#Індекс АПК. Львівська область

14 червня 2019, 06:37 7280

Площі сільськогосподарських угідь Львівщини становлять всього лише 2,8% від площі угідь України, а на одного жителя області припадає 0,4 га сільськогосподарських земель, тоді як у середньому по Україні цей показник становить 0,8 га. Тут обрали свій шлях — в регіоні активно розвивають туризм, вдало поєднуючи його з аграрним виробництвом, приваблюючи туристів локальними продуктами та розвитком оригінальних напрямків агробізнесу.

За результатами дослідження «Індекс агроефективності областей», проведеного асоціацією «Українский клуб аграрного бізнесу» та Інститутом аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою IAMO (Німеччина), Львівщині не вистачило лише кількох пунктів, щоб отримати лідерство в цьому рейтингу. Але ця область увійшла до п'ятірки найкращих регіонів за показниками ефективного використання ресурсного потенціалу загалом у сільському господарстві та посіла перше місце за Індексом агроефективності в тваринництві.

Тваринництво: молочна ферма з сироварнею і амбіціями

Щоб займатися тваринництвом, потрібно мати довготривалу оренду землі, адже цей напрям потребує значних інвестицій. Подружжя Олега і Анни Темчишин ризикнули: не маючи жодного гектара у власності, на орендованих землях у Пустомитівському районі з 2014 року займаються молочним тваринництвом.

Село Селисько знаходиться за 20 км від Львова, але тут мешкає мало людей, немає школи, а єдине підприємство, де місцеві жителі можуть заробити на життя, — родинна ферма, власники якої мають амбіцію розвивати агротуризм. Олег і Анна разом із трьома синами та невістками планують перейняти досвід швейцарського проекту з виготовлення екопродукції та відродження місцевих традицій.

Сьогодні у ФГ «Агротем» утримується 160 корів двох молочних порід — червоно-рябий голштин і джерсей.

«Починали з симентальської породи, але це мясомолочні корови, і після поїздки на ферми Данії за порадою тамтешніх фермерів ми їх змінили. Штучно запліднюємо всіх телиць спермою бичків джерсейської породи. В джерсеїв дуже жирне молоко, а голштини дають багато молока, проте меншої жирності, і сьогодні на фермі надої на одну корову складають у середньому 4632 л», — розповідає керівник господарства Олег Темчишин.

На фермі встановлена данська система безконтактного доїння, і молоко з доїльних апаратів відразу надходить у холодильник, а звідти — у сироварню. До процесу доїння залучено всього лише двоє людей.

Навколо ферми загорожені поля, куди після годівлі та доїння виходять тварини. Таке вільне утримання триває з початку тепла і до пізньої осені.

«Якщо цього року буде гарний врожай, то плануємо взяти кредит у банку «Львів» для дообладнання ферми. Для цього бізнесу потрібні стабільні кошти, щоб завжди були якісні корми, вчасно роздані, проведені всі ветеринарні заходи. Ми вже три роки не маємо змоги збільшити поголів'я, просто для цього немає місця. Натомість ми всі ці роки, щоб не розширятись, проводили дуже якісне вибракування тварин, брали до уваги всі показники: надої, як проходить отелення, штучне запліднення», — зазначає Анна Темчишин.

Як розповіла в.о. директора департаменту агропромислового розвитку Львівської ОДА Людмила Гончаренко, в області діє Комплексна програма підтримки та розвитку агропромислового виробництва на 2016-2020 рр., відповідно до якої щорічно з обласного бюджету Львівщини виділяється на різні напрямки до 20 млн грн.

«Однією з найцікавіших програм є пільгове кредитування для дрібних виробників під 5% річних терміном на 5 років у розмірі, визначеному бізнес-планом, але не більше 500 тис. грн, з відтермінуванням погашення основної суми зобов'язання до 1 року. У комплексній програмі брало участь і ФГ «Агротем». Взявши кредит, вони роблять оглядовий майданчик для туристів», — розповідає Людмила Гончаренко.

