Ми сьогодні маємо великий розрив між цінами на добрива та зерно. Сприятливим для ринку є співвідношення 1:3 по форсфорно-калійній групі, а по азотній — 1:2. Тобто аграрій продає 2 т пшениці, і за ці кошти може купити 1 т аміачної селітри. Зараз цей розрив значно більший, адже селітра коштує 19,5 тис. грн/т, а кукурудза — 6,5 тис. грн/т, ціна високого фосфору — 34 тис. грн/т, тобто по цій групі маємо співвідношення 1:6.
Повернутись до системності. Чи вдасться перезапустити український ринок добрив
15 січня 2024, 05:53 5931
У нинішніх реаліях аграріям не варто затягувати із закупівлею добрив та планувати їх придбання перед самим внесенням. За два роки ринок видозмінився, і тієї стабільності, коли на складах постачальники мали все і в потрібних обсягах, уже немає. Досягти балансу на ринку добрив можливо, але лише за умови налагодження спільної роботи між імпортерами, дистриб’юторами та сільгоспвиробниками.
Про ситуацію на ринку та цінові очікування майбутнього сезону AgroPortal.ua поспілкувався з комерційним директором компанії «Крафт Мінерал» Вадимом Куликом.
Вадиме, за вашими прогнозами, після закінчення війни ринок добрив зросте втричі. Тобто можна припустити, що зараз він настільки просів? Чи ви маєте на увазі, що коли аграрії матимуть достатньо обігових коштів, вони почнуть збільшувати використання добрив?
Вадим Кулик: Ринок добрив напряму пов’язаний з ринком зерна. До повномасштабного вторгнення аграрії не шкодували грошей на добрива, були високі врожаї, зрозуміла дешева і швидка логістика. Зараз сільгоспвиробників виручають наші українські родючі ґрунти. Навіть до війни аграрії не використовували 100% внесення добрив, завжди економили, лише одиниці вносили повні норми. Зараз ми бачимо, що ринок істотно просів: великі агрохолдинги скоротили внесення добрив на 30%, фермери — на понад 50%, а дехто і взагалі відмовився.
З огляду на ситуацію, аграріїв можна зрозуміти — витрачати гроші на внесення добрив, отримувати високі врожаї і при цьому не мати можливості вивозити зібране зерно — це дорога в нікуди. Тобто нині проблема не лише з ціною, але й із логістикою.
Тому тенденція до зменшення аграріями використання добрив найближчим часом не покращиться, допоки не відбудеться кардинальних змін у воєнній ситуації. Але водночас потрібно розуміти, що сільгоспвиробники не можуть повністю виснажувати землю, і якщо працювати на перспективу, то без добрив можна обійтися максимум два сезони, не більше.
Як сьогодні компанії-постачальники формують обсяги закупівлі добрив, адже ситуація на ринку непрогнозована?
Вадим Кулик: Раніше аналізувалися продажі попередніх років, і можна було планувати діяльність компанії орієнтовно на рік. Зараз це робити абсолютно неможливо.
До 2022 року була прогнозована система роботи на ринку, були великі компанії, які завозили значні обсяги добрив, під ними працювали дистриб'ютори та середні трейдери. Зараз ринок переформатувався, і немає монопольних гравців. Гадаю, що із великих і системних залишилося не більше 10 операторів ринку добрив. Тому сьогодні кожна компанія завозить в Україну стільки добрив, на скільки вистачає ресурсу. І планувати роботу можна максимум на квартал.
Прикладом може слугувати минулорічна історія, коли наприкінці 2022 року та на початку 2023-го добрива надзвичайно виросли в ціні. Ми побачили селітру по 35 тис. грн/т, фосфор по 45 тис. грн/т. Таке зростання цін не означає, що компанії, які продають добрива, заробили більше — вони вклали більше грошей у закупівлю, заплатили більші відсотки банку тощо. Насправді цю ситуацію складно пережили імпортери добрив, оскільки в деяких були залишки, і через певний час ціна знизилася в 2-3 рази. І, відповідно, залишки закуплених раніше добрив за максимальною ціною компанії змушені були продавати вже дешевше, іноді збитки сягали до 20 тис. грн на 1 т добрив.
