Історично цукор вважається чутливим продуктом у європейському аграрному секторі, адже європейські виробники отримують підтримку в межах Спільної аграрної політики ЄС, у той час як цукровий сектор є об'єктом жорсткого регулювання в межах Організації спільного ринку ЄС.
Це одна з причин, чому Європейська комісія включила цукор до переліку продуктів, на які поширюються спеціальні захисні заходи в межах Автономних торговельних заходів ЄС для України — пакету тимчасових заходів з лібералізації торгівлі, покликаних підтримати українську економіку під час війни. З червня експорт вітчизняного цукру до ЄС зупинено, оскільки квоти вичерпані.
Про перспективи української продукції на ринках Європейського Союзу в світлі євроінтеграції йшлося під час дискусії, організованої УКАБ.
У пошуках компромісів
Питання трансформації цукрової галузі в Україні до ринків ЄС є ключовим, зазначив президент УКАБ Алекс Ліссітса.
Юрій Шаранов, президент Асоціації європейських споживачів цукру (CIUS)
Зазвичай середній обсяг закупівель становив близько 2 млн т, але у 2022-2023 роках імпорт перевищив 3 млн т. Це створило досить напружену ситуацію на ринку. Європейська ціна на цукор була однією з найвищих у світі, сягнувши піку торік. Великий дефіцит, очевидно, стимулює ще більшу пропозицію. На щастя, Україна підтримала нас і надала частину своїх надлишків.
Крістіан Шпігелер, президент Асоціації французьких виробників цукру (SNFS)
ЄС є третім світовим виробником цукру після Бразилії та Індії. Історично склалося так, що ЄС був і залишається значним гравцем на ринку білого цукру в усьому світі, особливо в Середземномор'ї та на Близькому Сході, які були нашими традиційними експортними ринками. Але ми також імпортуємо цукор у досить значних обсягах. На сьогоднішній день імпорт складає 2,7 млн т, що становить не менше 18% від нашого внутрішнього споживання. Ринок близький до самоокупності, адже експорт складає близько 3,5 млн т. Це показники 2023-2024 років. Тож ринок цукру в ЄС можна кваліфікувати як відкритий ринок.
Зараз в Україні є 33 цукрові заводи, з них працюють 29. Під цукровими буряками знаходиться 225 тис. га. Останні два роки — 250 тис. га. Ці площі розподілені між сільськогосподарськими підприємствами, афілійованими з цукровими заводами, та незалежними фермерами у пропорції 60:40.
Тому пошук шляхів співпраці з європейськими виробниками на європейських ринках — сьогодні завдання №1. Галузь працює над узгодженням своїх принципів безпечності харчових продуктів з принципами Євросоюзу, а також з усіма іншими стандартами. Так, частина виробників уже взяла на себе відповідальність і зобов'язання щодо декарбонізації. «Ми готові слідувати вимогам ЄС. Це довгий шлях, але ми хотіли б розпочати його зараз, за підтримки європейських колег», — наголосила Яна Кавушевська.
Без експорту до ЄС доведеться скорочувати виробництво
Поки триває переговорний процес вступу України до ЄС, важливо налагодити двосторонню торгівлю на більш постійній основі. Європейська сторона очікує більше передбачуваності та надійності.
До війни рівень споживання цукру в Україні складав 1,2 млн т, зараз — 900 тис. т.
«Ми втратили 300 тис. т споживання всередині країни. Тож питання експорту до ЄС — це питання виживання української цукрової галузі. Ми ближчі до Європи з усіх міркувань, не лише географічних, ніж Бразилія, де є проблема вирубування лісів. Тож це також питання сталого розвитку», — зазначила Яна Кавушевська.
Українські цукровари готові підвищити стандарти свого виробництва, щоб відповідати правилам ЄС. «Можливість експортувати до ЄС — єдиний надійний шлях. Якщо він буде закритий, ми змушені будемо скоротити виробництво», — продовжив Ігор Шилюк.
На думку експертів, ще одним поштовхом для розвитку галузі може стати закон, що зобов'язує додавати до палива біоетанол.
Світлана Цибульська, AgroPortal.ua