За кредитні кошти молодше покоління Темчишин зараз освоює ще один напрям — вівчарство. Один із синів — Олег Темчишин із дружиною Наталею — утримує 100 овець молочної остфризької породи. В день вівця дає 5-6 літрів молока, і це найбільші надої серед усіх порід. До речі, вперше цю породу тварин на Західну Україну привезла з Чехії саме родина Темчишин.

«Батько займається коровами, а ми з дружиною маємо вже свою родину, тому вирішили розпочати власну справу. Це цікавий, новий напрям, незайнята ніша. Якби була можливість, то розводили би і кіз. Раніше я працював у Данії, тому маю певний досвід, але важко, оскільки в Україні немає професійних овечих молочних ферм, тож доводиться консультуватися з бельгійськими фермерами», — розповідає Олег.

Овеча ферма обійшлася Олегу і Наталі приблизно в 2 млн грн. З урахуванням, що вони вже мали збудоване приміщення для утримання тварин. Половину коштів отримали з державних програм підтримки, з яких 500 тис. грн — за програмою «Будівництво на селі».

Все молоко з двох ферм забирається на сироварню, навіть доводиться докуповувати, бо не вистачає власної сировини. У процесі виробництва сирів молока ніхто не торкається, прямо з ферми воно надходить по насосах у виробничий цех.

«Ми мали 33 корови і побічний продукт у виробництві — молоко. Почали з продажу молока, але додану вартість дає перероблений продукт. У 2014 році почали робити кисломолочний сир, переробляючи щодня 1 тонну молока. У виробництві це найважчий сир, і кожному сировару потрібно починати з нього. Найважче добитися стабільності смаку в усіх партіях, незважаючи на зміну якості молока при сезонній зміні кормів», — розповідає Анна Темчишин.

Керівник напрямку переробки молока «Львівська сироварня Джерсей» Вікторія Книш зазначає, що в сироварінні немає рецептур, є лише базові принципи, а сир вариться виключно «на руку», і тому справжні сировари, які виготовляють крафтові сири, не використовують комп'ютеризовані системи рецептур.

Загалом «Львівська сироварня Джерсей» виробляє близько 40 позицій молочної продукції — вершки, масло, йогурти, молоді й витримані сири. За добу тут переробляється до 3 тонн молока. Вікторія працює з усіма видами молока і в цьому році планує варити вже купажі, тобто сири на основі коров'ячого, козиного і овечого сиру.

«Коли ми починали, то знань про правильне проектування сироварні не було, тому відразу не могли розрахувати, скільки потрібно місця, і будувалися поетапно. Наразі прораховуємо вартість ще однієї лінії для нового цеху. Вже існуюче обладнання буде інтегроване в нову лінію, і обсяги переробки молока зростуть до 5 т на добу. Зараз маємо три котли, додамо ще йогуртний котел і окремий котел для овечого молока», — розповідає Вікторія Книш.

Цьогоріч також продовжують облаштовувати підвали для дозрівання сирів на зразок італійських. Торік у липні задіяно дві камери з чотирьох, разом вони орієнтовно розраховані на вміст 15 тонн сиру. В кожній камері свій температурний режим і своя вологість.

«Ми були на екскурсії в підвалах італійської компанії, яка виготовляє найкращі в світі масло і сири. Це був «вибух мозку»! Це кам«яне невеличке місто, де живе 51 людина, і всі працюють в цих підвалах, де дозріває сир вартістю близько на 5 млн євро. Повернулися з тих підвалів під таким враженням і вирішили зробити в себе щось подібне», — згадує Вікторія Книш.

Як правило, сири закладаються влітку і восени, а зимою — розпродуються. Наразі в камерах для зберігання «Львівської сироварні Джерсей» найбільш витриманій голівці сиру два роки. В камерах також лежать сири, які обростають пліснявою, з митими скоринками, є тут головка коров'ячого сиру на 30 кг, яка зроблена з 300 л молока, цей сир схожий на швейцарський канталь і належить до групи альпійських сирів.

Вікторія щороку їздить на навчання до найкращих сироварів світу, а її сири вже стали призерами багатьох міжнародних сирних фестивалів і постійно отримують гран-прі на українських фестивалях сиру.

