНА». Також слід переглянути кількість вищих навчальних закладів в Україні, бо нам не потрібно їх так багато.
За три роки ми набрали на виробництво більше 50 осіб, торік взяли 15 працівників. Більшість колективу — молодь, і частину з них ми перевчили: наприклад, людина, що за професією енергетик, сьогодні працює в нас технологом.
Вікторія Мельник, студентка Вінницького національного аграрного університету
Було б добре, щоб університети надавали випускникам допомогу в пошуку першого місця роботи, адже не всі можуть відразу влаштуватися. Зі свого досвіду можу сказати, що в нашій країни існує упереджене ставлення до агрономів жіночої статі.
Анатолій Циркун, керівник новітньої магістерської програми «Агрокебети»
Новітня магістерська програма «Агрокебети» започаткована з метою здійснення революційних кроків у освітянському процесі та підготовки для ринку тих спеціалістів, які потребує бізнес.
Перший семестр навчальної програми «Агрокебети» вже позаду, здані іспити, і за їх результатами вже складено рейтинг успішності студентів. Загалом отриманим результатом задоволені як засновники, так і студенти цієї програми. Вони не очікували, що отримають так багато контенту з практичним нахилом, адже ми в навчальну програму залучаємо багато практиків з бізнесу, які дають не лише теоретичні знання, а й показують, як це все працює в компанії на практиці.
Зараз студенти в очікуванні практики, бо після двох семестрів навчання, з квітня по жовтень, вони проходитимуть її в найуспішніших агрогосподарствах України та зможуть закріпити теоретичні навики і знання зі своїм ментором на практиці.
Вже зараз ми бачимо успішність проєкту, і він, безсумнівно, має майбутнє. Тож ми хочемо поширювати його в інші регіони та в інші навчальні заклади. «Агрокебети» вже відібрали для реалізації навчальної програми на 2020/21 навчальний рік три аграрних виші. З 1 вересня програма «Агрокебети» в кожному з них набере групу з 25 осіб, і в НУБіП пройде друга хвиля набору — дві групи по 25 осіб. Загалом програма «Агрокебети» для навчання має набрати 125 студентів.
Іванна Шевцова, студентка Вінницького національного аграрного університету
Як правило, студенти розподіляються у співвідношенні 50/50: ті, які прийшли навчатися аграрній спеціальності за вподобанням, за покликом, та друга частина — за порадою батьків чи через невизначеність.
Звісно, навчатися і здобувати вищу освіту краще, коли ти цікавишся і вникаєш у всі навчальні процеси, а в майбутньому бачиш себе фахівцем у цій сфері.
Людмила Лебідь, AgroPortal.ua