Чи стануть українці щасливішими від підвищення «мінімалки»

Спробуємо розібрати наслідки такого рішення для бюджету країни та населення. Отже, для бюджету.

Відповідно до даних міністра соціальної політики, що наведені тут, кількість осіб, які отримували мінімальну заробітну плату в Україні у 2015 році (у 2016-му суттєвих змін не відбулося), становила 3,7 млн працівників, з них 2,6 млн — у приватному секторі, інші — в державному. Їх варто розглянути окремо. І тут потрібно пам’ятати про нарахування єдиного соціального внеску до Фонду заробітної плати, який лягає фіскальним навантаженням на роботодавця в розмірі 22%, та про відрахування із заробітної плати, податок на доходи фізичних осіб і військовий збір — 19,5%. Варто врахувати, що ЄСВ надходить до соціальних позабюджетних фондів (основна частина — до Пенсійного фонду), та все ж для бюджету це має значення в частині можливого зменшення суми щорічної допомоги Пенсійному фонду.

Розпочнемо з фіскальних наслідків збільшення мінімальної заробітної плати в державному секторі. Сума нарахувань на одного працівника зросте на 352 грн, відрахувань — на 412 грн. Якщо врахувати кількість працівників з «мінімалкою» у державному секторі, наведену вище, обсяг зростання доходів бюджету становитиме 764*1,1 млн = 840,4 млн грн. Враховуючи розмір бюджету на 2017 рік, зазначена сума зростання доходів становитиме близько 0,1%. Крім того, варто пам’ятати, що таким чином держава просто перекладає кошти з однієї державної «кишені» в іншу, адже для того, щоб виплатити збільшену заробітну плату, потрібно збільшити розмір доходів бюджету на аналогічну суму (податкову соціальну пільгу випустив з уваги свідомо, щоб не заплутувати читачів деталями)

Тепер про розмір зростання доходів бюджету від збільшення «мінімалки» у приватному секторі. Враховуючи вищенаведені цифри, зростання доходів бюджету становитиме 1,986 млрд (майже 2 млрд), що відповідає 2,7% доходів бюджету на 2017 рік. У випадку збільшення «мінімалки» у приватному секторі фіскальне значення такого кроку є великим.

Зважаючи на суттєвий супротив приватного сектору, що проявлявся у медіа через побоювання банкрутства тощо, варто відзначити, що більшість працівників, котрі отримували «мінімалку», мали також доплату в «конвертах», і таким чином держава недоотримувала в податках, а самі працівники недоотримуватимуть у майбутньому пенсійне забезпечення.

Можна з великою долею ймовірності стверджувати, що уряд шляхом подвоєння (різкого підняття) «мінімалки» вивів з тіні неоподатковувані доходи.

З точки зору досягнення більшої прозорості оподаткування такий крок уряду є правильним, та все ж існує, так би мовити, моральна сторона подібних дій. Працівники та роботодавці зовсім не впевнені в тому, що сплачені ними податки використовуються ефективно. Чим більший рівень сумніву в ефективності використання податків, тим більший супротив їх сплаті через мінімізацію та уникнення оподаткування. Збільшення «мінімалки» має супроводжуватися іншими кроками уряду щодо виведення з тіні економіки, в іншому разі зазначене збільшення не призведе до виведення з тіні заробітних плат і, як наслідок, зробить працівників ще більш вразливими, і тоді жодні фінансові санкції не допоможуть.

І як не гірко це визнавати, рівень розвитку нашої економіки надзвичайно низький, про це свідчить навіть той факт, що мінімальна заробітна плата, що не покриває реального (а не декларативного — 1600 грн) прожиткового мінімуму, є дискусійним питанням. Це у той час як деякі країни обговорюють питання мінімального чи базового доходу кожного громадянина тільки за те, що він є таким (громадянином країни), а деякі навіть провели з приводу «базового доходу» референдум (Швейцарія).

Олександр Лабенко, доцент кафедри оподаткування та страхування, НУБіП України