«Якщо ми все так облаштуємо, як заплановано, відкриємо гостинний двір, де можна буде зупинитися, запровадимо проект для шкіл, щоб безкоштовно привозити на ферму дітей, показувати корів, виробництво сиру, проводити для них дегустації та з дитинства виховувати в них працелюбність і любов до України», — ділиться планами Анна Темчишин. 

Рослинництво: великі поля великих компаній та їхні соціальні проекти

За словами заступника директора департаменту агропромислового розвитку Львівської ОДА Павла Дигдала, важко визначити найперспективнішу галузь у Львівській області, але рослинництвом займаються здебільшого великі компанії.

«Економічно вигідною для області є поки сировина — зерно. Але наша мета, щоб виробники, які виробляють сьогодні сировину, — зерно, молоко, ягоди — переходили на виробництво продукту з доданою вартістю, щоб заробляли не на реалізації сировини за мінімальними цінами, а щоб продавали готовий продукт харчування. Також не менш цінуються дрібні виробники з їхньою крафтовою продукцією, яка вироблена власними руками», — зазначає Павло Дигдало.

Одна із найбільших компаній за обсягами земельного банку на Львівщині є Continental Farmers Group (CFG) і «МРІЯ Агрохолдинг». Об'єднана компанія CFG/«МРІЯ» працює в шести областях України з банком землі близько 200 тис. га, в тому числі на Львівщині обробляє 45 тис. га, тобто 25% від загального земельного банку компанії.

У Львівській області агрохолдинг працює на території 8-ми районів, частина з яких вже має об'єднані територіальні громади. Наприклад, в Кам'янка-Бузькому районі, де CFG/«МРІЯ» орендує понад 16 тис. га, створено дві громади — Кам'янка-Бузька міська з банком оброблюваної землі понад 5 тис. га і Жовтанецька ОТГ з банком оброблюваної землі понад 3,5 тис. га. Зокрема, Жовтанецька ОТГ об»єднала три сільських ради — Великоколоднівську, Жовтанецьку і Вирівську.

«Ми виділяємо відповідний бюджет для підтримки соціальних проектів у розмірі 100 грн/га оброблюваної землі. Фінансуємо за ці кошти різні проекти за пропозиціями громади — освіта, медицина, дороги. В цьому році загалом соціальний бюджет CFG/«МРІЯ» складе 25 млн грн. Ми зацікавлені в реалізації не дрібних проектів, а починаючи від 100 тис. грн, щоб разом із громадою, залучаючи додаткові кошти бюджетів різних рівнів, робити комплексні речі», — розповідає заступник начальника соціально-інвестиційного відділу об»єднаної компанії CFG/«МРІЯ» Володимир Шегда.

Голова Жовтанецької ОТГ Ярослав Деркач відмічає, що співпраця між агрохолдингом і громадою дуже тісна, зокрема, в реалізації різних проектів.

«Торік ми підписали угоди на базі Львівської облради щодо реалізації мікропроектів, зокрема, наша громада виграла 6 мікропроектів — перекриття даху двох шкіл, пожежної частини, закупівля комп'ютерної техніки в школу, капітальний ремонт ФАП в с. Колоденці та благоустрій дитячого садка. У п'ять із цих проектів залучені спонсорські кошти від об'єднаної компанії CFG/«МРІЯ», — розповідає Ярослав Деркач.

За його словами, також у цьому році Жовтанецька ОТГ планує разом із CFG/«МРІЯ» ремонтувати дороги. На Львівщині вже є гарна практика, коли за рахунок співфінансування бізнесу, бюджету ОТГ і обласного бюджету ремонтуються місцеві дороги.

Як відзначив Володимир Шегда, CFG/«МРІЯ» окрім соціальних проектів планує розвивати на Львівщині сільськогосподарські кооперативи.

«Для цього регіону нехарактерні молочні кооперативи, тож, можливо, бджолярський чи виробничий, але ініціатива про створення має йти від громади. Зокрема, на Тернопільщині зараз працюємо над підтримкою вже існуючого ягідного кооперативу, який має насадження малини на 15 га. Пропонуємо фінансову допомогу — 100 тис. грн, а також хочемо допомогти отримати кооперативу 150 тис. грн з обласного бюджету для придбання додаткового обладнання», — розповідає Володимир Шегда.

