Проект Агрокебети, або агроосвіта майбутнього вже наступного року в Україні

Лише агропродовольчий комплекс, що ґрунтується на знаннях, може задовольнити поточні виклики суспільства і споживачів. Швидко мінливому суспільству сьогодні потрібні свого роду мультиталанти або працівники в аграрному секторі, які мають надзвичайно широку базу знань і різноманітні навички.

Вузькопрофільні спеціалісти на кшталт агрономів із захисту рослин або ж бухгалтерів у сільському господарстві залишаться в минулому. А відповідно — мають бути кардинально оновлені й підходи в українських аграрних навчальних закладах до змісту та навчально-викладацької діяльності та, з очевидних причин, адаптовані до кращих освітніх програм на міжнародному рівні. Що це значить?

Тільки те, що освіта в сільському господарстві повинна відповідати виключно вимогам ринку праці в агросекторі й не розчаровувати молодих людей вже під час навчання, а цементувати позитивне ставлення до агросектору протягом усього перебування в навчальному закладі. Ну і відповідно — бути свого роду поштовхом студентам до навчання протягом усього життя.

Не велика таємниця, що більшість студентів аграрних навчальних закладів ідуть вчитися не за власним бажанням, а за рекомендаціями батьків або ж неможливістю потрапити в інші навчальні заклади. А це означає, що українська аграрна освіта повинна значно підвищити свою привабливість для студентів, у тому числі й для іноземних.

Так зване «покоління Z» йде отримувати освіту, і у них величезний вибір спеціальностей і можливостей для навчання та отримання інформації по всьому світу. Безвізовий режим з ЄС для молоді є шансом отримати кращу і цікавішу освіту за кордоном вже зараз, а не чекати наступної «напівреформи» освіти від української політики.  

Виникає цілком логічне запитання: «Чому ці молоді люди мають отримувати освіту в Україні й потім працювати в агросекторі України?». Або іншими словами: «Що агробізнес спільно з аграрною освітою зробили для того, щоб у молоді горіли очі при слові «агро», бо агро — це сексі?». Відверто кажучи, дуже мало.  

Заклади агроосвіти стабільно жаліються на брак державних коштів та недофінансування, але не хочуть чи не можуть докорінно реформуватися, а агробізнес постійно плаче про нестачу кадрів, а при згадуванні «інвестицій в освіту» швидше ховається в кукурудзу.  

Що треба зробити?  

Об’єднати зусилля агроосвіти та агробізнесу. Це чи не єдиний наш шанс не залишитися через деякий час на околицях глобального Агро 4.0. Ще не все для нас втрачено. І наш шанс стати привабливими для кращих студентів майбутнього полягає саме в мультифункціональності агробізнесу. А саме — зростаюча взаємозамінність та взаємозалежність сільськогосподарського та просторового землекористування з рештою економіки підкреслює необхідність залучення висококваліфікованих працівників, компетентних застосовувати передові знання не лише агротехнологічного спрямування, а також з інших дисциплін. 

Дигіталізація, розумне землеробство, управління дронами, штучне м’ясо, вертикальні теплиці тощо — це лише невелика частина того, чим живе агробізнес сьогодні. Майбутнє агросектору — це інновації, а не фуфайка і кирзові чоботи, забруднені коров’ячим лайном. Саме інновації, екологічність, партнерство, орієнтованість на інтернаціоналізацію та соціальну відповідальність треба «продавати» молодим людям, а не псевдотрагічні байки про «село гине», «непродажність землі-матері», «корову-годувальницю» тощо. Не треба, бо це цікаво пенсіонерам, які на цьому виросли, і для них це згадування про їхні молоді роки, бо тоді саме «косив Ясь конюшину», а «ягода-малина в гості чекала».  

Для сучасних підлітків, які виросли на смартфонах та сучасних гаджетах, ці всі пасажі знаходяться в історичному ракурсі до першого айфона. Тупо нецікаво. Як зробити цікаво? Освітня інновація в агросекторі повинна перебувати в тісному контакті з несільськогосподарською освітою, відповідно до високих міжнародних стандартів. Саме сучасне поєднання агробізнесу з IT, екологією, географією, комунікаційними та аналітичними навиками тощо може зробити агроосвіту привабливою не лише для виходців із села та дітей викладачів аграрних навчальних закладів, а й для кращих із кращих молодих людей нашої держави. Вчитися за вузькоспеціалізованими програмами минулого сторіччя 5 років і до кінця не зрозуміти, для чого і де ці знання можна використати, — то є минулорічний сніг: ніхто вже не пригадає, яким він був, та й навіщо, адже вже випав новий. Світ рухається надзвичайно швидко, і ті, хто живе згадками про файне минуле, залишаться осторонь технологічної революції.

10 найінноваційніших компаній, що працюють в агросекторі України, об’єдналися, щоб запустити на базі факультету аграрного менеджменту Національного університету біоресурсів та природокористування України пілотну магістерську програму з підготовки 50 мультифункціональних менеджерів нового зразка для агробізнесу. Нова інноваційна навчальна програма, постійне менторство з боку бізнесу, широка комунікація в соціальних мережах, кращі викладачі з України та світу — все це вже з вересня 2019 року в Україні в проекті під назвою «Агрокебети».  

«Виміряти ліс — не така вже й проста справа, не у всякого вистачить кебети», — писав свого часу у своєму творі «Хліб» Михайло Стельмах. А виміряти майбутнє агросектору зможуть учасники нового проекту «Агрокебети».   

Вже в січні 2019 року ви дізнаєтеся про деталі проекту. Повірте, це буде мегакрутий проект! Він поверне всю аграрну і не лише аграрну освіту в іншу реальність, сучасну бізнес-реальність. 

Алекс Ліссітса, президент Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», генеральний директор ІМК