Куркуль у кожну хату. 5 аргументів садити для Перемоги

25 травня 2022, 06:19 2428

З початком війни в Україні кожен із нас зрозумів, наскільки важливим сьогодні є питання продовольчої безпеки, та вперше ми свідомо почали сприймати слово «голод» як можливу реальність.

Але в цій ситуації на допомогу прийшов досвід з часів Першої та Другої світових війн, коли голоду протистояла кожна людина, висаджуючи, де тільки можливо, овочеві культури.

Про всеукраїнську кампанію «Сади Перемоги», яка в наші часи спрямована на ефективне використання доступних земельних ділянок, розповіли у прямому Instagram-ефірі керівниця ініціативи «Сади Перемоги» проєкту «Супровід урядових реформ в Україні», SURGe Тетяна Лебухорська та радник ініціативи «Сади Перемоги» проєкту «Супровід урядових реформ в Україні», SURGe Анатолій Ткачук.


Не допустити голоду та продовольчої кризи

Тетяна Лебухорська: Ініціативу «Сади Перемоги» запустили наприкінці березня, коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію України. Ми побачили чітку мету росії: знищення сільськогосподарської інфраструктури, доведення України до голоду, створення штучної продовольчої кризи через знищенн сільськогосподарської техніки, елеваторів, складів із продукцією, вивезення зерна. Тож цьому потрібно було протистояти.

Нинішній проєкт «Сади Перемоги» не є новою ініціативою, вона запозичена з часів Першої та Другої світових війн, коли теж стояла загроза продовольчої кризи, і діяли урядові програми задля того, щоб вирощувати якомога більше продовольства на земельних ділянках.

Тому проєкт «Супровід урядових реформ в Україні», який фінансується урядом Канади, запустив ініціативу «Сади Перемоги» спільно з урядом України, Міністерством аграрної політики, Міністерством розвитку громад та територій, Міністерством закордонних справ. 

propData.content.image
Тетяна Лебухорська, керівниця ініціативи «Сади Перемоги»

Сьогоднішня ініціатива має таку саму мету, як і 100 років тому — не допустити продовольчої кризи, і водночас це єднання людей навколо спільної ідеї та відволікання від негативних новин.

Сади для Перемоги: використати кожну можливість, щоб забезпечити свою родину

Анатолій Ткачук: Кожна війна — це ризик голоду. Ми поцікавилися  світовим досвідом, і виявилося, що подібна методика була придумана ще римлянами. В період Першої світової війни ця ініціатива називалася «Сад в кожен дім», потім — «Сади перемоги», але ми зараз маємо ще одну інтерпретацію назви — «Сади для Перемоги», де слово «сади» є водночас  іменником і дієсловом. 

Ідея заключається в тому, що якщо сільське господарство України побудоване на великих агровиробниках, які під час війни не можуть повноцінно працювати, закривається експорт, то продовольча безпека залежить від кожного українця. 

propData.content.image
Анатолій Ткачук, радник ініціативи «Сади Перемоги»

Дуже швидко ми маємо змінити структуру вирощування культур, переорієнтуватися з експорту на внутрішній ринок. Це під силу зробити людям, які мають невеликі ділянки і можуть посадити і виростити урожай.

Тетяна Лебухорська: Ми працюємо безпосередньо з людьми і доносимо інформацію, що вже восени можуть бути проблеми з овочевими культурами. Цього сезону не варто очікувати овочів з південних областей, до яких ми звикли, оскільки частина їх знаходиться в окупації, інша — не може проводити виробництво через заміновані поля. До того ж, не слід забувати про проблему пального, що в багатьох областях немає можливості садити великі обсяги. Тому люди можуть подбати про те, щоб у їхній сім'ї мінімізувати дефіцит овочів.

Також ми працюємо з органами місцевої влади, щоб вони вживали відповідних заходів для забезпечення своєї громади харчовими продуктами. На місцевому рівні можна допомогти людям самоорганізуватися, задіяти всі вільні ділянки, вирішити питання з технікою.

Анатолій Ткачук: Коли в березні ми тільки починали ініціативу, до онлайн-вебінарів доєднувалося 60 громад, а вже зараз беруть участь понад 500. Але час втрачено, вже зараз відчувається дефіцит пального, а через певний час ми відчуємо і нестачу фінансів, у людей не буде за що купувати продукти. Тому не варто зволікати, потрібно садити, де тільки є можливість.