Щодо власного виробництва, то об»єднана компанія CFG/«МРІЯ» буде і надалі розвивати три базових напрямки — зернові, картопля і цукровий буряк.

Тепличне господарство: голландські технології на Львівщині

На території області працює чотири великих тепличних господарства, найбільше знаходиться в Сокальському районі — «Сотеко», де на 7 га вирощують огірки, помідори та зелень. Такий самий асортимент, але меншу на 1 га площу має «Стрий теплиця» в Стрийському районі. В Пустомитівському районі на 2,5 га працює тепличний комплекс «Провесінь».

Цікавим проектом із незвичайним досвідом, іноземними інвестиціями і найновішими технологіями є компанія «Галіція Грінері», яка знаходиться в м. Буськ. Компанія повністю належить Galicia Greenery Holding BV, а двоє з акціонерів: нідерландські об»єднання виробників сільгосппродукції Prominent та Rainbow, що об'єднують понад 40 тепличних виробників у Нідерландах.

Виробництво на території Буського району діє з травня 2015 року, але цьому передувало два роки вирішення бюрократичних питань і будівництво тепличного комплексу. Компанія розпочала з 3400 м2, а в 2017 році добудували другу частину, і зараз загальна площа становить 8 тис. м2. Майже все займає салат, у невеликій кількості є пряні трави для асортименту на замовлення ресторанів.

В «Галіція Грінері» використовується голландське обладнання і технологія вирощування, яка розрахована на поштучний продаж салату в торговельних мережах. Вирощений салат реалізовується по всій Україні, але найбільше у Львові, Києві, Дніпрі та Рівному.

«Технологія починається з посіву салату, для чого готуються спеціально пінопластові лотки. Це робиться вручну, але наразі ми шукаємо механічну альтернативу, щоб автоматизувати процес, тому що маємо проблему з робочими кадрами. Особливо на літо, коли всі масово виїзджають за кордон на заробітки», — розповідає агроном тепличного комплексу «Галіція Грінері» Ольга Дончак.

Агроном тепличного комплексу «Галіція Грінері» Ольга Дончак
Агроном тепличного комплексу «Галіція Грінері» Ольга Дончак

В технології вирощування використовується спеціальний торф'яний субстрат, яким наповнюють касети. За день можна посіяти салат в 300 касет, при цьому в кожній касеті по 24 насінини.

«Торф'яний субстрат возимо з Прибалтики, адже в Україні немає якісного торфу, він дуже засмічений бур«янами і не відповідає потрібним якісним характеристикам за рівнем кислотності та вмістом мікроелементів. Насіння використовуємо дражоване, яке має 100% схожість, і його зручніше сіяти», — зазначає Ольга Дончак.

Після посіву касети відправляються в спеціальну камеру пророщування, де за відносної вологості майже 100% за температури 22°С у повній темряві 36 годин проростає насіння. Потім виставляється в теплицю. Кожна теплиця має 5 басейнів, один із яких є насіннєвий. В середньому салат росте в літній період 28-32 дні, взимку — 45 днів.

Через те що ця культура потребує 17 годин світлого дня, в зимовий період освітлення включене цілодобово (листопад-березень), а вже з квітня, коли день довше, вимикається.

Як розповідає Ольга Дончак, найбільш популярний салат сорту Лолло Біонда. Його зрізають, як правило, о 6-8 годині ранку тричі на тиждень і відправляють до супермаркетів.

Садівництво: для вирощування потрібне зберігання

Фермерське господарство GREEN GARDEN засноване в 2012 році в селі Новосілки Буського району Львівської області. Саду, який займає майже 40 га, вже сім років, і якраз він вступив у повне плодоношення. Сьогодні тут вирощують на 26 га яблука восьми сортів, груші, сливи, вишні, черешні, але найбільша гордість — персик, адаптований до кліматичних умов регіону.

«Цього сезону заморозки сад переніс добре, обробляли дерева спеціальними препаратами — антистресантами, тож сподіваємося на гарний врожай: з 1 га плануємо зібрати 40 тонн яблук. Торік 16 серпня пройшов страшний град, і весь наш урожай — яблука, груші, сливи — побило вщент, навіть на переробку не можна було здати. Вирощені й майже дозрілі фрукти довелося використати як органічне добриво. Через таку ситуацію ми змушені були цьогоріч просити в постачальників відтермінування в платежах за препарати», — розповідає керівник підприємства Олексій Юрчишин.