Тому аграрії мають розуміти, що не одні вони знаходяться в ризикованій і складній ситуації. Ресурсні компанії, які постачають добрива, теж ризикують і несуть збитки й так само страждають від логістичних проблем.
Оскільки питання логістики актуальне не лише для експорту агропродукції, але й для імпорту, розкажіть, як компанія налагодила постачання добрив, чим везете і які зараз є перепони у імпортерів?
Вадим Кулик: Після повномасштабного вторгнення, звісно, закрилися окремі ринки, які до цього постачали добрива в Україну. І зараз ланцюжки постачань змінилися, й імпорт добрив не є дешевим.
Європейський продукт був завжди преміальним за ціною. Дешевше можна купити в країнах Середнього і Близького Сходу та Африці, а також у Китаї. Але звідти дуже дорога і довга логістика. Якщо брати глобально, то ціна добрив у портах (FOВ) виглядає привабливо, та коли додати фрахт, перевалку в портах Польщі, Болгарії, Румунії та дорогу до кордонів України, то це коло логістики коштує більше $100/т. До того ж в Україні немає угод про вільну торгівлю з деякими країнами, тому потрібно сплачувати ще мито 5-6,5%. Все це призводить до подорожчання добрив.
Але зупинитися і не працювати не можна. Звісно, багато компаній уже пішли з ринку, ще частина піде, не витримавши такого тиску, але водночас багато з’являється нових. Та не знаю, наскільки в них є майбутнє, адже більшість приходить у цей напрям, не маючи відповідного досвіду і системного підходу до роботи, тому багато нових компаній працюватиме до першого продажу в мінус. Добрива — це системний бізнес, іноді доводиться продавати продукцію у збиток. Це великий ризик, який ти береш на себе. Наприклад, постійно обстрілюються наші порти, дороге страхування товарів. Через ситуацію в Червоному морі морський фрахт виріс різко майже вдвічі.
«Крафт Мінерал» здебільшого везе добрива через Польщу (порти Гдиня, Гданськ, Щецин) і потім — через західні кордони залізничним транспортом. Так, це дорожче, але менш ризиковано.
З яких країн ви постачаєте продукцію?
Вадим Кулик: Ринок зараз доволі динамічний, тому орієнтуємося на те, чого він потребує. Основна ставка компанії «Крафт Мінерал» на калійні добрива. Маємо довготривалий контракт із великим світовим виробником із Йорданії — Arab Potash Company, який до цього не постачав добрива в Україну. У 2023 році ми спільно завезли 21 тис. т калійних добрив.
До речі, ринок гранульованого калію в Україні до повномасштабного вторгнення мав обсяг понад 150 тис. т, у 2022 році він впав до 40 тис. т, і минулого року, якщо взяти до уваги всі калійні групи, в Україну заїхало близько 100 тис. т. Тобто ми вийшли на 60% довоєнних показників.
Які обсяги імпорту добрив в Україну ви загалом прогнозуєте під весну 2024 року? І які плани компанії?
Вадим Кулик: Минулоріч в Україну було завезено більше калійних добрив, ніж у 2022 році, оскільки аграрії збільшували площі під цукровим буряком, а ця культура потребує калію. Тому цього року все залежатиме від того, які культури аграрії оберуть для посіву.
«Крафт Мінерал» спільно зі своїми партнерами — групою компаній BINFIELD — завжди мають в асортименті усі види добрив — азот, калій, фосфор, комплексні. Як буде в 2024 році, складно прогнозувати. Але ми вже сьогодні бачимо, що вільного фосфору немає на складах, тож його однозначно будемо завозити на лютий та березень.
