На жаль, зберігання колекції зернових Миколи Вавилова під час блокади Ленінграду можна назвати «веселою прогулянкою» у порівнянні з роботою нашого колективу. Саме тому ми зберігаємо лише те, що дозволяють наявні фінанси, і в більшості випадків це призводить до втрати цінних генотипів.
На межі виживання: в Україні зникає птиця вітчизняної селекції
16 березня 2023, 05:50 13310
Щорічно фермерські та присадибні господарства України утримують близько 150 млн голів курчат-бройлерів, 90 млн курей, по 5 млн гусей та качок, а також 1,5 млн індиків. З них птиця вітчизняної селекції становить: курей — 30-40%, гусей — 80%, качок — 10%, індиків — 70%.
В Україні єдиною науковою установою, яка зберігає унікальну колекцію українських порід і популяцій домашньої птиці, є Державна дослідна станція птахівництва НААН у селі Бірки на Харківщині.
Олег Катеринич, директор Державної дослідної станції птахівництва НААН
Катеринич зазначає, що генофондна колекція української птиці повністю знаходиться на самоокупності — отримані кошти від реалізації продукції птиці витрачаються на її утримання. Саме тому, з фінансового погляду, станція постійно знаходиться на лезі ножа. Відповідно останні місяці поставили генофондне стадо на межу виживання.
«Всі проблеми, які ми мали на той час, із початком повномасштабної війни лише поглибилися. Насамперед це купівля кормів та інгредієнтів (зернові, макуха тощо). У зв’язку з відсутністю попиту на нашу продукцію — інкубаційне яйце, добовий молодняк — ми залишилися без коштів. Відсутність грошей призвела до відсутності кормів, тому майже всю весну минулого року добова норма на голову складала до 30 г проти 110-130 г для курей та 300-350 г для індичок», — каже директор держустанови.
Генофонд української птиці вдалося зберегти завдяки самовідданості колективу станції та за підтримки небайдужих людей, які надали кошти для закупівлі кормів.
Унікальна колекція птахів, якої більше не знайти у світі
Сьогодні в Державній дослідній станції птахівництва зусиллями науковців зберігається вітчизняний генофонд курей різного напряму продуктивності:
- яєчного — бірківська барвиста;
- яєчно-м'ясного — полтавська глиняста — єдина офіційно зареєстрована порода українських курей;
- 2 популяції ресинтезованих українських курей із зозулястим та чорним забарвленням оперення;
- м'ясо-яєчного — геркулес білий та геркулес кольоровий;
- генофонд індиків породи біла широкогруда, а саме дві вихідні лінії кросу Харківський середнього типу.
«Взагалі наші кури дають соковите м’ясо та зносять унікальне енергетичне яйце з умістом жовтку на 5-10% більше, ніж містять «магазинні». А індики мають оптимальний розмір та масу тіла, яка «підходить» до наших українських родин, тобто жива маса самця — близько 20 кг (тушка 15-18 кг), самки — 10 кг (тушка 7-8 кг). Також птиця характеризується відмінною адаптаційною здатністю до місцевих умов утримання та високою життєздатністю», — зазначає Олег Катеринич.
Перераховані якості української птиці роблять продукцію від неї, а це м’ясо та харчове яйце, унікальною та нішевою. Така птиця, вірогідно, поступається за несучістю сучасним високопродуктивним закордонним яєчним кросам, за швидкістю росту курчатам-бройлерам, але виграє за рахунок якісних та смакових характеристик яєць і м’яса.
Щорічно станція виробляє та реалізує населенню України близько 85 тис. шт. інкубаційних яєць курей різного напряму продуктивності, або приблизно 65 тис. голів добового молодняка.