Під час Другої світової війни в США було близько 12 млн садів перемоги. І в 1943 році американцями був вирощений обсяг, що дорівнював кількості, яку до цього вирощували фермери.

Інша тема — мільйони людей, які перемістилися в Центральну та Західну Україну. Громади зараз мають можливість забезпечувати таку кількість переселенців продукцією, але цей потік скорочується. Тому людям потрібно доносити, що не можна розраховувати лише на гуманітарну допомогу, потрібно брати землю, садити і вирощувати. Спілкувався з 4 головами територіальних громад із Західної України, які розповіли, що лише 10% переселенців висловили бажання взяти землю.

Розширити асортимент та мінімізувати імпорт

Анатолій Ткачук: Коли ми спілкувалися з головами територіальних громад, турбувало те, що люди не дуже розширюють номенклатуру овочевих культур, а звикли садити одне й те саме. Але потрібно враховувати, що поставок звичних продуктів не буде. Тому варто думати, як виростити необхідне самостійно. При цьому, наприклад, не потрібно садити дві сотки огірків, досить 6 рослин, але до них підвести полив і вивести на раму. 

Сьогодні ще не пізно посадити квасолю, багато квасолі, бо це поживно, і вона добре зберігається. Можна ще садити кабачки, гарбузи, розсаду овочів.

На балконі можна посадити помідори, але потрібно брати спеціальні сорти, і якщо правильно доглядати, то одна рослина може плодоносити 18 місяців.

Також у квартирі можна вирощувати мікрозелень — горох, редис, мангольд.

Зараз достатньо інформації, щоб робити все правильно і ефективно. На сайті «Сади Перемоги» є рекомендації щодо вирощування овочів борщового набору, які перевірені на практиці. 

Наприклад, був у США і бачив, що родина з 4 соток збирає 4 тонни овочів.

Відновлювати дрібне тваринництво та птахівництво

Анатолій Ткачук: Україна експортує багато зерна, але водночас імпортує харчових продуктів на понад $6,5 млрд. Зараз у нас обмежений експорт, відсутній притік валюти, і Україна не може купувати те, що купувала раніше, але ми можемо це виростити самі. 

В структурі імпорту значну частину складає продукція тваринництва. І зараз є шанс у цих умовах відновлювати дрібне тваринництво та птахівництво, щоб досягти максимального забезпечення внутрішнього ринку.

Наприклад, зараз у селі мало хто тримає курей. Люди звикли отримати пенсію та в магазині купити яйця чи курятину. Але в нинішній ситуації, коли ВВП знизився на 43%, постає питання, чи буде далі пенсія, а інше питання — чи буде промислове виробництво і змога доставити продукцію до сіл. Ці обставини потрібно враховувати. До того ж на внутрішньому ринку сьогодні в нас достатньо дешевого зерна. З мого власного досвіду скажу, що вирощування бройлерів складає 40 грн/кг, а в магазині м’ясо коштує 100 грн/кг.

Малі кроки за малі гроші

Тетяна Лебухорська: Про «Сади Перемоги» знають і долучаються доволі багато людей та територіальних громад. Також до нас звернулося з бажанням допомогти дуже багато компаній. Наприклад ТД «Гермес» надали понад 100 т насіннєвої картоплі, ТОВ «Сингента» — насіннєві набори для 2 тис. домогосподарств. Насіннєвий матеріал направляли в прифронтові області та адресували людям, які мали, де посадити, але не мали коштів, щоб купити насіння. 

Приємно, що такі заходи проводять не лише «Сади Перемоги», але й інші громадські організації та приватні бізнес-компанії, які заохочують і об'єднують українців навколо спільної мети. Таким чином ми разом наближаємо нашу перемогу.

Впевнена, що ініціатива «Сади Перемоги» продовжиться і після закінчення війни, адже це не лише про городи, але й про птахівництво, дрібне тваринництво, збір урожаю та можливість його переробки. До того ж наслідки війни країна відчуватиме довгий час, тому добре, що ми активно почали працювати вже в період цієї посівної. Попереду в нас ще не одна посівна, де треба буде наполегливо працювати, шукати ресурси та допомагати громадам.

Анатолій Ткачук: В мене є мрія, щоб «Сади Перемоги» перейшли в нову якість куркулізації України. Повернувши куркулів у сільське господарство, матимемо продовольчу безпеку. Наша ціль — куркуль у кожну хату.


Людмила Лебідь, AgroPortal.ua