За його словами, найвразливішим і найважливішим періодом для саду є період бутонізації, тому важливо в цей період встигнути все вчасно зробити по захисту саду від парші борошнистої та плямистостей. В цей період, як правило, всі працівники господарства, а їх у сезон нараховується до 25, працюють без вихідних.

Керівник підприємства GREEN GARDEN Олексій Юрчишин
Керівник підприємства GREEN GARDEN Олексій Юрчишин

«Мати на сьогодні промисловий сад і не мати, де зберігати продукцію, — це нерозумно, бо виростити — то одна справа, а донести його до споживача — зовсім інша. Тому в 2015 році ми побудували сховище з регульованим газовим середовищем. Маємо 12 камер, розрахованих на загальний обсяг одночасного зберігання до 2 тис. тонн яблук. Кожна камера закривається герметично, і яблуко може зберігатися рік. Крім того, там встановлена ще лінія калібрування, сортування з різними сканерами за розміром, кольором та іншими параметрами. Машина за годину калібрує до 3 тонн яблук», — розповідає Олексій Юрчишин.

Оскільки минулого сезону GREEN GARDEN не мали свого врожаю, то частково сховище віддали в оренду іншим виробникам. За цей час придивились до торговельних мереж і вивчили вподобання споживачів. Олексій Юрчишин розповідає, що на всі яблука є свій покупець, але є певні тенденції, наприклад, червоні яблука купують більше взимку, а весною українці полюбляють більше зелене яблуко.

В GREEN GARDEN подумують про власну переробку і експорт плодів. Хоча поки потужностей і формування гуртової партії замало для експорту.

Рибництво: племінний репродуктор і риболовля

На Львівщині галуззю рибництва займається 28 підприємств на площі водного дзеркала 4839,18 га та 27 фізичних осіб на 610,54 га при загальній площі внутрішніх водойм області в 42,8 тис. га. За 2018 рік сільгосппідприємства виловили 716 тонн риби та 276 тонн — фізичні особи.

Також на території Львівщини знаходиться дослідна станція Інституту рибного господарства і 5 підприємств, які займаються племінною справою у галузі рибництва: «Добротвірський рибзавод» розводить товстолобика строкатого та білого амура, «Львівський облрибкомбінат» — коропа, ФГ «Голуба нива» — форель райдужну.

В Пустомитах на підприємстві «Карпатський водограй» на майже 100 га водного дзеркала розводять рибу різних порід, але племінний репродуктор діє лише по породі амурський сазан.

«Окрім розведення племінної риби, ми ще розводимо коропа, товстолобика, білого амура, щуку, окуня, судака, карася, лина, сома та ляща. Також ми працюємо над відновленням осетрових, а саме дніпровської стерляді», — розповідає керівник господарства «Карпатський водограй» Олег Габуда.

За його словами, торік було виловлено 55 тонн риби, але на такій площі можна потроїти результат і виловлювати до 150 тонн риби щороку.

Керівник господарства «Карпатський водограй» Олег Габуда
Керівник господарства «Карпатський водограй» Олег Габуда

А ще «Карпатський водограй» входить до агротуристичного кластеру «ГорбоГори», тому Олег Габуда активно розвиває риболовлю та працює над створенням інфраструктури для зручності туристів.

«Туристи вибагливі, вони хочуть не лише пасивного відпочинку, але й поїхати в село на свіже повітря, подивитися, як працюють в господарстві, покуштувати свіжу продукцію, погуляти сільською місцевістю.

Щодо розвитку сільського туризму Львівська область має дуже хороші перспективи, маємо велику перевагу, бо область знаходиться на кордоні з ЄС і має великий фронт робіт, щоб залучати іноземних туристів. Можливо, українці не їздитимуть до Туреччини чи Єгипту, а приїдуть до нас подивитися на архітектуру, завітати, наприклад, у Пустомити в фермерський магазин, відпочити на озерах, подивитись, як розводять равликів, пасуть овець, виробляють сири», — зазначає Павло Дигдало.