Чистопородну птицю утримувати значно дорожче
«Чистопородна птиця в світі коштує дуже дорого, тому її широко не використовують. За кордоном ви не купите вихідні лінії будь-якої породи, будь-якого виду сільськогосподарської птиці. Тому все, що ми бачимо, і все, що завозиться з-за кордону, — це гібриди, або птиця з високим рівнем інбридингу, яка утримується в невеликих групах і має високий генетичний тягар. Наприклад, протягом останніх 10 років нашу країну заполонили «іспанки», «голошийки» тощо, і люди їх купують як породну птицю. Насправді ж це такі самі гібриди незрозумілого походження, які мають «голу шию» завдяки домінантному гену», — зазначає науковець.
У 2005 році на запит МінАПК станція птахівництва розробляла «Методику визначення вартості племінних (генетичних) ресурсів у птахівництві», де було обґрунтовано вартість птиці різних видів із племінного заводу, племінного репродуктору першого і другого порядків.
«Вартість добового молодняка відрізняється у рази. За кордонам така ж картина: добова курочка фінального гібриду вартує 50 центів, батьківської форми — 7 євро, прабатьківської — 100, якщо вам її продадуть. Тому в більшості випадків, за відсутності племінних підприємств у нашій країні, лише ми реалізовуємо чистопородну птицю за істотно меншою вартістю. Це всі розуміють, тому стараються брати нашу птицю і розводити 5-7 років. На жаль, таким чином саме вони вбивають нашу птицю, оскільки ми недоотримуємо коштів на її утримання, що в свою чергу призводить до скорочення поголів’я», — каже Олег Катеринич.
Сьогодні станція птахівництваа досліджує нові поєднання і пропонує населенню нові розробки — слобожанка (кури-несучки) і грай — кури з чітко вираженою подвійною продуктивністю (півники на відгодівлю на м’ясо, а курочки — на яйце).
Єдиний в Україні селекційний центр з птахівництва
На базі Державної дослідної станції птахівництва, згідно програми USAID з аграрного та сільського розвитку (АГРО), створено унікальний для України центр консультаційно-зоотехнічного обслуговування птахівників.
«За прогнозами фахівців, до 2050 року поряд зі зростанням валового виробництва продукції птахівництва у світі частка підприємств з одночасним утриманням великої чисельності птиці буде мінімальною. Тому вже зараз закордонна спільнота, яка нас всебічно підтримує, приділяє багато уваги створенню, а точніше виведенню з тіні та збільшенню кількісно саме дрібного і середнього бізнесу, зокрема і в птахівництві», — каже науковець.
Зараз населенням України виробляється майже 50% від загальної кількості харчових яєць та близько 30% м’яса різних видів сільськогосподарської птиці. Тому Олег Катеринич упевнений, що у найближчому майбутньому саме цей сектор економіки дасть змогу не тільки зберегти, а й розвинути село.
Діяльність центру спрямована на покращення ефективності господарської діяльності фермерських та присадибних господарств населення (мікро-, малих та середніх підприємств) шляхом використання якісного генетичного матеріалу різних видів сільськогосподарської птиці та впровадження вдосконалених технологічних рішень із виробництва продукції птахівництва на основі принципів системи HACCP.
Українська птиця як складова самоідентичності
У лютому ресторан Євгена Клопотенка «100 років тому вперед» почав співпрацю з Державною дослідною станцією птахівництва. Тепер у цьому ресторані будуть яйця від сірих, чорних та глинястих полтавських курей.
«У ресторані Євгена всі страви насамперед обумовлені народними рецептами, в яких, на нашу думку, повинна використовуватися і наша продукція, зокрема харчове яйце і м’ясо української птиці. Кияни вже скуштували яйце полтавської глинястої, української чорної та зозулястої курки, і це вони ще не куштували м’ясо півника геркулеса, якого відгодовують на м’ясо протягом 80 днів. Повірте — такого м’яса навіть на ринку немає», — запевняє Олег Катеринич.
На станції птахівництва сподіваються, що це лише початок подібної співпраці, саме тому продовжують шукати з одного боку зацікавлених фермерів, які будуть працювати з українською птицею, з іншого — рестораторів традиційної кухні.
Іванна Панасюк, AgroPortal.ua