Калій — це осінній продукт, тому його вже рахуватимемо пізніше.
На азотну групу попит точно буде, оскільки аграрії не пропускають це добриво. Але ми маємо національного виробника, який забезпечує більшу частину потреби по аміачній селітрі та КАС.
Карбамід буде імпортуватися однозначно, оскільки внутрішнього виробництва недостатньо. На сьогодні він найкраще рахується з країн Азії. Європейський продукт ще досить дорогий. Азотні добрива — найбільш ризикова та спотова група, на яку неможливо наперед чітко прогнозувати ціну, оскільки вона залежить як від внутрішніх, так і світових цін на аміак і газ, від світових великих тендерів, від співвідношення попиту та пропозиції тощо.
Прогнозуємо, що на ринку можливий дефіцит азотних добрив, тому що сьогодні бачимо відкладений попит, не всі аграрії готові вкладати гроші в продукцію на два-три місяці наперед. Тож цього року не буде різкого просідання ринку добрив, але й вагомого зростання порівняно з 2023 роком теж очікувати не варто.
Які маєте цінові прогнози щодо добрив на наступний рік, адже деякі почали знижуватися в ціні у світі. Чи дійде ця тенденція до України?
Вадим Кулик: Для імпортерів не завжди ціна в пріоритеті, потрібно зважати й на строки, адже різні добрива мають свої терміни внесення, і їх потрібно доставити аграрію вчасно.
Працюючи з добривами, важливо відстежувати світові котирування, ловити ціну, ловити курс купівлі валюти, шукати дешевий фрахт. Ринок дуже складний і динамічний, тому в довгі позиції компаніям складно грати. Ось просто приклад по одному з видів товару: сульфат амонію в Китаї найдешевший у серпні, але сезон внесення в Україні — січень-лютий. Тобто в серпні потрібно законтрактуватися, у жовтні відвантажать товар, припливе він у листопаді, і в грудні під сезон добрива будуть в Україні. І хто так зробив у 2023 році — це було правильне рішення. Але ми побачили, що в листопаді ціна на сульфат амонію в Китаї стала ще нижчою, ніж була у серпні. Так буває дуже рідко, але якщо його купувати за нижчою ціною в листопаді, то він в Україну буде поставлений не в сезон, десь у березні, і вже не буде потрібен ринку. Тому такі речі необхідно відчувати.
Серед нових трендів в Україні є РКД. Чи можливий розвиток цього сегменту?
Вадим Кулик: «Крафт Мінерал» не постачає РКД. Але ми з повагою ставимось до людей, які цим займаються. Цей ринок стрімко стартував ще до війни і мав би активніший розвиток, але повномасштабне вторгнення його пригальмувало.
У країнах з розвиненим аграрним сектором використовують багато рідких добрив. Але не всі українські аграрії поки що можуть собі їх дозволити, адже цей вид добрив потребує для внесення спеціальної техніки.
Наразі те, що виробляють наші локальні підприємства, споживається ринком, профіциту немає. І я впевнений, що цей ринок має хороше майбутнє.
За яких умов ви вбачаєте активізацію ринку добрив в Україні?
Вадим Кулик: Сьогодні ринок добрив стримують ціни на агропродукцію, але, крім цього, важливі питання збуту і логістики. Насправді я вважаю, що багато аграріїв готові продавати зерно і за нинішніми цінами, але немає куди. Ми бачимо, що вже потроху налагодився експорт з глибоководних портів, збільшуються потужності дунайських портів. Сподіваємося, що ці тенденції збережуться і цього року та дадуть можливість українським аграріям експортувати продукцію. А найголовніше — це перемога, тому наразі всі представники аграрного сектору України мають бути згуртованими та допомагати ЗСУ! Слава Україні та її Героям!
Дякую за розмову.
Людмила Лебідь, AgroPortal.ua