Делікатесний бізнес: 25 тонн равликів за сезон

У селі Солонка, що в Пустомитівському районі, родина Юськевичів уже пятий сезон займається фермерським вирощуванням равликів. За цей час Ірина та Іван облаштували равликову ферму, налагодили переробку, створили гостьові тури, а головне — вже є впізнаваний бренд «Західний равлик».

Як розповіли Іван та Ірина, на облаштування ферми, приблизно з розрахунку на гектар землі, та із закупівлею всього необхідного, витратили понад 100 тис. євро. А ідея займатися равликівництвом у подружжя виникла з курйозного випадку. «Відпочивали в Греції, й одного разу на вечерю в ресторані нам подали равликів. Пам«ятаю, що навіть не знав, як їсти цей делікатес. Виделкою якось розбив мушлю, і все з тарілки полетіло на сукню дружині, що сиділа навпроти. З нас сміялися всі присутні, але незважаючи на це, Ірі страва дуже сподобалася. Ми не мали інформації про розведення, думали, що на вирощуванні равликів можна гарно заробляти, практично не витрачаючись. Та виявилося, що цей бізнес потребує значних інвестицій та людей для обслуговування ферми. А зараз важка ситуація з найманими працівниками, тому важко виходити на великі площі. Попередні роки у нас в планах було працювати на 5-7 га, але поки зупинились на 1,5 га», — розповідає Іван Юськевич.

На фермі на початку сезону утримується тонна маточного поголів«я середземноморських і африканських равликів, а це понад 100 тисяч особин, які забезпечать посадку молодняка на 1,5 га поля, а в кінці сезону буде близько 25 тонн продукції.

Сам процес вирощування равликів складається з певних циклів. Все починається в березні-квітні з цеху репродукції, де з маточного стада максимально потрібно вийняти ікру.

«За статистикою, після скидання ікри 80% равликів гине. Для равлика це страшне виснаження, адже співвідношення виробленої ікри до площі тіла молюска становить 85%. В процесі роботи ми створили певні умови для реабілітації равлика. Така система зменшила смертність до 50%», — розповідає Іван Юськевич.

Другий цех — інкубації, де ікра перетворюється на молодняк. Потім є проміжний етап — теплиця, оскільки африканський равлик боїться морозу. Але вже з середини травня равлик випускається в поля, де знаходиться аж до збирання врожаю.

Іван Юськевич, співвласник равликової ферми Західний равлик
Іван Юськевич, співвласник равликової ферми «Західний равлик»

В теплицях та на полі висаджена спеціальна культура — ріпак, схрещений з пекінською капустою, — це корм, який обов«язково має бути в раціоні равлика на ранніх етапах життя. Насіння цієї зелені Юськевичі привозять з-за кордону. Також на полі має бути встановлена спеціальна система зрошування, яка розприскує вологу дуже дрібними краплями, що схоже на туман. Від цього равлики прокидаються і готуються споживати корм.

З середини вересня до початку жовтня равликів збирають і утримують у спеціальних теплицях без їжі. Частину з них відбирають для споживання, а решту готують до сну у спеціальних ящиках у холодильних приміщеннях. За умови дотримання спеціальних температури і вологи в стані анабіозу равлик може зберігатись 6-7 місяців без їжі.

Для переробки равликів, а це доволі довгий процес — вийняти м«ясо, вичистити мушлю, дезінфікувати і відшліфувати, немає жодного автоматичного пристрою, все робиться вручну. За часом цей весь процес займає 5 годин. На тиждень три робочих дні виділено під переробку, а на рік, як правило, відбувається три масових забої равликів, тоді до справи залучається більше людей.

На «Західному равлику» не лише вирощують і реалізують равликів, а ще проводять навчання і забезпечують інші господарства маточним поголів«ям та маленькими равликами.

