90 млн т зернових. Саме стільки вирощеної продукції Україна не може вивезти через блокування портів з боку росії. $170 млн. Саме стільки щодня (!) втрачає Україна через заблоковані країною-агресором порти.
Наслідки таких дій з боку окупантів уже відчули у світі. На тлі різкого зростання цін на пшеницю, кукурудзу та соняшникову олію до окремих країн підступає голод, до більшості ж — продовольча криза.
Голова уряду Денис Шмигаль озвучив наступну статистику: «Деякі кораблі були вимушені зайти в порти із зовнішніх рейдів через обстріли, пошкодження, загибель членів екіпажу. Зараз у морських портах України заблоковано майже 70 суден, у тому числі 10 — в Одеському порту. Переважна кількість кораблів — балкери та судна для перевезення генеральних вантажів».
За інформацією учасників ринку, один із найбільших та найглибоководніших зернових терміналів в Україні та Причорномор’ї, порт Neptune (Одеса) законсервований, усі працівники відправлені в неоплачувані відпустки. Не краща ситуація у Маріуполі. Зерновий термінал «УкрТрансАгро» законсервований з початку березня, частина працівників евакуйовані з міста. Інфраструктура постраждала, оскільки там стояв єдиний судноремонтний док на Азовському морі. Конструкція затонула. За попередньою інформацією, на ньому було близько 3 т дизельного палива.
У цілому через морські порти Україна експортувала понад 70% усіх вантажів на загальну суму близько $47 млрд. За інформацією засновниці та партнерки Trend&Hedge Club Катерини Конащук, експорт пшениці та кукурудзи за квітень склав трохи більше 730 тис. т, хоча в грудні 2021 р. сукупний експорт тільки цих двох основних зернових культур перевищив 6 мнл т.
Цифру на рівні 6 млн т щомісячного експорту зернових з України підтверджує президент Української зернової асоціації Микола Горбачьов.
«На сьогодні технічно зерно не може бути вивезено іншим шляхом, адже багато терміналів не передбачають зворотної відвантаження. Доведеться докуповувати обладнання, яке дозволить відвантажити назад. Портова інфраструктура не передбачає довготривалого зберігання, тому гостро стоїть питання якнайшвидшого розблокування портів».
До експортної відправки розглядаються всі можливі варіанти, «хіба що не «зернопровід», — авто насипом та біг-бегами, вагони-зерновози — з перевантаженням або заміною візків, контейнери, малі судна та баржі на Дунаї», зазначає Катерина Конащук.
«Ажіотаж у логістиці тільки набирає обертів. Черги на перетин кордону залізницею сягають 20+ діб, що додатково тільки здорожчує і так недешеву експортну логістику. Це спричиняє багато проблем для аграріїв, з яких можна виділити дві основні: перша — це відсутність обігових коштів (які фактично заморожені в зерні), друга — заповнені зерносховища, що заважатимуть розміщенню нового врожаю вже за пару місяців».
Якщо порти не будуть розблоковані, у липні на світовому ринку почнеться паніка, прогнозує аграрний міністр Микола Сольський. «Поки трейдери просто дещо переплачують. А в середині літа почнеться жорсткий дефіцит на зерновому міжнародному ринку. Це відчують навіть у країнах Європи — через збільшення на 20-30% цін на м’ясо, яйця, молочні продукти тощо», — каже він.
Поки Україна досить активно налагодила «коридор» через дунайські порти і румунський Констанца. Але на підході новий урожай, і не лише в Україні, тож почнеться конкуренція з румунським, сербським, угорським зерном. «В ідеалі потрібні прямі маршрути на найближчі товарні порти Польщі, Румунії, Литви, Болгарії», — уточнюють у Trend&Hedge Club.
Але крім пропускної спроможності транспортних коридорів, постає питання дорогої логістики. Микола Сольський навів цифри: при відвантаженні кукурудзи через Констанцу зерно з України продається по $200/т, в той час як його ціна в європейських портах — 300-320 євро/т. Приблизно так само буде виглядати логістична «арифметика» і в портах країн Балтії.
І це лише сільське господарство. Портова інфраструктура критична і для інших галузей.
Говорячи мовою цифр, керівник Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки Олег Нів’євський зазначає, що коли порти не працюють, то «в трубу» вилітають всі галузі, які «дуже залежать від морського транспорту/портів — в нас це в першу чергу АПК та ГМК, оскільки альтернатив морю для них фактично немає».
За його словами, роль лише агропромислового комплексу в Україні на рівні 20-22% ВВП.
У свою чергу Катерина Конащук, говорячи, що портова інфраструктура суттєво болісно зменшує валютні надходження та поповнення бюджету, наводить як аналогію систему живлення при внесенні добрив, «коли залишається лише одна працююча форсунка з 10».
«Вже наявні структурні зміни зернового бізнесу, а також перерозподіл витрат, прибутковості та відповідальності вздовж усього логістичного ланцюжка. Українські компанії показали більшу гнучкість, рішучість та швидкість до адаптації в умовах нових обмежень, адже для них це питання виживання. Після перемоги України слід очікувати на наступний «перерозподіл сил» у галузі, але наскільки суттєвим він буде, залежить від часу та умов підписання мирної угоди чи капітуляції з країною-агресором. Капітуляція, навіть відстрочена за часом, дає значно більше перспектив для подальшого більш швидкого та активного відновлення зернової галузі, а також залучення значних іноземних інвестицій».
Президент Європейської Ради Шарль Мішель, перебуваючи в Одесі, де заблоковано мільйони тонн харчових товарів, запевнив, що ЄС зробить усе можливе зі свого боку, щоб розв’язати проблему продовольчої катастрофи у світі. Щоправда, як саме, не уточнив.
Незрозуміло, якою буде і сама портова інфраструктура після перемоги, як і те, скільки часу займе розмінування акваторії Чорного моря (тут деякі експерти називають цифру від 3 до 5 років). Таким чином, Україна, як один з гарантів продовольчої безпеки у світі, не може на сьогодні виконувати взяті на себе зобов’язання. А світ тим часом завмер перед можливим голодом.