Ірина Юськевич, співвласниця равликової ферми Західний равлик
Ірина Юськевич, співвласниця равликової ферми «Західний равлик»

«Маємо дуже багато учнів, які теж почали займатися цією справою, і наша теперішня мета — забезпечити їм збут продукції до Європи. Тому ми маємо працювати перш за все в цьому напрямку. Ми вже внесені до списку експортерів, але поки не було відправлень, оскільки до цього часу не мали потрібного тоннажу продукції, партія має бути не менше 100 тонн. Плануємо постачати до Франції, Італії, Нідерландів, Іспанії та працюватимемо напряму із заводами, а не посередниками», — розповідає Ірина Юськевич.

Поки що працюють із магазинами і ресторанами, які замовляють до 10 кг равликів, найбільше цього делікатесу Юськевичі продають безпосередньо на фермі під час гастротурів.

Агротуристичний кластер «ГорбоГори»: сила в єдності

За словами Людмили Гончаренко, показник доданої вартості на Львівщині не змінюється і складає 9-10%, що означає, що в регіоні виробляється сировина, а не продукція, готова до споживання.

«Аби запроваджувати ланцюги доданої вартості, за ініціативи Мінагропроду, зокрема департаменту розвитку фермерства, було запропоновано на одному з семінарів створити на Львівщині агротуристичний кластер. Наша область цікава своєю архітектурою і приваблива для туристів, а за останніми тенденціями люди, які приїздять до Львова, хочуть бачити не лише місто, а бажають скуштувати крафтову місцеву продукцію, побачити, де вона виробляється. Ми започаткували створення такого агротуристичного кластеру «ГорбоГори». До цього долучились виробники, органи місцевого самоврядування і наукові установи», — розповідає Людмила Гончаренко.

Для того щоб розвивати господарства і територію, в 2017 році був створений проект «Розвиток сільського підприємництва та інфраструктури агротуристичного кластеру «ГорбоГори», який в результаті переміг у конкурсі проектів міжнародної технічної допомоги, секторальної підтримки. Загальна вартість — 27,6 млн грн. Ці кошти «ГорбоГори» отримають орієнтовно на початку другого півріччя 2019 року, і в них залишиться рік для реалізації запланованих проектів: розвиток інфраструктури сільських громад, будівництво туристично-інформаційного центру, школи майстрів, створення двох кемпінгів та сільської садиби для приймання туристів.

«Водночас розвиваються і фермери, які входять до агротуристичного кластеру, а це понад 30 виробників. За кошти районного і обласного бюджетів у області створено перший фермерський магазин, де ідентифіковані продукти, і люди приходять не просто за сиром, а за сиром від конкретного виробника. Це безперечно покращує якість продукції, і виробник відчуває відповідальність перед громадою», — стверджує Людмила Гончаренко.

Як розповідає голова кластеру «ГорбоГори» Антон Мильчевич, бажаючих долучитися до кластеру сьогодні вистачає, але підвищились критерії відбору, бо на учасниках лежить велика відповідальність. Наразі всі члени спільно працюють над створенням туристичних маршрутів, які б допомогли розвивати території.  

«Загальне об'єднання і бренд вже сформовано, але наступним кроком має бути залучення українських чи іноземних організацій до підтримки дрібних виробників. Працюємо над залученням грантових коштів. Ми розробляємо бізнес-план і супроводжуємо господарство від початку і до кінця. І ймовірність отримання такої допомоги виробникам у кооперативі набагато вища. І ми зараз орієнтовані на впровадження переробки, щоб було більше кінцевого продукту, адже це гарантія вищої цінової політики», — переконаний Антон Мильчевич.

«З 80-ти зареєстрованих сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в області ведуть діяльність 34. Переважно це молочарські кооперативи, які працюють спільно з канадським проектом «Розвиток молочного бізнесу в Україні» та з Львівською дорадчою службою.

Агротуристичний кластер «ГорбоГори» — це не лише кластер сільськогосподарських виробників, які об»єдналися, а це група ініціативних людей, які мають ідеї і розвивають аграрний і туристичний напрям. Ця ініціативність і настрій самих людей дуже важливі, а ми, як місцева влада, по можливості лише підтримуємо їхні ідеї», — зазначає Павло Дигдало.

А вже у серпні на свято Спаса агротуристичний кластер запрошує всіх на фестиваль, який вже втретє організовують «ГорбоГори».


Людмила Лебідь, Наталія Помянська, AgroPortal.ua